Понад двадцять років генерал-лейтенант Павло Ткачук – начальник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові – керував підготовкою офіцерів для української армії.
Історія академії бере початок у 1899 році, коли у Львові була заснована австрійська Школа кадетів піхоти.
У грудні 2024 року, після років скарг, розслідувань і звинувачень у зловживаннях в одному з найпрестижніших військових навчальних закладів, Ткачук був звільнений з посади.
Радянська спадщина
Відтоді суперечка щодо його спадщини вилилася в ширшу дискусію всередині українських збройних сил. Зараз, на п’ятому році повномасштабного російського вторгнення, як офіцери, так і реформатори збройних сил дедалі частіше задаються питанням, чи стилі керівництва радянської епохи та вкорінені мережі кумівства й надалі перешкоджають модернізації української армії.
«Я вважаю, що такі генерали, як Ткачук, прямо заважають Україні перемогти у війні. Вони обіймають ключові керівні посади, але не проводять реформ у своїх установах», — сказав офіцер ЗСУ Іван Галенко, який навчався в академії з 2020 по 2024 рік.
Ткачук — офіцер, вихований за радянською системою, який згодом став генерал-лейтенантом і науковцем, — понад два десятиліття очолював академію, паралельно займаючись регіональною політикою. І саме звинувачення в такому стилі керівництва зрештою призвели до його звільнення.
Згідно з повідомленнями «Мілітарного» та інших українських ЗМІ, курсанти скаржилися на знущання, неякісне харчування, нестачу медикаментів і вимагання грошей на покриття основних потреб академії.
Депутатка Юлія Яцик зазначила, що курсанти також скаржилися на те, що відпустку іноді надавали лише в тому випадку, якщо батьки чи дружина/чоловік особисто приїжджали за ними. Вона назвала таку практику абсурдною, зазначивши, що деякі курсанти — це вже діючі офіцери у віці від 20 до 30 років.
Серед тих, хто публічно виступив проти керівництва академії, був курсант Олександр Попович, який дав свідчення перед парламентською комісією, що розглядала скарги на умови в цьому навчальному закладі. У пізніших дописах у соцмережах Попович стверджував, що після свого виступу зазнав репресій, і зазначив, що саме тиск громадськості сприяв звільненню Ткачука.
Вимога відповідальності
Однак для деяких критиків звільнення стало лише початком більш глобального питання: чи буде надалі забезпечена відповідальність.
«Багато хто вважає його символом військової корупції в Україні, — сказав Галенко. – Проблема в тому, що його усунули з посади, але так і не покарали».
Богдан Кротевич, колишній начальник штабу бригади «Азов», написав у травні в X, що Ткачук уособлював «найгірші пережитки радянської епохи в армії», вказавши на питання майнового забезпечення та приниження курсантів.
Він стверджував, що якщо Ткачук уникне відповідальності, це стане сигналом, що начальники можуть і надалі використовувати свої посади для особистої вигоди, водночас ставлячись до підлеглих як до слуг.
«Такі випадки, як справа Ткачука, сприяють нездатності України перевершити Росію у підготовці та навчанні військового персоналу. І це надзвичайно важливе питання», — наголосив Галенко.
У 2020 році Служба безпеки України (СБУ) оголосила про розслідування щодо посадовців академії у зв’язку зі звинуваченнями у розкраданні понад 16 мільйонів гривень через контракти на закупівлю продуктів харчування у період з 2017 по 2020 рік.
Академія відмовилася відповідати на конкретні запитання щодо звинувачень, висунутих колишніми курсантами, антикорупційних розслідувань та перебування Ткачука на посаді.
Колишні курсанти вважають, що за час перебування Ткачука на посаді академія майже не змінилася.
«Академія зберегла багато практик радянських часів, — зазначив Галенко. – З того, що я спостерігав, суттєвих реформ не відбулося».
Депутатка Верховної Ради від партії «Голос» Олександра Устинова зазначила, що виклики, які стоять перед системою військової освіти України, виходять далеко за межі однієї академії.
«Кожну військову академію в Україні повинна очолювати людина з реальним бойовим досвідом, — сказала Устинова. – Занадто довго цими установами керували офіцери, які здобули освіту в радянській військовій системі і ніколи не були на передовій».
Аналітики зазначають, що зараз, під час війни, якість військової освіти набуває дедалі більшого значення, оскільки Україна стрімко розширює та поповнює свої збройні сили.
У січні 2025 року президент Володимир Зеленський призначив начальником академії Героя України полковника Романа Качура. Оголошуючи про призначення, він наголосив, що Україні потрібна військова освіта, побудована на уроках поточної війни, і доручив Качуру провести комплексну перевірку фінансів академії, кадрового складу та підготовки курсантів.
«Нам потрібна підготовка найвищої якості для наших солдатів і офіцерів», — сказав тоді Зеленський.
«Справжні зміни в українських збройних силах відбуваються знизу, завдяки добровольцям та інновація», — сказав командир полку імені Кастуся Каліновського Павло Шурмей. – А нагорі? Не можу сказати».
Галенко зазначає, що зміни стали помітними вже невдовзі після приходу Качура, наводячи приклади нового навчального обладнання, систем моделювання та заходів з модернізації.
«Справа не лише в одному генералі, — сказав Галенко. – Справа в тому, чи притягають до відповідальності осіб, винних у провалах і корупції всередині військових навчальних закладів».
Однак для деяких критиків звільнення Ткачука залишило питання відповідальності без відповіді. Устинова зазначила: «Мене дивує те, що звинувачення у корупції публічно обговорювалися роками. Якщо слідчі викрили махінації під час закупівель у 2020 чи 2021 році, чому ці справи не були передані до суду? Чому вони не розглядалися в суді?»
Нещодавні події в інших сферах системи військової освіти України посилили занепокоєння щодо нагляду та відповідальності. У квітні 2026 року заступника ректора Національного університету оборони України полковника Анатолія Онофрійчука затримали за підозрою в отриманні хабара у розмірі 82 000 гривень (2 000 доларів).
На думку Кротевича, проблема виходить за межі однієї академії чи одного генерала. Йдеться про те, чи зможе Україна подолати успадкований від радянської епохи «військовий феодалізм», водночас захищаючись від Росії.
«Ткачук був звільнений з посади у 2024 році, але не відчув на собі жодних правових наслідків, — зазначив Галенко. – Сьогодні він працює у відділі боротьби з корупцією Львівської обласної ради».
Погляди автора статті не обов’язково збігаються з позицією «Kyiv Post».