Війна, що спалахнула у квітні 2023 року між регулярною армією Судану та воєнізованим угрупованням «Сили швидкої підтримки» (RSF), водночас стала ареною протистояння світових держав. Щоб захистити свої інтереси в країні, Росія вирішила підтримувати зв’язки з обома сторонами конфлікту.
Останнім часом США почали приділяти більше уваги посиленню російського впливу. Цього питання стосуються положення двох законопроєктів, які нині розглядає Конгрес. Законопроєкт про запобігання зовнішній агресії та ескалації конфлікту в Судані (PEACE in Sudan Act of 2026) передбачає розслідування ролі недержавних сил, зокрема ПВК «Вагнер». А проєкт закону про асигнування на національну оборону на 2027 фінансовий рік вимагає підготувати розвідувальну доповідь про спроби Росії створити військово-морську базу в Судані.
Хоча ці кроки США важливі, вони не усувають головних причин посилення російського впливу в Судані. Передусім ідеться про залежність обох сторін конфлікту від підтримки Москви. Тому Сполучені Штати мають чинити тиск на свого партнера — Об’єднані Арабські Емірати, які є головним спонсором RSF, — і вимагати припинити фінансування угруповання. Чимало експертів вважають, що перекриття цього джерела коштів є найшвидшим шляхом до завершення війни.
На початку війни ПВК «Вагнер» постачала RSF зброю з Лівії. Згодом, після смерті керівника ПВК та її переформатування в «Африканський корпус» (АК), у ситуацію втрутилися українські спецпризначенці, які завдали по силах АК у Судані ударів безпілотниками.
Згодом зв’язки між RSF і ПВК «Вагнер» та її наступником, схоже, послабилися. Тепер пильніше стежити варто саме за «Африканським корпусом» — новим найманським формуванням Путіна. Як з’ясували журналісти, його бійці допомагають переправляти зброю для RSF через кордон із Центральноафриканською Республікою.
Росія роками намагається домогтися створення військово-морської бази на узбережжі Червоного моря, однак Судан досі не ухвалив остаточного рішення. За повідомленнями ЗМІ, свого часу Хартум пропонував надати Росії базу на 25 років в обмін на постачання зброї. Проте переговори не просунулися, оскільки Судан не хоче опинитися в конфронтації із Заходом.
Ще одне питання, яке потребує пильної уваги, — контрабанда золота з підконтрольних RSF районів Дарфуру до ОАЕ. Місцеві ЗМІ стверджують, що росіяни допомагають угрупованню видобувати золото. Раніше Путін уже використовував награбоване суданське золото для фінансування вторгнення в Україну.
Посилення російського впливу в Судані потребує системного аналізу й протидії. Війна затягується, а ОАЕ й далі підтримують прагнення RSF захопити владу в усій країні. За понад три роки бойових дій цей план так і не вдалося реалізувати, а подальші спроби лише поглиблюватимуть російський вплив у Судані.