Після Параду Перемоги 9 травня в Москві сталося щось цікаве, що збентежило багатьох аналітиків.
У виступі президента Росії Владіміра Путіна після параду прозвучало «пан Зеленський».
Що це було – обмовка за Фрейдом, знак поваги чи простий жест, покликаний привернути його увагу?
Більш імовірним видається останнє, зважаючи на інші висловлювання Путіна. Олександр Коваленко вважає, що це «свого роду маніпуляція, спрямована на те, щоб представити позицію Москви у менш конфронтаційній манері».
Чи це взагалі можливо?
Але чи справді щось змінилося, крім додавання слова «пан»?
Коротка відповідь — ні. Максималістські вимоги Путіна залишаються незмінними.
Довша відповідь – Путін, можливо, нарешті відчуває наслідки українських санкцій та нестерпних втрат, яких зазнає його армія на полі бою — 1 345 240 станом на 14 травня.
Ослаблений Путін неохоче звертається до Зеленського єдиним способом, який він знає.
Війна в Україні скоро закінчиться
У виступі Путіна після параду увагу всіх привернула фраза: «Я думаю, що [війна в Україні] наближається до завершення».
Назвавши Зеленського «паном» і натякнувши на закінчення війни, Путін, схоже, сподівався на хоч якийсь виграш у своїй грі – завершення «спеціальної військової операції» (СВО) на його умовах.
Але потім його команда розповіла нам, що він насправді мав на увазі.
Справа все ще в Донбасі
Білоруське ЗМІ Nexta влучило в точку, коли заявило, що «Кремль продовжує наполягати на переговорах у форматі «спочатку капітуляція — потім діалог».
Речник Кремля Дмитрій Пєсков заявив, що Путін готовий зустрітися з Зеленським у будь-який час – але лише в Москві. Він додав, що зустріч поза межами Москви можлива лише для підписання остаточної угоди, і що «СВО» припиниться в будь-який момент, щойно Київ «ухвалить необхідні рішення, про які він добре знає».
А саме — вивести війська з Донбасу. «Зеленський повинен наказати українській армії скласти зброю і залишити Донбас… вивести свої війська з територій, які Росія вважає своїми».
Це навряд чи станеться.
У вівторок Кремль знизив очікування, заявивши, що «конкретного плану закінчення війни в Україні немає».
Росія не може перемогти у війні, яку Путін розпочав проти України, і тепер хоче, щоб США допомогли їй змусити Київ капітулювати. Кірілл Дмитрієв запропонував Дональду Трампу «портфель потенційних американо-російських проєктів на понад 14 трильйонів доларів», але той його не прийняв.
Росія втратила єдиний важіль впливу на Україну, який у неї залишився — здатність Трампа впливати.
Втім, вирушаючи в середу до Пекіна, Трамп сказав журналістам: «Я справді вважаю, що кінець війни в Україні наближається. Вірте чи не вірте, але він наближається».
Перемир’я Трампа
Але не будемо себе обманювати. Припинення вогню на три дні для путінського «параду Перемоги» на Красній площі, про яке домовився Трамп, аж ніяк не стало прелюдією до перемир’я чи мирної угоди. Щойно воно закінчилося, Москва запустила по Україні чергову хвилю 800 дронів.
Це тимчасове припинення вогню дозволило Путіну провести свій парад, який тривав лише 45 хвилин. Насправді парад був виграшним для Зеленського – світ зміг на власні очі побачити, як низько впав колись могутній «російський ведмідь».
На параді Путіна не було ніякої військової техніки — танків, бойових машин піхоти, артилерії, балістичних ракет тощо. Натомість там марширували курсанти та північнокорейські солдати.
Чи то відсутність військової техніки була пов’язана з міркуваннями безпеки (тобто, щоб запобігти замаху чи військовому перевороту), чи то, як стверджував російський депутат Євгеній Попов: «Наші танки зараз зайняті. Вони воюють. Нам вони потрібні більше на полі бою, ніж на Червоній площі», одне можна сказати напевно: Росія в скруті.
Ситуація настільки погіршилася, що Путін навіть заявив, що «потенційно готовий зустрітися з європейськими лідерами, щоб домовитися про припинення війни, особливо з тими лідерами, які не зневажали Росію».
Тільки не з Зеленським.
Але поки Росія шукає кисневу маску, Україна стає сильнішою.
Ініціатива знову перейшла на бік України
Київ перемагає там, де це найважливіше – на полі бою, у російській казні та у війні дронів.
Як ми писали у нашому випуску INTREP360 Intelligence Report від 5 травня:
«Україна зробила революцію у війні дронів – у ближніх боях, у створенні «кілл-зон», а також в ударах по тилах. Жодна ціль вже не є недоступною і не знаходиться поза зоною досяжності, як це продемонструвала операція «Павутина» у червні 2025 року.
«Київ більше не просить дозволу на удари по цілях у Росії західною зброєю – він використовує власну зброю (Fire Point 1/2/5 та 7/9), і українські санкції працюють».
