Щорічний військовий парад у Москві 9 травня, присвячений перемозі над нацистською Німеччиною, цього року проходить в атмосфері невизначеності. На тлі дедалі успішніших українських ударів дронами по території Росії парад відбудеться без традиційної демонстрації військової техніки. Оглядачі розглядають це як ознаку вразливості Кремля, хоча й роблять із цього різні висновки.
Удар по самому ядру путінізму
Latvijas Avīze вважає, що успішна українська атака 9 травня мала б величезне символічне значення:
«Йшлося б не стільки про завдання матеріальної шкоди, скільки про підрив самої ідеї російської величі, яку роками вибудовували навколо цієї дати. В ідеологічному сенсі значення цього дня, звісно, залишається незмінним — він був і надалі залишатиметься ключовим елементом путінізму».
Надто висока ціна за зрив параду
Кореспондент taz у Києві Бернгард Клазен радить Україні утриматися від дронових атак:
«Росія використає такі українські атаки, щоб зобразити українське керівництво фашистами, які прагнуть знецінити пам’ять про перемогу над Гітлером. До того ж прорватися зможуть лише кілька дронів — решту збиватимуть. А дрони, збиті над житловими районами, можуть спричинити загибель цивільних. На жаль, до погроз про ракетний обстріл центру Києва у разі української атаки по Росії 8 або 9 травня також слід ставитися серйозно. Навіщо наражати на небезпеку життя цивільних у Києві? Це надто висока ціна за спробу затьмарити парад Путіна».
Загроза ударів по Києву існує незалежно від 9 травня
Військовий і політичний експерт Олександр Коваленко написав у Facebook:
«У Росії випускають на арену найбільш озвірілих пропагандистів із погрозами на адресу України, щоб зберегти спокій на фетиш-параді 9 травня. Марія Захарова погрожує ударом по Києву, Скабєєва розповідає, як усе це відбуватиметься.
При цьому ніхто не подає виду, що сам удар давно вже підготовлений і в будь-якому разі буде завданий після 9 травня — незалежно від того, чи дотримуватиметься Україна російського псевдоперемир’я».
Хороша нагода посилити розкол у Росії
Політолог Аббас Галлямов у дописі в Telegram, який передрукувало Echo, припускає, що Україна може скористатися тим, що Росія зосередила системи ППО навколо Москви:
«Як я й припускав, українці вбиватимуть клин між Москвою та російськими регіонами, наголошуючи, що оборона першої забезпечується коштом других. Було б дивно, якби вони цього не робили. Це одне з найвразливіших місць путінського режиму.
Єдиний ефективний захист від такої лінії атаки — регулярні поїздки Путіна в російську глибинку та публічні оголошення там про передачу кожному з відвіданих ним регіонів нових систем ППО. На таке російський президент, на мою думку, не здатний».
Зловтіха — поганий порадник
Die Weltwoche застерігає (Швейцарія):
«Зараз усюди з’являються однакові заголовки: Владімір Путін має проблеми, він вже не є тим “сильним лідером”, яким завжди хотів здаватися, а Росія ризикує програти війну в Україні у військовому сенсі. До цього додається зловтіха окремих журналістів, які насолоджуються ажіотажем навколо парадів перемоги в Москві. Але на це варто подивитися з іншого боку: якщо ці повідомлення правдиві, ситуація стає справді небезпечною. Загнати в кут ядерну державу, таку як Росія, — це політика самогубного безумства. Ті, хто вважає поразку Росії на полі бою бажаним сценарієм, неправильно оцінюють стратегічну реальність. Ядерна держава, яка відчуває загрозу власному існуванню, може вдатися до застосування потужнішої зброї».
Визнання вразливості
Frankfurter Allgemeine Zeitung вважає, що настрої в Росії змінилися (Німеччина):
«Минулого року російський режим демонстративно показував свою силу. Тепер він явно перейшов до оборони. Те, що Кремль через загрозу українських атак дронами відмовився від демонстрації військової техніки на Красній площі та вимикає мобільний інтернет у половині країни на “День перемоги”, є промовистим свідченням його вразливості».
