Російські надприбутки від високих цін на нафту зросли ще більше після того, як президент Дональд Трамп фактично послабив санкції проти російських енергоносіїв, які раніше були заблоковані в різних частинах світу. І це — попри українські удари по російській нафтовій інфраструктурі. У підсумку доходи, доступні Владіміру Путіну для ведення війни, лише зростають.
Сумна реальність. Але водночас — це ідеально вразливе місце для удару.
Захід має вийти за межі економічних сутичок останніх чотирьох років і оголосити Росії «економічну світову війну».
Заможна Росія може змінити баланс у глобальному протистоянні демократії та автократії — і зрештою вплинути на те, чи житиме людство у свободі, чи в неволі.
Захід не готовий до прямого військового зіткнення з ядерною державою. Саме тому економічна світова війна — це спосіб схилити баланс у потрібний бік.
Західні країни мають достатньо важелів, щоб загнати Росію в економічну кризу, подібну до тієї, що свого часу призвела до краху Радянського Союзу. Оскільки Росія навряд чи зазнає «комуністичного рецидиву», її економіку доведеться зруйнувати зовнішнім тиском.
Чому Захід зазнає невдачі
Щоб зрозуміти, чому Росія досі має достатньо грошей для ведення війни, яка через стійкість України стала надзвичайно дорогою, потрібно дивитися на санкції не в одному, а в чотирьох вимірах. По-перше, економічний тиск на Росію охоплює лише вузький перелік товарів. По-друге, ці обмеження застосовуються вкрай мляво. По-третє, до санкцій долучилася лише обмежена кількість країн. І по-четверте, Росію відключили лише від частини банківської системи. У математичному підсумку «відсоток від відсотка від відсотка від відсотка» дає лише мізерну частку того ефекту, якого можна було б досягти.
Коли лазівок більше, ніж самих санкцій, санкції фактично втрачають сенс. Картина, яку бачить Путін, більше схожа на відкрите поле з кількома ділянками, обнесеними низькими парканами.
Без комплексного підходу за всіма чотирма напрямами Захід поки що лише дражнить диявола. А диявол тим часом сміється з нашої наївності, браку рішучості та координації — сподіваючись, що ми так і не прокинемося.
Економіка «безлюдного острова»
Мета полягає в тому, щоб перетворити Росію на економіку «безлюдного острова», здатну торгувати лише з іншими диктатурами.
Щоб потопити державний корабель Росії, ми маємо створити «ідеальний шторм», спрямувавши на його шлях якомога більше «торнадо» і, щоб забезпечити повну економічну ізоляцію, вони мають оточити Росію з усіх боків.
Результат: Росія навряд чи зможе економічно вижити — і точно не матиме ресурсів одночасно вести війну.
Тотальна економічна ізоляція Росії
Як перемогти в економічній світовій війні
Оголошення економічної світової війни має ґрунтуватися на «бізнес-плані» з десяти пунктів, покликаному одночасно завдати удару по Росії та допомогти Україні. Кожне з цих «торнадо», спрямованих проти Росії, посилюватиме інші, формуючи той самий «ідеальний шторм».
Моє перше «торнадо» — хоча всі ці кроки слід запускати якомога швидше — стосується чотирьох рішень щодо нафти. Жодного подальшого послаблення санкцій проти російської нафти. Це лише допомогло Росії продавати заблоковану нафту, а співучасниці Індії — купувати дешеву сировину. Жодного подальшого обмеження цін на російську нафту — натомість потрібне справжнє ембарго, адже цінова стеля не шкодить Росії, якщо ринкова ціна на її нафту опускається нижче встановленого ліміту.
Після того як Захід заборонить перевезення російської нафти будь-де у своїй юрисдикції, вторинні санкції мають запровадити й проти країн, які й далі отримуватимуть російську нафту морським шляхом або через трубопроводи. Це змусить Росію продавати свою нафту з дедалі більшими знижками.
Коли ж «тіньовий флот» стане для Москви останньою морською артерією експорту, Захід зможе ще сильніше обвалити ціну російської нафти. Для цього потрібен санкційний «подвійний удар»: проти страховиків, які покривають російські вантажі, і проти портів, що дозволяють заходити незастрахованим суднам. А за потреби — навіть блокування суден у міжнародних водах.