У вівторок Атлантична рада повідомила, що «українські експерти з безпілотної війни були відряджені на Близький Схід для захисту регіону від іранських ударних дронів. Команди українських фахівців координують операції протиповітряної оборони в Катарі, Саудівській Аравії та Об’єднаних Арабських Еміратах і працюють разом з американськими колегами для захисту військових баз США в Йорданії».
Путін більше не впевнений, що російська ППО може убезпечити критичну інфраструктуру, урядові об’єкти та його власні резиденції. Саме тому він звернувся до Трампа, щоб той посприяв припиненню вогню – щоб Україна не атакувала його парад.
А ще є Вірменія
Якщо прагнення України, Грузії та Молдови до членства в Європейському Союзі недостатньо, щоб довести Путіна до сказу, то прагнення Вірменії до членства в ЄС, безсумнівно, доведе.
Час не міг бути гіршим — принаймні для Москви. Для Єревана ж відкривається вікно можливостей.
Путін повністю занурився у війну з Україною і, окрім погроз прем’єр-міністру Ніколу Пашиняну «українським сценарієм», у нього практично не залишилося варіантів.
Рішення Путіна? Референдум, на якому народ вирішить, що обрати: ЄС чи Євразійський економічний союз під керівництвом Росії. Звісно, Росія втрутиться – як втручалася в Грузії, Угорщині, Румунії, Молдові та США – це фактично єдиний інструмент, який залишився у арсеналі Путіна.
І хоча Путін заявляє, що якщо Вірменія обере ЄС, то треба, щоб це було «розумне розлучення на взаємовигідних умовах» з ЄвразЕС, Вірменії, ймовірно, знадобиться «заборонний припис» суду (заборона наближатися до колишнього чоловіка / колишньої дружини – ред.).
Останні кілька років Росія і Вірменія йдуть курсом на зіткнення. Kyiv Post писав: «7 травня Пашинян заявив, що Вірменія «не є союзником Росії у питанні України» і продовжує надсилати Києву гуманітарну допомогу».
З лютого 2024 року Вірменія призупинила свою участь в Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) після того, як Росія не надала їй військову допомогу під час конфлікту в Нагірному Карабаху.
У 2023 році Вірменія ратифікувала Римський статут, приєднавшись до Міжнародного кримінального суду — органу, який видав ордер на арешт Владіміра Путіна.
Чим більше все змінюється, тим більше все залишається таким самим
Це влучний афоризм французького письменника Жана-Батиста Альфонса Карра.
Російська тактика нагадує американський університетський футбол 1970-х років — три ярди і хмара пилу. Перемагає маса – в артилерії та піхоті. Лобові штурми. Повторювати, повторювати і ще раз повторювати. Намагатися ще сильніше.
На п’ятому році безперервних бойових дій для Кремля це все ще війна на виснаження. Це їхня зона комфорту – менталітет Першої світової війни, де чим більше, тим краще. Це працювало в минулому, однак сьогодні сучасна зброя та технології перемагають масу.
Ніхто не знає цього краще, ніж російський солдат – і українські оператори дронів.
Один із таких українських солдатів – Дмитро Путята – сказав в інтерв’ю Financial Times, що «українська армія посилює удари вглиб ворожої території, б’є по російській логістиці, складах боєприпасів і казармах. Ці атаки, у поєднанні з ударами дронів по лініях постачання, спричиняють перебої у ротації військ та нестачу дронів і боєприпасів».
Проте (що не повинно нікого дивувати), як написала вчора Financial Times, «вище військове командування Росії переконало Путіна, що до осені можна захопити весь Донбас». Саме це він хоче почути. Генерали Путіна знають, що відкриті вікна в Москві можуть бути досить небезпечними для здоров’я.
З огляду на нинішні темпи просування російських військ в Україні, більшість аналітиків – у тому числі й ми – оцінюють, що Росії знадобиться три десятиліття, щоб окупувати Донбас.
«До осені» і три десятиліття – це досить велика різниця.
Щоб «скоротити» цю різницю, Путін повернувся до своїх ядерних погроз, хизуючись успішним випробувальним запуском найсучаснішої російської міжконтинентальної балістичної ракети «Сармат», який був здійснений у середу.
«Це найпотужніша у світі ракета», – заявив Путін і додав, що вона буде поставлена на бойове чергування вже наприкінці року.
Приблизно тоді ж, як запевнили його генерали, весь Донбас буде «нашим».
Очевидно, це повідомлення було призначене для американської та європейської аудиторії.
Але Путін може не дочекатися «кінця року», і Україна рішуче налаштована на те, щоб це сталося.
Погляди авторів статті не обов’язково збігаються з позицією Kyiv Post.
Copyright 2026. Джонатан Е. Світ і Марк К. Тот. Усі права захищені.
Полковник у відставці Джонатан Світ прослужив 30 років офіцером військової розвідки, очолював Відділ розвідувальної взаємодії Європейського командування ЗС США з 2012 по 2014 рік. Марк Тот пише на теми національної безпеки та зовнішньої політики. Вони є співзасновниками INTREP360 та INTREP360 Intelligence Report на Substack, де ця стаття з’явилася вперше.