Скільки українців керують ударними дронами у війні проти Росії?
Точних цифр немає, але наявні оцінки вражають. За офіційними даними Збройних сил України, загальна кількість військовослужбовців, які так чи інакше залучені до операцій із безпілотниками, становить близько 80 тисяч осіб. Кількість підготовлених пілотів офіційно не розголошується.
Найбільш відомою (і, ймовірно, найефективнішою) частиною цих сил є елітні Сили безпілотних систем Збройних сил України (СБС), які нині налічують близько 15 тисяч військовослужбовців. Точна кількість пілотів засекречена, однак у нинішніх рекрутингових пропозиціях СБС приблизно одна вакансія пілота припадає на дві інші спеціальності, не пов’язані з пілотуванням. Водночас пілоти СБС — лише частина системи: ЗСУ також мають спеціалізовані дронові підрозділи у більш ніж сотні маневрових бригад і майже п’яти сотнях маневрових батальйонів та полків.
В інтерв’ю Kyiv Post українські пілоти та командири дронових підрозділів заявили, що кількість українських операторів бойових безпілотників, які безпосередньо працюють на передовій у всіх родах військ, безперечно обчислюється десятками тисяч. За оцінками самих операторів, нині Україна має від 25 до 40 тисяч активних операторів і пілотів дронів.
Для порівняння: уся військово-повітряна система Італії — включно з пілотами, метеорологами, механіками, кухарями, карабінерами, генералами та ад’ютантами — налічує приблизно 35–43 тисячі військовослужбовців і близько 1 500 пілотів.
Кількість військових Повітряних сил США, дислокованих у Європі, зазвичай оцінюють у 30–35 тисяч осіб, із яких лише 2–3 тисячі є пілотами. Усі збройні сили Норвегії — сухопутні, морські та повітряні — налічують близько 25 тисяч військовослужбовців. Загальна чисельність армії Нідерландів становить 44 тисячі осіб. Орієнтовна кількість усіх пілотів у країнах НАТО за межами Північної Америки — близько 15 тисяч авіаторів.
Як Україна готує операторів дронів?
Це масштабна система, яка формувалася поступово й досі не має єдиного централізованого управління. Коли Росія вперше вторглася в Україну у 2014 році, українські пілоти дронів навчалися переважно самостійно.
У 2015–2021 роках український пілот дрона зазвичай був радше ентузіастом, який опановував цю справу самотужки, купував техніку власним коштом або за донати й самостійно чи разом з однодумцями відпрацьовував тактику та навички польотів під час операцій проти російських і сепаратистських сил на Донбасі.
Друге російське вторгнення у лютому 2022 року змусило українські підрозділи, які поступалися ворогу в озброєнні, масово використовувати дрони для розвідки. Критичний дефіцит артилерійських боєприпасів — який різко посилився після рішення США восени 2023 року призупинити військову допомогу Україні — спричинив справжню революцію у сфері українських ударних безпілотників. Перші школи та академії дронів, що здебільшого виросли з неформальних груп пілотів-інструкторів, з’явилися на початку 2024 року. Разом із розширенням безпілотних сил зростали й масштаби та професійність української системи підготовки пілотів.
Навесні 2026 року частина військовослужбовців ЗСУ все ще ставали пілотами традиційним шляхом — переходячи до дронових підрозділів і навчаючись безпосередньо в процесі роботи, — однак це вже було радше винятком. Переважна більшість нових українських пілотів дронів спершу проходить повноцінну підготовку у спеціалізованих школах. Цивільні можуть підписати контракт із ЗСУ із гарантією служби оператором дрона, а військові, які хочуть стати пілотами, повинні пройти сертифіковане навчання перед призначенням.
Оператори, інструктори та колишні курсанти льотних шкіл, із якими Kyiv Post поспілкувався у середині травня, описали загальнонаціональну мережу навчальних центрів, яка, за їхніми словами, здатна приблизно за один-два місяці підготувати людину без досвіду роботи з дронами до базового рівня, достатнього для подальшого навчання вже у бойовому підрозділі.
Одними школами керують ЗСУ, іншими — самі бойові підрозділи, ще частина працює як комерційні проєкти або фінансується приватним бізнесом, переважно виробниками дронів. Кількість і розташування таких шкіл не розголошуються, оскільки Росія цілеспрямовано полює на українських пілотів дронів. Усі інструктори та керівники шкіл, з якими поспілкувався Kyiv Post, зазначили, що підготовка триває цілий рік на різних майданчиках по всій Україні.
Як працюють українські школи підготовки пілотів дронів?
У випадку одного успішного бізнесмена із Запоріжжя масштабна підготовка пілотів дронів почалася з фінансування допомоги фронтовим підрозділам на початку війни. Із розгортанням бойових дій і стрімким зростанням попиту на безпілотники дедалі більше коштів почали спрямовувати на закупівлю дронів, а масові поставки цієї техніки швидко створили потребу у підготовці нових операторів.
Після 18 місяців командування ударним дроновим підрозділом волонтерська група у середині 2024 року, у відповідь на нестачу пілотів, заснувала приватну льотну школу Center of Special Training (CST). Її керівник пояснив, що школа працює на платній основі, аби покривати витрати. Нині центр навчає групи курсантів, до яких входять новобранці, військові з бойовим досвідом, які хочуть стати пілотами дронів, а також чинні оператори, що переходять на нові платформи. За словами директора CST, останнім часом особливо зріс попит на навчання роботі з дронами-перехоплювачами. Він також зазначив, що згодом діяльність центру розширилася і на виробництво дронів.
