Україна має репутацію корумпованої країни. І не безпідставно. Існує багато способів розглянути це питання, але одним із найслабкіших є твердження «корупція є скрізь». І хоча це правда — можна, наприклад, сказати, що корупція є і в США, — таке твердження не враховує належного контексту. Тож правильніше було б сказати, що корупція є у Сполучених Штатах і що сьогодні, за правління Трампа, вона набагато гірша, ніж була за попередньої адміністрації.
Те саме стосується України: корупція є, але вона зовсім не така, як раніше.
Наразі в Україні є кілька корупційних скандалів. Один пов’язаний з енергетичним сектором, інший — з оборонним. Обидва смердять аж до небес. Колишньому голові Офісу Президента Андрію Єрмаку щойно вручили «повідомлення про підозру» щодо останнього. Його звинувачують у причетності до відмивання коштів через проєкт з будівництва елітної нерухомості. Ці кошти, як видається, походять від махінацій з фінансуванням оборонного сектору.
За оцінками, сума, про яку йдеться у справі про корупцію в енергетичному секторі, становить 100 мільйонів доларів. Сума, про яку йдеться у справі Єрмака, становить близько 10 мільйонів доларів. («Повідомлення про підозру» означає, що є достатньо підстав, щоб повідомити особі, що вона тепер є конкретною ціллю подальшого розслідування, яке, найімовірніше, призведе до офіційного висунення звинувачень.)
Тепер про негатив.
Це все погано. Будь-яка корупція, особливо в країні, яка захищається від вторгнення, – це погано. Справа щодо енергетичного сектору є особливо поганою, оскільки корупція могла залишити електростанції без належного захисту. Минулої зими мільйони українців потерпали від атак (які були не лише воєнними злочинами, а й злочинами проти людяності) на важливу цивільну енергетичну інфраструктуру, через які вони надовго залишалися без опалення та світла за температури нижче -20°.
У випадку надприбутків, що викачуються з оборонного сектору, і відмивання цих грошей через проєкти будівництва елітного житла для пов’язаних інсайдерів, чому взагалі отримуються надприбутки від захисту українців? Якщо ваша компанія отримує виправданий прибуток у розмірі 10 центів на долар, то хай вам щастить. Якщо ваша компанія отримала 50 центів з долара, це означає, що були втрачені 40 центів з кожного долара, які могли і мали бути витрачені на захист і порятунок життя людей. Отримання непристойно великих прибутків у цьому секторі в умовах війни рівнозначне зраді. Ваша жадібність завдала шкоди країні.
І позитив.
Ці справи вийшли на світло завдяки роботі антикорупційних органів, створених в Україні після Революції гідності. Вони є не лише ознакою того, що корупція залишається проблемою, з якою потрібно постійно боротися, а й ознакою того, що а) з корупцією в Україні постійно борються, і що б) Україна має компетентні правоохоронні органи, які ставляться до цієї боротьби дуже серйозно. Так було не завжди, і, можливо, не було донедавна.
Дві основні структури у центрі цих розслідувань — Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціальна антикорупційна прокуратура (САП). У 2025 році незалежність цих двох органів опинилася під загрозою. Дехто стверджує, що загроза надходила безпосередньо з Офісу Президента, і на той час панувала думка, що це сталося через те, що ці органи наблизилися до провідних фігур в ОП. Зараз це, схоже, підтвердилося: знову ж таки, пан Єрмак був керівником Офісу Президента, а це одна з найвпливовіших посад в Україні. Однак найцікавішим у цьому повороті подій було те, як (вкотре) з цим впорався український народ.
Коли незалежність САП і НАБУ опинилася під загрозою, громадяни вийшли на вулиці з протестами. Протести були відносно нетривалими – просто тому, що вимоги швидко задовольнили. У воєнний час в Україні діє комендантська година в рамках воєнного стану, за яким ми всі живемо з початку повномасштабного вторгнення на початку 2022 року. Час комендантської години змінювався і зараз триває з 00:00 до 05:00. Але протести в Україні (я брав участь і в Помаранчевій революції, і в Революції гідності) завжди проходили цілодобово. Хоча за законом люди мали би розійтися по домівках, а протестувальників можна було б обґрунтовано заарештувати за порушення комендантської години, поліція трималася осторонь і не чіпала їх.
Людей, які (напів)законно відстоювали справу, в яку вірили, не арештовували. Люди, яких я знаю і які брали участь у тих протестах, належали до молодого покоління. Один із них сказав мені: «У вас був свій час на Майдані, тепер наша черга». І вони домоглися того, що вимагали – збереження незалежності антикорупційних органів. Невдовзі після цього відбулася відставка пана Єрмака – правої руки президента Зеленського, а тепер йому вручили повідомлення про підозру.
Не нам судити, чи винний у чомусь пан Єрмак, і прогнозувати, чи буде він визнаний винним, але ми, безумовно, можемо стверджувати, що органи, створені для боротьби з корупцією в Україні, продовжуватимуть розслідувати справи без страху та упередженості. Ніхто не стоїть над законом. Якщо судді у будь-якій із двох згаданих тут справ винесуть вироки за порушення законів і винні сядуть, це буде доказом не того, що Україна безповоротно корумпована (бо це не так), а того, що Україна серйозно ставиться до боротьби з корупцією.
Погляньмо з іншої точки зору на розміри сум, про які йдеться: 100 мільйонів доларів і 10 мільйонів доларів. І, знову ж таки, ще раз згадаймо історію.
Режим Віктора Януковича був наскрізь корумпованим. Це не була помилка, це була особливість. Це не був випадковий опортунізм, це була норма. Протести на Майдані, які переросли у Революцію гідності спалахнули після того, як він відмовився підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, але насправді їх спричинив народний гнів через його корупцію. Ми знали про контракти, які видавалися друзям за завищеними цінами, контракти, які потім виконувалися з різним ступенем ефективності, і зазвичай ефективність була нижчою за середню.
У якийсь момент було підраховано, що Янукович і його поплічники збагачувалися за рахунок держави на суму близько 10 мільярдів доларів на рік. Ця цифра значно відрізняється від тих 10 мільйонів доларів, які фігурують у справі Єрмака (що аж ніяк його не виправдовує).
Тож, так, корупція існує. Але Революція гідності забрала понад 100 життів, а громадянське суспільство не дозволило, щоб ці жертви стали марними чи були забуті. Ми стояли на вулицях 93 дні поспіль у дуже холодну зиму і з усіх сил боролися за те, щоб усунути той мафіозний клан і покласти край їхній ендемічній корупції. Ця ендемічна корупція не повернулася в Україну і ніколи не повернеться. Є опортуністи, але старі системи викорінено, а практики, що дозволяли таку масштабну корупцію, припинено. Ось така історія України, ось такі перспективи та нюанси корупції в сучасній Україні.
У 2013 та 2014 роках ми вимагали змін і отримали їх. Разом із партнерами були створені системи для боротьби з корупцією. У 2025 році інше покоління українців показало, що й воно має мужність відстоювати справедливіше суспільство, і його вимоги були задоволені. САП і НАБУ залишаються незалежними, і вони проводитимуть розслідування, як далеко їх би не заводили факти.
Якщо останні скандали щось і показують, то це, безумовно, не те, що Україні не можна довіряти іноземну допомогу, щоб її не розкрали, а те, що Україна мужньо протистоїть корупції. Насправді правильна точка зору полягає в тому, що Україна є чемпіоном у боротьбі з корупцією, і ми ще раз довели, що це так.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають позиції Kyiv Post.