Війна в Норвегії тепер є цілком реальною можливістю, що визнає навіть прем’єр-міністр країни. Держава, яка межує з Росією, перейшла в режим «тотальної оборони», готуючи своє населення до найгіршого сценарію на тлі бойових дій в Україні.
Чому уряд Норвегії офіційно заговорив про реальну загрозу війни?
Бомбосховище Санкт-Гансхауген, одне з найбільших в Осло, облаштоване під мирним парком. У разі настання найгіршого сценарію за його важкими металевими дверима можуть знайти прихисток 1100 людей.
Повітря тут прохолодне, світло тьмяне, а вбиральні — максимально прості. Тут далеко не затишно, проте споруда спроєктована так, щоб захистити від загрози бомбардувань, а також хімічних, біологічних, радіологічних та ядерних (ХБРЯ) речовин.
«На сьогодні ми маємо близько 18 600 сховищ, яких достатньо, щоб захистити трохи менше ніж 50 відсотків населення» із 5,6 мільйона громадян, розповів AFP голова Цивільної оборони Норвегії Ойстейн Кнудсен.
«Чимало з них потребують модернізації. Вони будувалися ще за часів Холодної війни. Там волого, вони застаріли», — зазначив він.
Норвегія, яка є членом НАТО, прагне повернути обов’язкову вимогу обладнувати бомбосховищами нові великі будівлі. Цю норму скасували у 1998 році після розпаду Радянського Союзу.
Ідея полягає не в тому, щоб будувати дорогі сховища найвищого класу, а в забезпеченні базового захисту від таких загроз, як дрони, котрі зараз домінують на полях боїв.
«Мої українські колеги ведуть екзистенційну війну на власній території, і все одно знаходять час ділитися досвідом», — сказав Кнудсен.
«Просте прослуховування того, що їм доводиться переживати — атаки на цивільне населення, те, що означає діяти як сили цивільної оборони під час війни — цей досвід є безцінним».
Безтурботні дні залишилися в минулому
Будівництво сховищ входить до числа 100 пропозицій, внесених минулого року до «Білої книги» (урядової стратегії).
Уряд також хоче збільшити кількість особового складу цивільної оборони на 50 відсотків — до 12 000 чоловіків та жінок, зобов’язати всі муніципалітети створити «місцеві ради готовності» та підвищити рівень продовольчої самодостатності країни до 50 відсотків до 2030 року.
Окремо домогосподарствам наполегливо рекомендують зробити запаси продуктів і речей першої потреби щонайменше на сім днів.
«Протягом багатьох десятиліть ми в Норвегії мали розкіш витрачати свої ресурси на інші речі», — зазначила державна секретарка Міністерства громадської безпеки Крістін Каллсет.
«Коли ситуація з безпекою погіршилася, ми усвідомили, що маємо зробити низку кроків, аби наша готовність враховувала і сценарій війни у найгіршому випадку», — розповіла вона AFP у нових офісах уряду.
Ці будівлі нещодавно відкрили після того, як вони були знищені бомбою, підірваною правим екстремістом Андерсом Берінгом Брейвіком у 2011 році. За іронією долі, вони не мають бомбосховища.
У своєму новорічному зверненні прем’єр-міністр Йонас Гар Стьоре попередив співгромадян, що «війна знову може прийти до Норвегії».
Країна оголосила 2026 рік роком «тотальної оборони» — концепції, спрямованої на підготовку всіх сфер суспільства (військових, адміністрацій, підприємств тощо) до масштабної кризи або війни.
Бюрократичні перешкоди
«Нижня картина загроз — чи то кліматична криза, суперництво між наддержавами, війна в Україні, Близький Схід чи пандемії — є набагато більш міждисциплінарною, ніж 20 років тому», — вважає Ярле Лове Соренсен, експерт з управління кризовими ситуаціями з Університету Південно-Східної Норвегії.
«Ми на правильному шляху з погляду готовності... але існують бюрократичні, юридичні та організаційні механізми, які часто заважають належному функціонуванню системи та не дозволяють усім елементам взаємодіяти ідеально», — сказав він.
Наприклад, географічні зони відповідальності поліції, пожежників, медичних служб та національної гвардії не завжди збігаються, що ускладнює координацію.
На вулицях Осло рівень обізнаності та готовності людей різниться.
«Я не думаю про це щодня, але у мене є свій маленький екстрений набір», — каже 51-річний власник бізнесу Ойстейн Рінген Ватнедален.
«Я відклав трохи готівки, продумав кілька сценаріїв — куди піти, про кого подбати. Також у мене є DAB-радіоприймач, вода і все інше, що рекомендує влада».
Натомість 48-річна консультантка зі сталого розвитку Кате Гермстад не робила жодних особливих приготувань.
«Найголовніше — мати навколо себе мережу людей і спільноту», щоб допомагати одне одному, вважає вона.
Згідно з дослідженням Цивільної оборони, 37 відсотків норвежців зазначають, що посилили свою готовність протягом останнього року, проте лише 21 відсоток побоюється війни на території своєї країни в найближчі п’ять років.