Вимога Москви до іноземних дипломатів залишити Київ під загрозою «систематичних ударів» — це відчайдушний політичний спектакль.
Погрожуючи міжнародному дипломатичному корпусу, Кремль намагається психологічним терором досягти того, чого не зміг досягти на полі бою, — ізоляції України.
Цинізм цієї ситуації вражає. Лише кілька тижнів тому, напередодні святкування російського «Дня перемоги» 9 травня, Москва виступила з майже ідентичним попередженням, вимагаючи від іноземних посольств евакуюватися з Києва. Тоді Кремль фактично благав світ не зіпсувати його військовий парад на Красній площі, погрожуючи «неминучими ударами у відповідь» по так званих центрах ухвалення рішень, якщо Україна зіпсує Кремлю його головне пропагандистське шоу.
Після українського удару по російському підрозділу безпілотників в окупованому Старобільську Кремль знову взявся погрожувати тим самим посольствам, використовуючи цей інцидент як зручний привід.
Страх як зброя
Протягом багатьох років українська столиця регулярно зазнає російських ракетних і дронових атак. Рівень загрози не змінився. Змінилося інше — готовність Москви відкрито використовувати страх як інструмент тиску на іноземних дипломатів.
Це «цинічний шантаж», як заявили в Міністерстві закордонних справ України.
Мета очевидна — запустити ефект доміно з евакуацією посольств. Якщо західні країни піддадуться паніці й вивезуть своїх дипломатів, Москва здобуде психологічну перемогу.
Втім, реакція на місцях уже підірвала цей наратив.
70 місій — разом з Україною
Замість того щоб у паніці залишати Київ, міжнародний дипломатичний корпус продемонстрував публічну солідарність з Україною.
У понеділок голови та представники понад 70 іноземних дипломатичних місій разом із міністром закордонних справ України Андрієм Сибігою відвідали райони Києва, що постраждали від останньої хвилі російських ракетних ударів.
Дипломати поклали квіти в пам’ять про жертв обстрілів біля зруйнованих будівель на Лук’янівці та в Шевченківському районі Києва.
Гангстерська дипломатія
Росія регулярно видає свої масштабні й нічим не спровоковані обстріли за «удари відплати», намагаючись перекласти відповідальність на Україну. Будь-який успішний український удар — чи то по нафтопереробному заводу, військовому підрозділу безпілотників або цілі на окупованій території — Москва використовує як привід для виправдання заздалегідь підготовлених кампаній терору проти України.
Понад десять років Росія тисне на іноземних дипломатів через переслідування, стеження, висилки та обмеження акредитації.
Нинішні погрози — лише воєнна версія старої звички: сіяти страх і перевіряти межу того, що готові терпіти іноземні уряди.
Чому саме зараз?
Нинішня істерика Росії зумовлена розчаруванням через ситуацію на фронті та політичним розрахунком.
На передовій Москва не змогла досягти прориву, якого прагнула. Коли російські війська не можуть досягти швидких результатів на фронті й застрягають у виснажливих боях із великими втратами, Кремль часто знову переносить тиск на українські міста та цивільних, сподіваючись терором досягти того, чого не здатна зробити армія.
Москва також шукає слабкі місця в системі постачання Україні засобів протиповітряної оборони. Будь-який можливий дефіцит сучасних ракет-перехоплювачів Кремль розглядає як шанс посіяти ще більше паніки та перевірити, чи не почнуть партнери України вагатися.
Росія хоче зрозуміти, хто залишиться непохитним, хто відступить, а хто використає страх ескалації як привід для скорочення підтримки України.
Справжні цілі
Справжньою ціллю російської кампанії є не лише Київ. Йдеться про Вашингтон, єдність НАТО та уряди, які зараз зважують політичну ціну подальшої підтримки України.
Час термінового дзвінка Сергія Лаврова державному секретарю США Марко Рубіо показує справжню мету цієї кампанії. Росія перевіряє рішучість Вашингтона в умовах змін у політичному ландшафті США.
Москва хоче напряму погрожувати західним дипломатам у розрахунку на те, що це змусить Захід відступити. Вона прагне підсилити аргументи ізоляціоністів, які стверджують, що підтримка України загрожує прямою ескалацією з Росією. І водночас — підірвати міжнародну присутність у Києві, яка показує, що Україна має підтримку світу.
Блеф це чи реальна погроза, міжнародна спільнота не може йти на поступки під тиском гангстерської дипломатії. Це створило б катастрофічний прецедент. Авторитарні режими отримали б сигнал, що погрози дипломатам — ефективний спосіб розколювати союзи та руйнувати міжнародну підтримку.
Посилювати захист, а не тікати
Якщо Москва погрожує «систематичними ударами» по столиці, Захід має відповісти системним посиленням засобів, які рятують життя: Patriot, NASAMS, IRIS-T та інших платформ протиповітряної оборони, здатних захищати цивільних, дипломатів і критичну інфраструктуру.
Москва очікує, що світ злякається й відступить.
Найкраща відповідь хулігану, який погрожує вашим друзям, — не виходити з кімнати. А залишитися поруч із ними — і дати їм надійніший захист.