15 травня США призупинили поточну ротацію 4 000 із приблизно 10 000 дислокованих у Польщі американських військових. Причини цього рішення досі незрозумілі. Представники Пентагону говорять про запланований перегляд чисельності військ, тоді як інші джерела стверджують, що процес було перервано посеред ротації. За повідомленнями, солдати дізналися про зміни в режимі реального часу, коли вже почалося перевезення частини техніки та обладнання.
Реакція громадськості була миттєвою. Одразу розгорілася дискусія щодо надійності американських гарантій безпеки. Польща довгий час зображувалася Дональдом Трампом і його оточенням як зразковий союзник Сполучених Штатів. У четвер, 21 травня, президент США, посилаючись на свої стосунки з президентом Навроцьким, якого підтримав на виборах, оголосив про збільшення чисельності військ у Польщі на 5 000 осіб.
Однак на даний момент досі незрозуміло, яку форму це матиме – чи це будуть додаткові сили, чи заміна 4 000 військових, ротація яких була призупинена. Більшість американської військової присутності в Польщі є ротаційною, а не постійною, що значно полегшує її виведення. Як слабший союзник, Польща побоюється, що її покинуть. Тим часом США, можливо, не хочуть вплутуватися в проблеми Польщі з безпекою щодо Росії та Білорусі — особливо на тлі потепління відносин між Вашингтоном і Мінськом та можливості майбутнього зближення з Москвою.
Окрім того, Польща нещодавно оголосила про відкриття одного з небагатьох центрів обслуговування танків «Абрамс» за межами США. У п’ятницю, 22 травня, в країну також мають прибути перші польські винищувачі F-35. Незважаючи на політичну напругу та невизначеність, ситуація в кінцевому підсумку склалася на користь Польщі, але хаос, що її оточує, не є добрим знаком. Безпека залежить від передбачуваності.
Час ядерної загрози?
Однією з головних тем дебатів у Польщі є оборона – що не дивно. Стрімко просувається модернізація її збройних сил, яку підтримує суспільство. Польща, яка наразі є 20-ю за величиною економікою світу, вже роками здійснює масштабні трансформації. З огляду на її амбіції та занепокоєння щодо безпеки, неминуче постало питання про можливості ядерного стримування. Однак ця проблема набагато складніша, ніж може здатися.
З чуток випливає, що Польща прагне взяти участь у програмі спільного використання ядерної зброї НАТО. Очевидно, що йдеться про американську ядерну зброю. Польські ЗМІ також висували припущення щодо потенційної співпраці з Францією та опори на її ядерні можливості, особливо з огляду на зміцнення зв’язків між Варшавою та Парижем. Інші голоси йдуть ще далі, закликаючи до створення власного ядерного арсеналу.
Цього не станеться
І спільне використання американської ядерної зброї в рамках НАТО, і співпраця з Францією, і створення незалежного польського ядерного потенціалу залишаються надзвичайно складними — якщо не неможливими — завданнями.
Ніщо не вказує на те, що США готові перемістити свої ядерні сили на схід від Німеччини, навіть якщо Установчий акт НАТО-Росія фактично втратив чинність. Прожекти ядерної співпраці з Францією також видаються нереалістичними. На практиці така співпраця, найімовірніше, зводилася б до спільних військових навчань, у яких польські збройні сили вже й так беруть участь багато років.
На шляху до створення незалежного ядерного потенціалу стоїть ще більше перешкод. Польща є підписантом Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Декільком країнам вдалося здобути ядерну зброю, але набагато більше країн відмовилися від неї – або відносно швидко та безболісно, як це зробили Білорусь і Казахстан після розпаду Радянського Союзу, або через набагато складніший процес, як у випадку з Україною. Південна Африка також добровільно ліквідувала свою ядерну програму.
У 1990-х роках Україна проводила більш рішучу зовнішню політику, ніж Білорусь чи Казахстан, проте все одно погодилася відмовитися від свого ядерного арсеналу. Якби вона цього не зробила, її все одно би змусили.
Перешкоди
Якщо демократична держава середнього розміру вирішить придбати ядерну зброю, це може спонукати інші країни до подібних амбіцій. Це суперечитиме сучасній логіці глобальної безпеки та міжнародному режиму нерозповсюдження.
Проти такого кроку виступлять Сполучені Штати, Китай і Росія. Зокрема, Росія матиме сильний стимул посилити ворожі дії проти Польщі. Тим часом західні союзники послаблять співпрацю або навіть погрожуватимуть санкціями.
Ще одна серйозна проблема – інфраструктура. У Польщі немає покладів урану, а отримати ядерний матеріал буде складно. Їй також бракує інфраструктури, необхідної для виробництва, зберігання та розгортання ядерної зброї. Окрім дослідницького реактора «Марія» поблизу Варшави, Польща не має значної ядерної інфраструктури. Перша атомна електростанція країни ще на початкових етапах розробки.
Більше того, побудувати таку програму в таємниці буде практично неможливо, зважаючи на розвідувальні можливості провідних світових держав.
Чи принесла би ядерна зброя користь Польщі? Безумовно, вона посилила би стримуючий ефект. Але з огляду на сучасні політичні та стратегічні реалії, такі амбіції залишаються нереалістичними. Польщі — середній за розміром державі з сильною економікою, великим населенням (хоча воно й скорочується) та значними інвестиціями у звичайні військові потужності — не обов’язково потрібна ядерна зброя для демонстрації сили.
Варшава вже продемонструвала свій геополітичний вплив у 2022 році, коли передала Україні сотні одиниць військової техніки, не чекаючи на ширший західний консенсус.
У світлі останніх подій Польща наразі стикається з іншою дилемою: або залишатися переважно споживачем безпеки, або стати її гарантом, спираючись на свій зростаючий військовий потенціал. Навіть без ядерної зброї сильна звичайна армія залишається потужним політичним і дипломатичним інструментом.
Погляди автора статті не обов’язково збігаються з позицією Kyiv Post.