Атака була б цілком виправданою
Gazeta Wyborcza вважає, що Зеленський мав би повне право завдати удару по параду до 9 травня (Польща):
«Владімір Путін домовився про тимчасове перемир’я на 9 травня — коли сам перебуватиме на відкритому просторі [під час параду] — із Дональдом Трампом, але не з Володимиром Зеленським. У відповідь український президент оголосив “режим припинення вогню” з середи до неділі. Москва відреагувала у своєму стилі — з відвертою зухвалістю, атакувавши Україну дронами та керованими авіабомбами вже в середу. Тим самим вона дала Зеленському всі моральні підстави виконати свою обіцянку, що Україна не дозволить демонстрацію військової техніки на цьогорічному параді до “Дня перемоги”, який зрештою може звестися лише до маршу курсантів військових училищ».
Перевага на боці України
На думку Tages-Anzeiger, ініціатива у протистоянні поступово переходить до України (Швейцарія):
«Не варто очікувати значних військових проривів ані від Росії, ані від України. Але Україна продовжує триматися — більше того, останнім часом вона навіть досягла невеликих територіальних успіхів. Надихнувшись війною з Іраном, Київ атакує нафтові об’єкти й засипає Росію чорним дощем. Крах України, який так часто прогнозували, ще ніколи не здавався таким малоймовірним. А тепер Зеленський не лише поставив Путіна під тиск, самостійно оголосивши безстрокове перемир’я, а й змусив його скоротити масштаб улюбленого параду з нагоди перемоги над нацистською Німеччиною. Що б не сталося в найближчі місяці, зараз ініціатива — на боці України».
Релігія війни
Напередодні святкувань прокремлівська організація «Народний фронт» привозить «Вічний вогонь» до різних російських міст, щоб запалювати смолоскипи біля військових меморіалів. The Moscow Times вбачає у цьому релігійні мотиви (Росія):
«Нова релігія, яку нинішня російська влада та “Народний фронт” намагаються створити, — це не що інше, як релігія Ареса, або Марса, бога війни. Усі ці паради, “безсмертні полки”, “молитви за перемогу” та “військові храми” — не що інше, як релігія війни. А “вогонь пам’яті”, який послідовники нової російської віри старанно й показово поширюють по всій країні та навіть світу, — це вогонь війни».
Безпека Москви вже не гарантована
Політолог Ігор Петренко у дописі у Facebook, який цитує Главком, звертає увагу на зміну ситуації (Україна):
«Цього тижня Інститут вивчення війни зафіксував принципову річ: Путін уперше за всю війну особисто прокоментував удари по російському НПЗ. Раніше Москва такі речі ігнорувала або заперечувала, бо це знос пропагандистської картинки. Тепер мусила реагувати. Це означає одне – масштаб ефекту досягнув межі, за якою мовчати вже неможливо.
Минулого року перед 9 травня Москва стягувала близько 280 систем ППО, частково – з віддалених регіонів. Цього року, після того як українські дрони регулярно вражають об’єкти за 1500+ км від кордону, навіть це не дає гарантій».
Путін явно нервує
Народний депутат Микола Княжицький написав у Facebook (Україна):
«У 2023 році парад пройшов на тлі ударів безпілотників по Кремлю, що відбулися за кілька днів до події. Цей парад запам’ятався участю танка Т-34, взятого з музею, та використанням президентів Таджикистану, Туркменістану та деяких інших країн як живого щита. Оскільки зараз палає вся Росія — від Балтики до Уралу — знайти серед іноземних лідерів тих, хто цього разу погодиться прикрити Путіна власною присутністю, скоріш за все не вдається. Усі надії на Фіцо ) Саме для цього Путін і подзвонив Трампу — щоб той виступив гарантом безпеки: аби Україна не завдавала ударів по Росії впродовж певного періоду».
Мотиви Фіцо важко зрозуміти
Új Szó задається питанням, чому прем’єр-міністр Словаччини так наполягає на поїздці до Москви:
«Важко зрозуміти, чому Роберт Фіцо так прагне поїхати до Москви і що саме стоїть за цим рішенням. Невже він справді настільки хоче бути присутнім на параді чи стояти у VIP-ложі поруч із кількома центральноазійськими диктаторами? Чи, можливо, йдеться про кулуарні економічні домовленості, під час яких прем’єр намагатиметься обговорити інвестиції? А може, це лише жест у бік проросійськи налаштованої частини словацького суспільства? Чи все ж справа у принциповій позиції, через яку словацький прем’єр вважає за необхідне вшанувати визволення країни [у Другій світовій війні]?».