Угорщина має рацію, прагнучи покращення становища угорської меншини в Україні, зокрема на Закарпатті. Однак в одному важливому питанні прем’єр-міністр Петер Мадяр або помиляється, або наразі недостатньо поінформований. Більше того, 13 офіційно визнаних корінних меншин в Угорщині – загальною чисельністю приблизно 600 000 осіб – мають набагато менше інституцій та можливостей для ведення своїх справ рідною мовою в межах Угорщини, ніж угорська меншина в Закарпатті, чисельність якої становить щонайбільше близько 100 000 осіб. Цифри говорять самі за себе.
Якщо угорський уряд наполягатиме на введенні 100-відсоткової освіти угорською мовою замість нинішніх 80–90 відсотків, це фактично сприятиме поступовому зникненню самої меншини. Будь-яка меншина, яка не володіє мовою більшості на належному рівні, не може ефективно спілкуватися чи будувати повноцінну кар’єру — це наче легша версія функціональної неграмотності. Результат передбачуваний: еміграція, соціальна маргіналізація або низькооплачувана фізична праця.
Показовим прикладом є популярна і широко шанована модель автономії німецькомовної меншини в Італії. У Південному Тіролі (Альто-Адідже) існує двомовна система, а в деяких районах навіть тримовна через ладинське населення. Переважна більшість мешканців цієї провінції, особливо німці та ладини, завдяки освітній та адміністративній системі володіють двома або трьома мовами. Відповідно, вони не лише користуються рівними кар’єрними можливостями, а й, фактично, належать до найзаможнішої верстви населення Італії, а Південний Тіроль став її найбагатшою провінцією.
Якби ці меншини розмовляли лише німецькою чи ладинською, вони не могли би спілкуватися з італійськими колегами чи клієнтами. Їм було би важко стати юристами, лікарями, економістами, суддями, прокурорами, інженерами, біологами, фізиками, хіміками, державними службовцями чи фахівцями в різних сферах бізнесу. Багато хто або емігрував би до Австрії чи Німеччини, або був би обмежений найнижче оплачуваними професіями. Навіть робота офіціантом стала би складною, якби не можна було зрозуміти багатьох відвідувачів.
Чи справді цього ми бажаємо угорській меншині в Закарпатті, шановний Петере Мадяр? Звісно, що ні.
Цілком законно – і навіть необхідно – вимагати двомовної (аж ніяк не одномовної) адміністрації в районах Закарпаття з угорською більшістю та закликати українську державу вкладати більше ресурсів у освіту угорської меншини. Однак створення мовного гетто було би серйозною помилкою і за одне-два десятиліття могло би прискорити зникнення того, що залишиться від тієї угорської громади.
Розгляньмо сучасну реальність.
Угорська меншина в Закарпатті має доступ до освіти – від дитячого садка до Закарпатського угорського коледжу ім. Ференца Ракоці II. Окрім того, навчальні програми угорською мовою доступні й в українських університетах. В Україні також є угорськомовні радіостанції, телепрограми, газети, політичні партії, асоціації, церкви та фонди. У населених пунктах з угорською більшістю можна побачити угорські прапори, двомовні вивіски, угорські назви багатьох вулиць, а пам’ятники Шандору Петефі встановлені не лише у Закарпатті, а й у Києві. Відкрито відзначаються угорські національні свята.
Спірні положення українського закону про мову так і не були по-справжньому впроваджені у школах для меншин і згодом були скасовані. Головне, що залишається (цілком стандартне для таких місць, як Румунія та Трансільванія), – це те, що учні з меншин, які бажають продовжити навчання у вищих навчальних закладах, повинні також складати іспити українською мовою. Це явно в їхніх власних інтересах, якщо вони не бажають емігрувати назавжди.
Натомість 13 набагато більших корінних меншин Угорщини не мають власних університетів, мають лише дуже обмежене представництво у ЗМІ та не мають значущих політичних структур. Навіть у тій невеликій кількості шкіл для меншин, що існують, більшість занять проводиться угорською мовою, більшість вчителів розмовляють угорською, а випускні іспити з більшості предметів складаються угорською мовою. На практиці адміністративне управління мовами меншин у державних установах Угорщини майже не існує, хоча конституційні принципи передбачають інше.
