Тридцять п’ять років тому, 24 серпня 1991 року, Верховна Рада України ухвалила Акт про проголошення незалежності України. Безперечно, це був один із найважливіших геополітичних моментів ХХ століття.
Відновлення незалежності України звільнило український народ від російських колоніальних кайданів і дозволило йому увійти до кола вільних народів світу. Дійсно, це поклало край трьом століттям безжального російського панування та експлуатації, хоча й перерваним короткими періодами української державності. Цей похмурий період в історії України включав Голодомор, який забрав життя мільйонів українців і який сьогодні міжнародна спільнота визнає геноцидом.
Незалежність України також сприяла розпаду Радянського Союзу на п’ятнадцять незалежних держав і визволила багато інших поневолених народів від того, що колишній президент США Рональд Рейган влучно назвав «імперією зла».
Отже, проголошення незалежності України є історичною подією, яку повинні вшановувати українці та всі свободолюбні народи.
Що стосується нинішнього диктатора Росії, то, як і слід було очікувати, незалежність України є для нього абсолютно неприйнятною, оскільки вона безпосередньо призвела до розпаду радянської імперії.
Відтоді Росія намагалася різними способами, зокрема за допомогою газового шантажу, спочатку відвоювати Україну, а в разі успіху — приступити до відновлення Радянського Союзу та Варшавського договору.
Однак, усвідомивши, що Україна явно рухається в бік Європи та позбувається свого радянського минулого, Путін відреагував так само, як Сталін, коли у 1932 році писав своєму поплічнику Лазарю Кагановичу: «Якщо ми не почнемо виправляти ситуацію в Україні зараз, ми можемо втратити Україну».
Саме тому Росія вторглася в Криму і Донбас у 2014 році, а потім у 2022 році розпочала геноцидну тотальну війну проти України.
Вже понад 12 років Україна героїчно захищає свою незалежність і територіальну цілісність Європи від імперіалістичних планів Росії.
Від самого початку країни-члени НАТО засудили військову агресію Росії. Однак їхня підтримка України була обережною та поступовою, оскільки вони не до кінця усвідомлювали нагальність російської загрози власній безпеці й помилково вважали, що стриманість запобігатиме ескалації.
Так, CBC нещодавно повідомила, що під час свого візиту до Канади у травні 2026 року міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив: «Понад 25 років ми всі жили в реальності, в якій вірили, що загрози немає, що нам не потрібно нічого робити для власної оборони». Він також визнав, що, хоча країни Північної Європи відреагували на військове вторгнення Росії до Криму, «Німеччина та інші країни цього не зробили. Вони почули будильник, але натиснули кнопку відкладення й перевернулися на інший бік». Окрім того, він попередив, що Росія може розпочати війну проти країни-члена НАТО вже за три роки, 2029-му.
Потім, 11 червня 2026 року, видання Politico опублікувало такі промовисті зауваження інспектора німецької армії, найвищого за званням офіцера німецьких сухопутних військ, Крістіана Фройдінга: «Ми маємо бути готовими […] Ми мусимо бути готовими до бою […] Усі 32 партнери НАТО сходяться на думці, що Росія може мати можливості вторгнутися в країну-партнера НАТО у 2029 році».
На щастя, російському нападу на країну-члена НАТО та його драматичним наслідкам для людських життів ще можна запобігти, якщо Захід зараз активно підтримає Україну, щоб забезпечити їй успіх у захисті своєї незалежності та визволенні всіх окупованих територій.
Щоденні удари українських дронів по нафтопереробних заводах у глибині Росії та по нафтових танкерах у Чорному й Азовському морях уже розвіяли міф про те, що Росія є військовою супердержавою. Провідні ЗМІ слушно зауважили, що ситуація змінилася. Наприклад, 20 травня 2026 року CNN опублікував статтю під назвою «Росія програє в Україні. Сі це помітив – Трамп теж мав би», в якій зазначається: «Наразі саме Україна – а не Росія – досягла цього року чистого територіального виграшу, водночас завдавши величезних втрат російським окупаційним військам».
Путін гостро усвідомлює нинішню вразливість Росії, і саме тому російська армія посилила смертоносні ракетні удари по цивільному населенню, зокрема дітях, та цивільній інфраструктурі України.
За таких обставин логічно було би припустити, що Захід надасть Україні додаткові ефективні засоби протиповітряної оборони, щоб скерувати хід історії в правильному напрямку.
Однак 2 серпня 2026 року президент України Володимир Зеленський повідомив, що цього року Україна отримала лише третину від кількості зенітних ракет порівняно з аналогічним періодом 2025 року. Це відкриття викликає подив, оскільки воно наражає Захід на подібне в найближчому майбутньому.
Це критичний момент, і збереження незалежності України матиме значний вплив на глобальну безпеку та стабільність.
У 35-ту річницю незалежності України країни-члени НАТО повинні визнати цю очевидну реальність заради власного блага та негайно надати Україні необхідні засоби, починаючи з ефективних засобів протиракетної оборони, щоб забезпечити наш рух до кращого, безпечнішого та надійнішого світу.