Ефектне пілотування у стилі голлівудських бойовиків — лише невелика частина того, завдяки чому українські дрони настільки ефективно знищують російську техніку та військових. У розмовах із Kyiv Post дев’ятеро операторів найвищого рівня розповіли: «асом» може стати людина майже будь-якого складу характеру — якщо готова багато працювати.
Спостерігати в кольоровому відео в реальному часі за кожним влучанням і вибухом боєприпасу — неприємна, але необхідна частина цієї роботи, кажуть українські оператори віком від 20 до 53 років. Утім, після завершення бойових вильотів вони легко засинають — і винятків серед співрозмовників не було.
Інтерв’ю записували на полях організованих Збройними силами України змагань у Трускавці, де 19 команд операторів дронів змагалися у випробуваннях на швидкість і майстерність — польотах через перешкоди, скиданні боєприпасів, розвідці та перехопленні ворожих дронів у повітрі.
Більшість учасників були досвідченими бойовими операторами, відібраними з підрозділів, які нині воюють уздовж понад тисячокілометрової лінії фронту російсько-української війни. Частину команд сформували з інструкторів, які мають багаторічний досвід роботи з ударними дронами і тепер працюють у навчальних підрозділах.
Під час інтерв’ю поруч не було ані представників командування, ані офіцерів із комунікацій ЗСУ. Усі співрозмовники назвали свої імена, але попросили не розкривати їх публічно з міркувань безпеки. Kyiv Post поставився до цього з розумінням.
Узагальнений образ висококласного українського оператора дронів виявився доволі типовим — неодружений чоловік із технічною освітою. Хоча були й винятки. Оператори також заперечили популярний наратив про те, нібито ЗСУ змогли створити найбільші у світі сили безпілотних систем завдяки вербуванню десятків тисяч затятих геймерів-підлітків. Лише трохи більше половини співрозмовників розповіли Kyiv Post, що взагалі грали у відеоігри до війни.
Втім, усі погоджувалися: досвід у динамічних комп’ютерних іграх справді може допомогти людині стати компетентним оператором бойового дрона. Серед тих, хто мав такий досвід, найчастіше згадували автосимулятор Need for Speed.
Майже всі співрозмовники також сходилися на думці, що найкращі оператори досягають найбільшої результативності не завдяки швидким рефлексам, а через досконале володіння тактикою ударів, розумінням російських засобів протидії дронам, а також знанням електроніки й поширення радіохвиль. Щоб успішно довести дрон до цілі попри складний рельєф, погоду та радіоелектронні перешкоди й уразити російську техніку чи військових, потрібні постійна практика і важка робота — коротких шляхів тут не існує, кажуть вони.
Мотивація та бойовий дух українських операторів залишаються високими. Більшість із них переконані, що Україна поступово виснажує Росію, адже російська армія не здатна прорвати щільну українську систему дронової оборони й зазнає шокуючих втрат у спробах це зробити.
На запитання: «Що ви відчуваєте після того, як особисто бачили поранення чи загибель російських військових від ваших ударів, і як після цього спите?» — усі оператори відповіли Kyiv Post, що сплять нормально. Дехто сказав, що будь-який російський військовий, який ступає на українську землю, перетворюється на законну ціль.
Оператори дронів: особисті історії та цитати:
- Оператор із позивним «Мєсний», 29 років, родом із Харкова, має освіту інженера паливних систем. У дитинстві любив Lego та конструктори Meccano. На початку повномасштабної війни пішов добровольцем і служив у кількох підрозділах на передовій. У 2024 році приєднався до 71-ї окремої єгерської бригади ДШВ, почав працювати з бойовими дронами та згодом став командиром підрозділу БпЛА.
Скільки саме бойових вильотів він виконав, уже не пам’ятає, але каже, що їх було щонайменше тисяча. За його словами, успіх команди операторів залежить від злагодженої роботи, продуманої тактики, готовності до російських контрударів і здатності прямо в польових умовах модифікувати дрон так, щоб ворожі засоби РЕБ чи погода якомога менше впливали на його роботу.
«Найважче для нового оператора — побороти страх. Можна скільки завгодно тренуватися, але коли вперше вилітаєш на бойове завдання — це зовсім інше. Усе, що ти робиш, пов’язане з ризиком, і це страшно. Потрібен час, щоб набратися досвіду й подолати цей страх».
- Оператор із позивним «Денді», 29 років, родом із Харкова, закінчив військовий коледж. На початку повномасштабної війни служив молодшим лейтенантом у тилу, але погодився на пониження в посаді, щоб потрапити на передову. Нині командує підрозділом БпЛА у складі 22-ї механізованої бригади.
Ключем до ефективної бойової роботи він називає постійну практику та злагоджену взаємодію всередині базової команди з трьох людей — оператора, спостерігача і техніка. Не менш важливим, за його словами, є командування бригади й батальйону, яке розуміє обмеження роботи дронів — зокрема через погоду чи російські засобів РЕБ.
На запитання, які технологічні зміни допомогли б йому ефективніше воювати, він відповів коротко: «Мені потрібно більше дронів… Забагато дронів не буває».
- Оператор із позивним «Марків», 35 років, родом із Жовтих Вод. Закінчив технічний коледж за спеціальністю інженер-механік, у мирний час працював зварювальником. На початку повномасштабної війни вступив до війська, його направили до артилерійського підрозділу, де йому видали дешевий китайський дрон Mavic і наказали навчитися літати на ньому для коригування вогню.
Нині він — старший сержант 77-ї аеромобільної бригади та займається підготовкою молодих операторів у підрозділі. За його словами, щоб новачок став більш-менш компетентним бойовим оператором дрона, потрібно близько 90 днів польотів у бойових умовах.
