«У тили на болотах війна таки прийшла у повсякденність», — написав у неділю в Telegram командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді, коментуючи дим над російськими паливними об’єктами та підприємствами, що виробляють зброю.
«Нам своє робити — повертати біль ворогу», — додав він.
За словами Бровді, лише від початку серпня було уражено 22 судна, пов’язані з так званим тіньовим флотом Росії. У межах операції «Кримський рубильник off» за два тижні СБС завдали ударів по 74 енерговузлах, а загалом за 45 днів — по 243.
Масштаби українських ударів углиб російського тилу тепер визнають навіть на підконтрольному Кремлю телебаченні.
Кремлівський сценарій дає тріщину
Під час нещодавнього обговорення в ефірі програми Владіміра Соловйова один з учасників поскаржився, що частина російського керівництва досі не пристосувалася до реалій війни.
«Деякі наші посадовці й далі живуть так, наче досі 2013 рік», — сказав він.
Уже за рік Росія вторглася в Україну й окупувала Крим. Тепер Україна регулярно завдає на півострові ударів по військових базах, системах ППО та логістичних об’єктах.
Ця репліка засвідчила, що навіть кремлівські пропагандисти змушені визнати нову реальність: українські удари вглиб Росії вже неможливо ігнорувати.
Удари дронами вглиб Росії — не просто демонстрація можливостей України. Київ атакує об’єкти, які дають Москві змогу продовжувати війну: підприємства оборонної промисловості, паливну й логістичну інфраструктуру, системи ППО, а також об’єкти, що забезпечують далекобійні удари по українських містах.
«У Росії ніде сховатися»
Подібні тривожні настрої дедалі частіше звучать і на російському телебаченні.
На початку серпня один із коментаторів російського державного телеканалу визнав: межа між фронтом і захищеним тилом Росії поступово стирається.
«У Росії ніде сховатися», — застеріг він.
Незадовго до цього поблизу Геленджика на чорноморському узбережжі Росії зафіксували дрони — приблизно за 24 кілометри від величезного маєтку, відомого як «палац Путіна».
Сам комплекс не постраждав, однак символізм цієї події очевидний: навіть один із найкраще захищених об’єктів путінської Росії відтепер у зоні досяжності українських дронів.
Від «другої армії світу» до другої у власній країні
Політичний аналітик Пол Ґобл раніше влучно описав ці зміни похмурим жартом, яким поділився з Kyiv Post: колись Росію називали державою з другою за потужністю армією світу. Потім російська армія стала другою за потужністю в Україні. А тепер вона вже не найсильніша навіть у самій Росії.
Те, що починалося як воєнний жарт, дедалі точніше відображає стратегічну проблему Кремля.
Кожен український дрон, що наближається до нафтопереробного заводу, підприємства ВПК чи військової бази, змушує Москву обирати, що захищати. Системи ППО, які прикривають російський тил, не можуть одночасно захищати війська на фронті. А комплекси, перекинуті для оборони Москви, Криму чи стратегічних промислових об’єктів, уже не можна використати на інших напрямках.
Україна докорінно змінила логіку цієї війни. Москва й далі здатна завдавати українським містам величезних руйнувань, але вже не може розраховувати, що інфраструктура, яка забезпечує ці атаки, залишатиметься недосяжною для українських ударів.
Кремль хотів війни, наслідки якої не діставалися б Росії.
Україна позбавляє його цієї можливості.