В історії бувають моменти, коли майбутнє країни визначає один-єдиний документ. Такі угоди трапляються нечасто, але їхній вплив відчувається протягом поколінь. Однією з таких є Охрідська рамкова угода. Рівно 25 років тому – 13 серпня 2001 року – політичні лідери Північної Македонії за підтримки Європейського Союзу та Сполучених Штатів підписали угоду, яка, за будь-якими історичними мірками, мала визначити курс розвитку держави на наступні десятиліття.
Охрідська рамкова угода залишається одним із найважливіших політичних і дипломатичних досягнень у сучасній історії нашого регіону. Вона продемонструвала, що міжетнічні конфлікти на Балканах вирішуються не силою, а через діалог, політичний компроміс, повагу до прав і розбудову інституцій, які забезпечують кожному громадянину рівне місце в державі.
У той час, коли регіон ще носив на собі відкриті рани від воєн, що супроводжували розпад Югославії, Охрід запропонував іншу модель: не розділення, а співіснування; не перемогу однієї сторони над іншою, а компроміс; не виключення, а трансформацію способу побудови та функціонування держави для всіх.
Охрідська угода була і залишається стратегічним вибором на користь миру, співіснування та побудови багатоетнічної держави, в якій відмінності більше не будуть джерелом конфлікту, а стануть частиною спільного політичного та соціального устрою. Саме це рішення дало Північній Македонії можливість не залишатися заручницею власного конфлікту, а побудувати більш демократичну, інклюзивну та стійку державу з чіткою європейською перспективою.
Двадцять п’ять років по тому це залишається найважливішою спадщиною Охрідської угоди та найбільшою відповідальністю сучасного покоління: зберегти досягнуте, продовжувати її дух і зробити незворотними мир, співіснування та європейську орієнтацію країни.
Албанія ніколи не розглядала стабільність і процвітання Північної Македонії просто як справу, що стосується іншої країни. Для нас вони завжди були й залишаються невід’ємною частиною стабільності та безпеки Західних Балкан.
Добрі відносини між громадами, рівність, повага до ідентичності та мови, справедливе представництво та можливість кожного громадянина відчувати себе повноправною частиною держави — це не лише питання принципів і прав, якими фундаментальними вони б не були. Це також питання миру, безпеки, стабільності та європейського майбутнього регіону. Саме це було усвідомлено та втілено в Охріді чверть століття тому.
Це також найважливіший урок, який Охрід дає регіону сьогодні. Мир не зміцнюється лише припиненням конфлікту – він стає стійким, коли втілюється в інституціях, правах, рівних можливостях і взаємній довірі. Мирний договір виконує свою місію не лише тоді, коли замовкають гармати, а й тоді, коли майбутні покоління більше не мають причин знову з них стріляти.
Гарантуючи права громад, забезпечуючи більш справедливе представництво в державному управлінні та визнаючи багатоетнічний характер суспільства, Охрідська угода створила нову політичну та соціальну рівновагу.
Саме з цієї причини її не слід розглядати як застиглий у часі документ. Її слід розуміти як політичний договір, що вимагає постійної турботи та уваги, оскільки вирішальною для майбутнього держави було і залишається спільне прагнення до демократичної, багатоетнічної, інклюзивної та європейської Північної Македонії.
Збереження духу Охріда не означає життя з пам’яттю про конфлікт. Це означає забезпечення того, щоб причини, що підживлювали цей конфлікт, ніколи більше не стали джерелом розколу.
У цьому сенсі членство в НАТО, справжня регіональна співпраця, відносини дружби та добросусідства, а також європейський шлях Північної Македонії є як втіленням, так і природним продовженням духу Охріда. Європа не вимагає, щоб розбіжності зникли – вона вимагає, щоб вони співіснували в рамках міцних інституцій, верховенства права та демократії, яка гарантує рівність і гідність для всіх.
Що стосується міжетнічних відносин, Охрідська угода підтвердила реальність, визнану ще у 2001 році: албанці є невід’ємною частиною суспільства та складовою частиною держави Північна Македонія. Їхні права не є ані поступкою з боку більшості, ані привілеєм, який можна переглянути залежно від поточного політичного клімату. Вони є частиною політичного договору та частиною фундаменту, на якому ґрунтується демократична та багатоетнічна держава.