Нафта може бути звичайним товаром. Але «нафта країни-вигнанця» фактично перетвориться на окремий токсичний продукт, який доведеться продавати на перенасиченому ринку й за значно нижчими цінами. Це означатиме менші обсяги продажів і різке падіння прибутків.
Як і «криваві діаманти», «кривава нафта» продаватиметься зі значним дисконтом — незалежно від того, як змінюватимуться світові ціни на нафту. Ми не можемо допустити ситуації, у якій зростання цін на нафту робить нашого ворога ще небезпечнішим, наповнюючи його воєнний бюджет.
Друге «торнадо» передбачає відмову від клаптикових санкцій щодо товарів — не лише в енергетиці, а й у торгівлі та інвестиціях в обох напрямках. Навіть блокування окремих російських імпортних товарів може зупинити роботу цілих заводів, створюючи потужний ефект економічного ланцюгового удару.
Третє «торнадо» має перетворити нові західні ембарго на глобальну систему вторинних санкцій. Воно повинне діяти разом із четвертим — максимально жорсткими обмеженнями на банківські транзакції, щоб Росії стало значно складніше і проводити платежі, і отримувати їх. Під цей удар також мають потрапити альтернативні платіжні механізми, якими користується Москва.
Таке всеохопне ембарго на торгівлю, інвестиції та фінансові операції стало б першим кроком до створення «Єдиного демократичного ринку». Кожна країна мала б зробити вибір: або припинити співпрацю з Росією, або втратити доступ до західних ринків. Це фактично поділило б світ на два економічні блоки.
«Єдиний демократичний ринок» виграє цю гру на виснаження, адже працюватиме за принципом лавини, що лише нарощує силу.
Наприклад, Індія та Бразилія, які торгують із Заходом більше, ніж із Китаєм і Росією разом узятими, більше не зможуть сидіти на двох стільцях. Чим більше країн приєднуватиметься до західного табору, тим сильнішою ставатиме його економічна вага. Доступ до західного ринку буде дедалі вигіднішим, а відмова від нього — дедалі болючішою.
П’яте «торнадо» — це жорстке забезпечення санкційного режиму через покарання країн, які стають хабами для обходу торговельних обмежень.
Його доповнює шосте «торнадо», яке фактично запроваджує для компаній «обов’язок завдавати шкоди» Росії. Наприклад, розробники програмного забезпечення повинні будуть дистанційно блокувати доступ до своїх продуктів для клієнтів у Росії, а юридичну відповідальність за такі дії братиме на себе держава, що запровадила санкції.
Сьоме «торнадо» — це стимулювання відтоку мізків із Росії з чіткою метою послабити її економіку через втрату найкваліфікованіших кадрів. Йдеться про активну стратегію економічного виснаження, а не про пасивну імміграційну політику.
Ця ідея вигідна за будь-якого сценарію. Якщо Путін заборонить талановитим людям виїжджати, це лише посилить ненависть до нього серед найрозумніших росіян. А якщо не заборонить — Росія втратить людський капітал. У будь-якому разі для російської економіки це програшний сценарій.
Україна також є частиною мого плану економічного знищення Росії. Восьме «торнадо» передбачає витіснення з України компаній, які працюють із Росією, а також експропріацію російських компаній, що досі залишаються в країні.
Дев’яте «торнадо» має перетворити Україну на один із найпривабливіших майданчиків для інвестицій завдяки західним програмам підтримки та пільгам — із додатковими стимулами для оборонного сектору. А десяте — змусити Росію платити за власну війну, спрямувавши $300 мільярдів російських активів, заморожених у Бельгії, на користь України через механізм Ukrainian Repatriation Loan.
Економічна світова війна у поєднанні з щоденною мужньою боротьбою України може поставити Росію на коліна — якщо Захід діятиме з такою ж рішучістю. Такий підхід здатен усунути Путіна з Кремля й схилити світовий баланс на користь свободи. Більше того, в момент, коли значна частина світу прагне миру, саме економічна світова війна може скоротити тривалість війни в Україні.
Якщо поводитися з ворогом надто м’яко, наступним поколінням доведеться заплатити за це ціну.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.