«Головне — людина має горіти бажанням вчитися і повністю віддаватися цій роботі. Вона повинна розуміти все, що відбувається навколо, бо тут немає неважливих деталей. Погода, електроніка, противник — усе має значення».
- Оператор із позивним «Кіпер», 43 роки, родом із Вінниці. За освітою — інженер із точного приладобудування. На початку повномасштабної війни пішов до війська кулеметником, зазнав важкого поранення, а згодом добровільно перейшов до підрозділу БпЛА, після того як військово-лікарська комісія визнала його непридатним до служби в піхоті.
Із дронами працює з 2023 року. Каже, що виконав «кілька тисяч» бойових вильотів, а кількість російських військових, уражених дронами під його керуванням, перевищує 500. Нині служить у 115-й механізованій бригаді.
Зізнався, що відчуває «певне задоволення», коли вдається уразити ціль.
- Оператор із позивним «Бадюн», 32 роки, має університетську освіту в галузі електроніки. Певний час працював кравцем-костюмером. У 2022 році пішов добровольцем до війська, а у квітні приєднався до відомого підрозділу БпЛА «РУБАК». Себе описує як «геймера на пів ставки».
Працював майже з усіма типами дронів малої дальності, які використовують ЗСУ — від Mavic до розвідувальних, ударних і FPV-дронів, роботу з якими вважає найскладнішою. За його словами, кожен підрозділ операторів дронів по-своєму розподіляє обов’язки — залежно від навичок і знань конкретних людей.
«Найголовніше — це команда. Можна бути неймовірним оператором і віртуозно керувати дроном, але якщо ти не розумієшся на електроніці, роботі РЕБ чи ситуації на полі бою, то хтось інший має закривати ці питання, щоб ти міг зосередитися на польоті».
- Оператор із позивним «Слава», 35 років, із Запоріжжя. За освітою — механік, до війни мав успішний торговельний бізнес. Після початку російського вторгнення допомагав 53-й механізованій бригаді — постачав медикаменти, машини швидкої допомоги та китайські дрони.
У 2023 році за власні кошти створив «добровольчий» підрозділ БпЛА, який завдяки досвіду, доброму забезпеченню та знанню місцевості став мобільним резервом на Донбаському та Запорізькому напрямках. У 2024 році зосередився на підготовці операторів дронів і нині керує п’ятьма навчальними центрами. Його бізнес тепер займається виробництвом дронів, щоб фінансувати роботу цих центрів.
«До війни я взагалі ніколи не бачив дронів. Усього довелося вчитися самостійно. Але саме тому ми були серед перших, тож швидко здобули репутацію, і до нас по допомогу почали звертатися інші підрозділи… Керувати дронами — найкраща робота у світі. Сплю я чудово, от тільки часу на сон постійно бракує».
- Оператор із позивним «Артем», йому трохи за 30, із Києва, має гуманітарну освіту. Як резервіста його мобілізували ще у 2015 році. До війни грав у комп’ютерні ігри, але надавав перевагу стратегіям, а не шутерам чи симуляторам. У 2022 році пішов добровольцем, спочатку служив у підрозділі ППО, а у 2023-му перейшов до підрозділу БпЛА «Хижаки висот» у складі 59-ї мотопіхотної бригади.
Виконав щонайменше тисячу бойових вильотів. За його словами, для успішної роботи команда повинна вміти справлятися з втомою та підтримувати мотивацію так само добре, як і працювати по противнику й цілях, адже що довше підрозділ перебуває на бойових позиціях, то сильніше виснажуються люди.
«Мені не подобається вбивати. Я сприймаю це так: коли завдаю удару, то чомусь запобігаю — не даю ворогу вдарити по моїх побратимах. Жалю до противника я не відчуваю. Для мене кожен удар — це просто статистика».
- Оператор із позивним «Штурман», 29 років, родом із Бердянська. Закінчив факультет політології Києво-Могилянської академії, навчався у Нідерландах за стипендіальною програмою. Як випускник університету у 2022 році прийшов до сил територіальної оборони офіцером у званні лейтенанта, а у 2023-му перейшов до підрозділу БпЛА. До 2025 року став заступником командира батальйону безпілотних систем у складі 4-ї важкої механізованої бригади.
Упродовж багатьох років він обирав роботу з дронами замість тилових посад. Тепер він займається підготовкою операторів, підтримкою бойових операцій і залученням нових пілотів, однак у Трускавці він також літав сам і допоміг своїй команді здобути почесне третє місце.
«Одного разу ми працювали на півдні — приблизно за 100 кілометрів від мого рідного міста, яке окупували росіяни і звідки моїй родині довелося виїхати. Тому, коли дрон уражав російських військових, особливого співчуття я не відчував».
- Оператор із позивним «Янкі», 43 роки. Народився у Києві, але ще дитиною переїхав до США, отримав американське громадянство і виріс поблизу Чикаго. Має освіту у сфері зв’язків із громадськістю, до війни був успішним фермером.
У 2022 році повернувся до України, щоб допомогти у війні проти Росії, вступив до Інтернаціонального легіону й зазнав важкого поранення — втратив око. Після п’яти операцій його визнали непридатним до служби в піхоті, тож він перейшов до іншого підрозділу українських державних структур, пов’язаного з роботою дронів, і брав участь в операціях у різних регіонах. Іноді також тестував нове обладнання в польових умовах і доопрацьовував техніку просто на позиціях.
У 2025 році перейшов працювати до великого українського виробника дронів, де займається підготовкою операторів.
«Я багато років бавився з дронами просто для себе… Але щоб бути справді ефективним оператором, недостатньо лише вміти літати. Треба розумітися на тому, як міняти електроніку, антени та інші компоненти, а для цього потрібно добре розуміти, що відбувається навколо».