Кур’єр Glovo з Лук’янівки, що їде крізь вогонь. Ми його знайшли. Ексклюзив Kyiv Post

Перше інтерв’ю з 19-річним кур’єром служби доставки Glovo Владиславом, чиє фото на тлі палаючого від російського ракетного удару 24 травня ТРЦ біля метро «Лук’янівська» стало всесвітнім символом української незламності. Він розповів, куди їхав у момент зйомки. Кур’єр поділився залізобетонною логікою киян: люди в місті звикли до небезпеки, замовлення роблять за будь-яких умов, а заклади часто не зачиняються під час тривог, тому доставка працює безперебійно, а клієнти після важких ночей стали частіше дякувати та бажати хорошої дороги.

«Радий вас чути, але… Еее, у мене є кілька хвилин, тож можна швидше? Я, як би, зараз на роботі», — говорить нам 19-річний Владислав — кур’єр сервісу доставки Glovo в Україні.

Позавчора він зі своїм жовтим ранцем став одним із символів дня — кур’єр на електроскутері, який сміливо їде виконувати замовлення крізь полум’я після обстрілу повз палаючий торговельно-розважальний центр біля метро «Лук’янівська».

24 травня внаслідок російського ракетного удару по Києву цей ТРЦ було знищено. Фотографія Владислава, який мчить на скутері повз полум’я під час обстрілу, стала символом стійкості українців — людей, які, стиснувши зуби, не піддаються російському терору й щодня продовжують робити свою справу, попри все.

Нам вдається додзвонитися до нього, коли він — на роботі. Вечірній час для служб доставки зазвичай доволі «хлібний». Владислав не взяв day off і продовжує працювати, а до несподіваної слави ставиться спокійно та іронічно. Хто він — цей безстрашний їздок?

Скажи, як ти взагалі там опинився в той момент?

— Чесно, їхав зустрічати друга з вокзалу — він якраз приїжджав. Це недалеко звідти…

Тобто це не була доставка?

— Ні, доставка в мене починається пізніше.

Але це вже було після прильоту?

— Так, звісно.

Тобто ти знав, куди їдеш і через що доведеться проїжджати?

— Ну, але обстріл тоді вже припинився… Це було вже після.

Тобі часто доводиться працювати під час повітряної тривоги? Не страшно?

— Що сказати — Київ так живе. Тривоги тут часто. І багато закладів під час повітряної тривоги не зачиняються. Тому так, доводиться працювати.

Не боїшся їздити під час тривоги, коли є повідомлення, що щось летить? Чи доводилося робити доставку до якихось критичних об’єктів, куди якраз може прилетіти?

— Жити в таких умовах… Ну, таке життя, тож потроху до цього звикаєш. А от на критичні об’єкти доставок у мене ще не було.

Що ти відчув, коли побачив себе на фото? Тебе впізнали друзі?

— Ну так, упізнали. Почали пересилати повідомлення. Звісно, я був здивований.

Якщо приблизно порахувати, скільки замовлень ти того дня виконав?

— Насправді дуже мало, бо хотілося трішки відпочити після складної ночі. Тому десь із дев’ятої ранку до дванадцятої я попрацював. Загалом втоми від самої роботи я не відчуваю — люблю те, чим займаюся. Але такі ночі, звісно, вносять свої корективи.

Як давно ти співпрацюєш із Glovo?

— Майже рік регулярно доставляю з Glovo. Це моя основна зайнятість, і майже весь свій час я приділяю роботі.

А як на твій погляд, того дня замовлень було більше чи менше? Які твої спостереження?

— Люди завжди замовляють доставку, хоч би що відбувалося навколо. Тож замовлень вистачає завжди — незалежно від дня.

А якщо загалом, чи часто ти виїжджаєш на замовлення, наприклад, у погану погоду?

— Скажімо так: коли дуже-дуже сильний дощ, то кур’єрів майже немає. А якщо йде звичайний дощ, то, звісно, я все одно працюю. І взимку також працював.

Чи можеш сказати, що відчувається якась вдячність людей? Наприклад, після затяжної тривоги чи складної ночі — чи є відчуття, що люди більше цінують цю роботу, більше висловлюють вдячність?

— Певно, можна сказати, що особливо після важких ночей люди бажають гарного дня та хорошої дороги.