Цитата:: Угорщина повинна приєднатися до ініціативи створення міжнародного трибуналу, спрямованої на притягнення Владіміра Путіна та його оточення до відповідальності за воєнні злочини та злочини проти людяності.
Чи пробували ви коли-небудь вести офіційні справи в Угорщині мовою ромів, румунською, словацькою, німецькою, польською, сербською, русинською, українською, вірменською, болгарською, хорватською, словенською чи грецькою? Хтось може відповісти, що більшість цих меншин значною мірою асимілювалися. Але чому? Саме тому, що, попри благородні принципи, інституційна база, яка їх підтримує, залишається слабкою та недостатньою.
Бажаю Вам успіху в переговорах, дорогий пане Мадяр, і щиро сподіваюся, що в інтересах обох народів вдасться досягти угоди. Окрім захисту законних прав угорської меншини, я також закликаю Вас не боятися робити жести назустріч Україні – країні, яка вже понад 12 років захищає не лише себе, а й безпеку всієї Європи, в тому числі Угорщини, від агресії геноцидного, терористичного, воєнно-злочинного російського режиму. Без героїчної оборони України російські війська, ймовірно, вже були б на кордонах Угорщини.
Не слід також забувати, що Україна, ціною величезних жертв і кровопролиття, набула військового досвіду та впровадила технології, про які вкрай занедбані угорські збройні сили наразі можуть лише мріяти. Декілька членів НАТО та країн Близького Сходу вже прагнуть отримати доступ до цих можливостей. Значну користь від такої співпраці отримала б і Угорщина.
Я вважав би за розумне, якби одного дня прем’єр-міністр Мадяр вибачився перед Україною за дії режиму Віктора Орбана проти неї – дії, які були далеко не лише символічними і опосередковано сприяли загибелі багатьох українців та угорських громадян України від рук Росії.
Це стосується не лише сотень мільярдів, витрачених на імпорт російських енергоносіїв, які допомагають фінансувати російські дрони, бомби та ракети, що використовуються проти цивільного населення, одночасно підриваючи інтереси України, Угорщини, угорської меншини в Закарпатті та союзників Угорщини по НАТО та ЄС. Необхідно усвідомити й глибшу реальність: Росія веде кампанію знищення України, української нації та всіх меншин на її території. Як і в минулому, росіяни й сьогодні депортують та обстрілюють людей, і разом з українцями від російської агресії гинуть і угорці.
Я був би вдячний, якби угорський уряд не лише вимагав екстрадиції таких осіб, як Бела «КГБ-Бела» Ковача (колишнього угорського депутата Європейського парламенту, засудженого за шпигунство на користь Росії, який переховується в Москві), а й відкрито говорив би про викрадення російською імперською державою десятків тисяч українських дітей, про систематичне жорстоке поводження з військовополоненими (зокрема, з угорськими солдатами-українцями), про такі звірства, як жорстоке обезголовлення Сергія Патакі – українського солдата, що належав до угорської меншини.
Я також був би вдячний, якби російського посла викликали не лише тоді, коли Закарпаття зазнає російських авіаударів, а й щоразу, коли російські війська вчиняють звірства проти цивільного населення будь-де в Україні – так само, як прем’єр-міністр, тоді ще член Європейського парламенту, два роки тому справедливо протестував особисто в Києві після російського обстрілу дитячої лікарні в Києві.
Угорщина повинна приєднатися до ініціативи створення міжнародного трибуналу, спрямованого на притягнення Владіміра Путіна та його оточення до відповідальності за воєнні злочини та злочини проти людяності, яку вже підтримали десятки європейських країн.
Ці жахливі злочини не можна залишити безкарними. Якщо це станеться (особливо, якщо Україна буде покинута напризволяще), то зрештою може статися розпад ЄС та НАТО, що матиме руйнівні наслідки як для європейської, так і для угорської безпеки.
І наостанок, пам’ятаймо: якщо угорський уряд справді прагне покращити добробут і довгострокові перспективи угорської меншини на Закарпатті, то підтримка вступу України до Європейського Союзу – і зрештою до НАТО – не просто можлива, а необхідна. Це особливо актуально з огляду на те, що, за повідомленнями, майже 90 відсотків угорської громади Закарпаття самі підтримують таку інтеграцію.
Не думаю, що Ви бажаєте іншого.
Бажаю Вам плідної роботи. Слава Угорщині та Україні!
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.