Найкращий європейський досвід, а також найбільш позитивні приклади у нашому регіоні переконливо продемонстрували, що держава, яка поважає та гарантує — як у законі, так і на практиці, як за буквою, так і за духом — ідентичність, мову, культуру та права своїх спільнот, є сильнішою державою. Так само спільнота, яка вважає себе рівноправною та належно представленою, має більше підстав сприймати державу як свою власну, зміцнювати її та інвестувати в її майбутнє.
У цьому сенсі Охрідська угода не просто надала права албанцям. Вона змінила те, як слід розуміти саму державу: не як тимчасовий баланс між громадами, а як модель державності, в якій рівність і сила держави розвиваються разом; де різноманітність розглядається не як загроза, а як частина спільної ідентичності; де етнічна приналежність не визначає ступінь громадянства людини.
У цю річницю особливо актуальним залишається один урок. Охрідська угода нагадує нам, що мир — це не щось постійне й само собою зрозуміле. Його потрібно зберігати й плекати за допомогою демократичних інститутів, поваги до різноманітності та спільного бачення майбутнього.
Для Албанії стабільність, безпека та процвітання Північної Македонії нерозривно пов’язані з розвитком і стійкістю всього нашого регіону. Наші дві країни об’єднують не лише спільні кордони, стратегічні інтереси та шлях до ЄС, а й переконання, що міжетнічні відносини, засновані на повазі та рівності, є фундаментом, на якому будуються сучасні європейські суспільства.
Албанія твердо вірить, що тривалий мир на Балканах будується шляхом зближення людей, зміцнення демократичних інститутів та двосторонніх і багатосторонніх відносин, дотримання прав людини та надання всьому суспільству, без винятку, усіх підстав бачити своє майбутнє в рамках одного спільного проєкту.
Охрід відкрив цей шлях 25 років тому. Завдання сучасного покоління — продовжувати цей шлях.
Ця річниця також є нагодою оцінити масштаби та якість реалізації Охрідської угоди й обміркувати, що ще залишається зробити. Повне втілення її духу залишається незавершеною справою: цьогорічні дебати щодо використання албанської мови в системі правосуддя нагадують, що права, закріплені у 2001 році, потребують постійної інституційної уваги та турботи, а не лише урочистих вшанувань.
Сьогоднішня Північна Македонія — це не та Північна Македонія, що була у 2001 році. Суспільство змінилося. Регіон змінився. Європа змінилася. Змінилося й саме значення понять безпеки, суверенітету та співпраці.
Тому Охрідську угоду також слід розглядати у світлі цього майбутнього. Збереження Охрідської угоди означає продовження розбудови держави, в якій повернення до логіки конфронтації та розколу стає неможливим. Це вимагає відповідальності від усіх — як від соціальних груп, так і від політичних еліт усіх країн у нашому регіоні. Ми маємо усвідомити, що стабільність однієї країни не може ґрунтуватися на нестабільності іншої.
Для Албанії відносини з Північною Македонією мають особливе значення. Ми — сусіди, дружні країни, союзники по НАТО, партнери у процесі європейської інтеграції, частина одного й того самого балканського простору, який пізнав високу ціну минулих конфліктів і цінність справжніх інвестицій у спільне майбутнє.
Албанія й надалі підтримуватиме права албанців, де б вони не жили, надалі рішуче підтримуватиме суверенітет, територіальну цілісність і демократичне функціонування держав, у яких вони живуть.
Ці дві позиції не суперечать одна одній. Навпаки, вони є вираженням одного й того самого принципу: права громад і сила держави – це не протилежні сили. Одна підсилює іншу. І це важливий урок Охріда.
За двадцять п’ять років після підписання Охрідська рамкова угода залишається основоположною, оскільки вона дала відповідь на фундаментальне питання: чи можна побудувати спільну державу на Західних Балканах, поважаючи різні ідентичності та роблячи їх частиною своєї сили?
Відповідь, яку дає історія останніх двадцяти п’яти років, — безсумнівно, так. І цю відповідь потрібно демонструвати щодня — через довіру та щирі зусилля, спрямовані на просування країни до її майбутнього.
Мабуть, найкращий спосіб вшанувати прийняте 13 серпня 2001 року рішення та відсвяткувати його досягнення — це розглядати Охрідську угоду не просто як угоду, що поклала край конфлікту та розколу, а як угоду, яка навчила нас усіх, як будувати тривалий мир.
Феріт Ходжа — міністр у справах Європи та закордонних справ Республіки Албанія. Оригінал цієї статті дивіться тут.