Інший великий український виробник дронів — Skyfall — став частиною системи підготовки пілотів фактично у зворотний спосіб: компанія починала як виробник безпілотників, а згодом почала пропонувати навчання пілотів як окрему послугу. Представник компанії повідомив Kyiv Post, що з 2023 року школи Skyfall підготували понад 20 тисяч пілотів — як новачків, так і операторів, які переходили на нові типи БпЛА. За його словами, навчання фінансує сама компанія, а особливо високим нині є попит на підготовку операторів дрона-перехоплювача P1Sun.
Деякі бойові підрозділи мають власні школи підготовки пілотів. У 4-й окремій важкій механізованій бригаді, яку нещодавно розгорнули на одному з найгарячіших напрямків — у районі Костянтинівки та Дружківки, — пілот перед допуском до бойових вильотів спершу має пройти базову підготовку у державній або приватній льотній школі на кшталт CST. Після цього він проходить стажування як молодший пілот у команді з трьох операторів дронів. За словами заступника командира батальйону безпілотних систем цієї бригади, у середньому потрібно близько трьох місяців польотів під наглядом досвідчених пілотів, щоб оператор міг самостійно виконувати більшість бойових завдань.
ЗСУ також мають власні школи підготовки пілотів. Двоє інструкторів 239-го Центру підготовки підрозділів у коментарях для Kyiv Post розповіли, що зазвичай набирають групи приблизно по десять курсантів — військовослужбовців ЗСУ, серед яких є як новобранці, так і досвідчені бійці, які змінюють військову спеціальність на пілота дрона.
Навчання поєднує аудиторні заняття з практичними польотами й орієнтоване на конкретний тип безпілотника. Базовий курс на китайському Mavic триває 39 днів, на бомбардувальнику Vampir — 40–45 днів, а підготовка операторів FPV-дронів займає майже два місяці. Зазвичай один інструктор працює приблизно з десятьма курсантами. За словами співрозмовників Kyiv Post, фінансування є достатнім, а відсів — невеликим, хоча деяких пілотів повертають до підрозділів із рекомендацією пройти додаткову практику.
Наскільки сильною є українська школа підготовки операторів дронів?
Понад 50 операторів дронів, представників компаній-виробників безпілотників, командирів дронових підрозділів ЗСУ та технічних спеціалістів, із якими поспілкувався Kyiv Post, заявили, що українська система підготовки готує одних із найсильніших бойових операторів дронів у світі.
Водночас майже всі співрозмовники наголошували, що головною запорукою майстерності українських операторів є величезний досвід роботи з дронами у бойових умовах. Багато хто також зазначав, що українська система навчання є максимально прагматичною та орієнтованою на результат, а майже безперервний зв’язок між операторами на фронті та компаніями чи підрозділами, які займаються підготовкою, дозволяє постійно оновлювати навчальні програми й робить увесь процес ефективнішим.
Розробник української компанії BAZU Микола Булаєнко в інтерв’ю у вівторок описав один із елементів цієї системи — симулятор польотів FPV Battleground. За його словами, співробітники компанії, як і більшість українців, роками підтримували контакти з військовими на фронті та час від часу допомагали їм.
У 2024 році у Steam з’явилася російська FPV-гра FPV Kamikaze, яка, схоже, була здебільшого створена для того, щоб користувачі могли у форматі аркадної гри «знищувати» українську техніку та військових. У той самий час також з’явився створений за підтримки ЗСУ симулятор дронів «Обрій», однак він був зосереджений на коротких і простих місіях із польотом до цілі та назад у нейтральному, статичному середовищі на карті площею близько двох квадратних кілометрів стандартної місцевості.
Створений командою з шести розробників приблизно за $50 тисяч, FPV Battleground має на меті максимально точно відтворювати характеристики польоту дронів — із реалістичним моделюванням вітру, дрейфу, різної тяги роторів і погодних умов. У симуляторі також відтворюється робота засобів радіоелектронної боротьби, зокрема типова для FPV-операторів втрата зв’язку на фінальному етапі атаки на ціль, прикриту засобами РЕБ.
Користувачі можуть створювати sandbox-карти розміром до 40 × 40 км і моделювати рельєф, рослинність та наземні об’єкти на власний розсуд. За словами Булаєнка, фізика польоту у симуляторі є щонайменше «на 90–95% точною», хоча остаточно оцінити решту складно, «бо навіть самі оператори не можуть дійти згоди щодо того, наскільки точно програма відтворює реальний політ». Кожна нова версія містить сотні змін у моделі польоту, внесених на основі відгуків бойових операторів, які порівнюють симуляцію зі своїм реальним досвідом.
Як військова, так і цивільна версії симулятора широко використовуються у підрозділах ЗСУ — і не лише для підготовки операторів. У деяких підрозділах перед штурмом позицій штаби бригад або корпусів ЗСУ спершу створюють у симуляторі модель цілі та підходів до неї, а потім тестують різні сценарії ударів, щоб визначити, як найефективніше застосувати дрони для підтримки атаки.
Російські наземні сили — техніка та піхота, здатні вести вогонь у відповідь або динамічно змінювати укриття, — поки що не змодельовані, однак розробники вже працюють над цим. У майбутніх версіях також планують додати моделі російських ударних дронів, щоб оператори могли відпрацьовувати їх перехоплення.
За словами Булаєнка, подальша розробка симулятора повністю фінансується власними силами компанії. Він також зазначив, що інтерес до військової версії симулятора з боку інших країн є дуже високим.