Україна, Росія та битва за громадську думку

Нове соціологічне дослідження Лорда Ешкрофта, представлене в Одесі, фіксує тверезий реалізм у суспільних настроях. Лише 16% українців бачать зараз перевагу ЗСУ, а три чверті опитаних очікують завершення війни дипломатичним, а не військовим шляхом, причому частина суспільства допускає територіальні поступки заради миру. Водночас у країнах-союзницях (окрім США та Британії) переважає прагнення якнайшвидшого миру навіть ціною українських земель, а гуманітарна допомога там популярніша за постачання зброї. Автор доходить висновку, що попри падіння довіри до Путіна в РФ та втому Заходу, збереження американської та європейської підтримки залишається критично важливим для виживання України.

Моє останнє соціологічне дослідження, результати якого я цього тижня представив на Чорноморському безпековому форумі в Одесі, дає змогу зрозуміти, як змінюються суспільні настрої в Україні та серед її ключових союзників. Воно також дає показове уявлення про ставлення росіян до війни та власного режиму.

Війна: перебіг і тривалість

Деякі стратеги вже почали говорити про те, що війна входить у свою «завершальну фазу». Хай там як, українці поки не поспішають із оптимістичними прогнозами. Моє дослідження показало, що більшість очікує її продовження щонайменше ще протягом року.

Лише трохи більше третини респондентів вважають, що війна завершиться до кінця 2026 року, а більшість переконана, що протистояння між Ізраїлем та Іраном лише віддалило перспективу завершення війни в Україні. Росіяни ще частіше схильні вважати, що за рік війна все ще триватиме.

Щодо перебігу війни, то лише 16% українців вважають, що нині перевага на боці України. Для порівняння: у 2023 році, через рік після початку повномасштабного вторгнення, такої думки дотримувалася майже половина опитаних. Дві третини українців, як і торік, вважають, що жодна зі сторін наразі не має очевидної переваги, хоча за цей час Росія загалом втратила частину захоплених територій.

Такої ж думки дотримується більшість опитаних у п’яти країнах-союзницях, які охопило дослідження: Великій Британії, США, Німеччині, Франції та Польщі. Водночас у кожній із цих країн серед тих, хто не погоджується з оцінкою, що жодна зі сторін не має очевидної переваги, більше респондентів вважають, що перебіг війни наразі складається на користь Росії, а не України.

Реалістичні цілі

Менше чверті українців, яких ми опитали, вважають повернення всіх територій, окупованих Росією після анексії Криму у 2014 році, неможливим. Водночас більшість розділилася між двома позиціями: одні переконані, що боротьбу слід продовжувати до повного звільнення окупованих територій, інші вважають це можливим, але надто дорогою ціною, тому заради миру Україні доведеться погодитися на втрату частини земель. Примітно, що люди старшого віку частіше підтримують продовження війни до повернення всіх окупованих територій.

На відміну від настроїв, які переважали в перші місяці після вторгнення, нині три чверті українців очікують, що війна завершиться дипломатичним, а не військовим шляхом. Такої ж думки переважно дотримуються й у п’яти країнах-союзницях, охоплених дослідженням. Найбільше прихильників військового сценарію серед поляків, але навіть там менш ніж чверть респондентів вважають його найбільш імовірним.

Росіяни майже вдвічі частіше за українців схильні вважати, що війна завершиться військовим, а не дипломатичним шляхом. Водночас і серед них більшість очікує саме дипломатичного врегулювання конфлікту.

Західна допомога

Сьогодні менше українців вважають, що союзники роблять достатньо для підтримки України, ніж три роки тому. Найпомітніше це стосується США, Європейського Союзу та НАТО. Водночас українці чітко розуміють, якої допомоги очікують: на першому місці з великим відривом — постачання зброї, танків та іншої військової техніки. Членство в НАТО, посилення санкцій проти Росії, фінансова допомога, розміщення іноземних військ і запровадження безпольотної зони випереджають за популярністю дипломатичні зусилля для досягнення мирної угоди з Росією.

Однак відповіді громадян п’яти країн-союзниць на запитання про те, яку допомогу вони готові підтримати для України, виглядають дещо інакше. Громадяни цих країн найохочіше підтримують надання Україні гуманітарної допомоги, хоча для самих українців вона перебуває майже внизу переліку пріоритетів. Жителі Великої Британії та Польщі також переважно підтримують посилення санкцій проти Росії, тоді як у США, Німеччині та Франції за це висловилися лише трохи більше половини опитаних. Популярністю користуються й дипломатичні зусилля для досягнення мирної угоди, хоча в Польщі до них ставляться помітно скептичніше.

Понад шість із десяти британців заявили, що підтримали б вступ України до НАТО. Натомість у США та Франції респонденти виявилися більш стриманими, а в Німеччині та Польщі таку позицію підтримує лише меншість.

Трохи більше половини британців сказали, що готові підтримати збільшення військової допомоги Україні. В інших країнах-союзницях цей показник дещо нижчий. Досить стриманою виявилася й підтримка ідеї надання Україні юридично зобов’язуючих гарантій безпеки. Водночас моє дослідження показало, що й самі українці не надто довіряють таким гарантіям. З огляду на їхній історичний досвід це не дивує: дві третини респондентів заявили, що матимуть до них невелику довіру або не довірятимуть зовсім.

Коли ми окремо запитали про можливість відправлення військових до України в складі міжнародної миротворчої місії після укладення мирної угоди, більшість британців знову висловилася на підтримку такого кроку. У Франції та США прихильників цієї ідеї також виявилося більше, ніж противників. Натомість у Німеччині перевага була незначно на боці опонентів, а в Польщі більшість виступила проти.

Серед п’яти країн-союзниць лише британці та американці вважають, що зусилля їхніх держав мають бути спрямовані на повну перемогу України, навіть якщо це означатиме затягування війни. В інших країнах, хоча й з різним відривом, респонденти частіше віддають перевагу якнайшвидшому завершенню конфлікту, навіть якщо це вимагатиме територіальних поступок з боку України.

Громадська думка в Росії

Якщо ви вважаєте, що до результатів соціологічних опитувань у Росії слід ставитися обережно, я з вами погоджуся. Водночас, на мою думку, вони все ж дають змогу побачити певні тенденції. Моє дослідження показало, що підтримка так званої «спеціальної військової операції» в Україні помітно знизилася порівняно з періодом після початку вторгнення. Близько третини росіян готові заявити, що не схвалюють цю війну, а також дедалі частіше ставлять під сумнів твердження про її необхідність для захисту національної безпеки Росії.

Я також виявив, що майже половина росіян вважає західні санкції шкідливими для свого життя. Рік тому такої думки дотримувалися 38% опитаних. Рівень довіри до Владіміра Путіна також знизився. Серед росіян, які вважають, що рівень життя погіршується, більшість покладає основну відповідальність за це на федеральний уряд.

Загалом результати дослідження свідчать про те, що Україна зберігає рішучість, водночас реалістично оцінюючи ситуацію. Вони також показують, що американське суспільство в деяких питаннях підтримує суверенітет і безпеку України навіть більше, ніж нинішня адміністрація США та окремі європейські суспільства. Збереження цієї підтримки — як з боку Сполучених Штатів, так і інших союзників — матиме вирішальне значення в найближчі тижні та місяці.

Повну презентацію дослідження можна переглянути тут.

Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.