Союзники по НАТО зазвичай ухвалюють декларацію за підсумками саміту лідерів. Однак в Анкарі вони також затвердили окремий документ, покликаний поглибити взаємодію Альянсу з виробниками озброєнь.
На цьогорічньому саміті оборонній промисловості приділили безпрецедентну увагу: лідери держав і керівники компаній оголосили про низку угод та партнерств. Нова стратегія має надати оборонним компаніям чіткіше уявлення про потреби союзників у військових спроможностях, щоб вони могли наростити виробництво.
Стратегія має три цілі: посилити комунікацію між структурами НАТО й оборонною промисловістю, сприяти інноваціям і взаємосумісності, а також наростити виробництво й підтримувати його на належному рівні.
Як зазначено у стратегії, НАТО передаватиме оборонній промисловості «узагальнений сигнал про попит», сформований на основі Процесу оборонного планування НАТО (NDPP), щоб інформувати виробників про потреби Альянсу. У межах NDPP НАТО визначає, які військові спроможності та засоби йому необхідні.
Стратегія також передбачає, що НАТО працюватиме над упровадженням відкритої архітектури, яка дає змогу поєднувати компоненти різних виробників, а також спільних цифрових стандартів. Деякі виробники озброєнь давно закликають до цього, оскільки такий підхід дає змогу виробляти продукцію швидше й дешевше.
«Головна претензія оборонної промисловості полягає в тому, що її залучають до консультацій надто пізно — на етапі, коли Альянс уже визначився з конкретною технологією чи обладнанням. Це обмежує можливості виробників запропонувати інші підходи або альтернативні рішення», — розповів Euractiv колишній заступник помічника генерального секретаря НАТО Джеймі Ші.
На думку Ші, стратегія може надати оборонній промисловості довгострокові орієнтири й переконати компанії співпрацювати не лише з національними міністерствами оборони, а й безпосередньо з НАТО. Він наголосив, що однією з передумов успіху стратегії є комунікація через «зрозумілий та ефективний портал».
«Робота над наступним циклом NDPP незабаром розпочнеться, а нові політичні настанови мають бути затверджені у 2027 році. Тому, гадаю, в межах стратегії оборонну промисловість намагатимуться якомога ширше залучити до цих консультацій, — зазначив аналітик Інституту Європейського Союзу з досліджень безпеки (EUISS) Джузеппе Спатафора. — Історично такі консультації проводили переважно на рівні урядів країн-союзниць, які потім спілкувалися з національними оборонними компаніями».
Основним каналом комунікації стане єдине вікно для оборонних компаній, які прагнуть брати участь у закупівлях НАТО, — портал NATO Industry Front Door, запущений в Анкарі. Першим про це повідомив Euractiv.
Досі виробникам озброєнь доводилося працювати зі «складною інституційною системою НАТО, у якій різні структури мають різні інтереси та процедури або взагалі не комунікують між собою», зазначив Ші.
Ще у Плані дій НАТО щодо оборонного виробництва від 2025 року Альянс зобов’язався посилити комунікацію з промисловістю та ділитися узагальненими даними про потреби, визначені в межах оборонного планування. Крім того, ще у 2013 році НАТО ухвалило рамкову програму взаємодії з промисловістю.
Майбутні виклики
Стратегія має створити для компаній «більше можливостей» для взаємодії з НАТО — від великих генеральних підрядників до «нетрадиційних постачальників». Однак, на думку Ші, головне завдання полягатиме в тому, щоб у роботі з НАТО брали участь не лише великі виробники озброєнь, які мають для цього достатньо ресурсів.
Голова ASD — провідної європейської асоціації оборонної промисловості — Каміль Гран у розмові з Euractiv на полях Промислового форуму НАТО висловив жаль, що стратегію взаємодії НАТО з промисловістю узгоджували переважно країни-союзниці.
Співпраця між НАТО й оборонною промисловістю залишається добровільною і не має окремого фінансування.
«Головним обмеженням є фінансування», — зазначив Спатафора. За його словами, НАТО надає порівняно невелику фінансову підтримку, особливо на тлі нещодавніх ініціатив Європейського Союзу з фінансування оборони.
Ще одним викликом, за словами Ші, буде визначити, яка саме структура НАТО керуватиме діалогом з оборонною промисловістю.
До взаємодії з виробниками залучені кілька командувань, підрозділів та агентств Альянсу, зокрема Промислово-консультативна група НАТО, Відділ оборонної промисловості, інновацій та озброєнь, а також Акселератор оборонних інновацій для Північної Атлантики (DIANA).
Наступні кроки
Очікується, що до наступного жовтня представники країн-союзниць у межах Конференції національних директорів з озброєнь підготують «план реалізації» стратегії. Цей орган також має «відігравати ключову роль» у розвитку взаємодії з оборонною промисловістю. Він об’єднує представників міністерств оборони країн-союзниць, які зазвичай зустрічаються двічі на рік, щоб визначати загальний стратегічний курс Альянсу.
У такій дорожній карті можуть бути визначені конкретні кроки для взаємодії з оборонною промисловістю, а також цілі у сфері інновацій і виробництва, зазначив аналітик із питань оборони та безпеки RAND Europe Ніколя Жуан.
«Документ може запропонувати шляхи подолання роздробленості оборонно-промислової бази Альянсу, зокрема шляхом об’єднання окремих програм закупівель — наприклад, бойових танків нового покоління, високоточних ударних ракет або безпілотників, тобто в тих сферах, де є значний потенціал для багатосторонньої співпраці», — додав він.