Головна новина сьогодні — заклик колишнього міністра оборони Михайла Федорова провести вибори в Україні.
Чесно кажучи, це стало для мене несподіванкою, а зрозуміти його логіку складно.
Почнімо з головного. Основна причина, чому вибори досі не проводили, полягає в тому, що за умов війни організувати їх надзвичайно складно. Мільйони українців перебувають за кордоном, мільйони стали внутрішніми переселенцями, а сотні тисяч військових — на передовій.
До того ж як бути з громадянами на окупованих територіях? Як гарантувати фізичну безпеку виборчого процесу, не кажучи вже про кібербезпеку? Досить згадати проблеми, які нещодавно виникли під час президентських виборів у Румунії.
Я просто не бачу, як за таких умов можна гарантувати безпеку виборів. Варто пам’ятати й про те, що Велика Британія не проводила виборів упродовж усієї Другої світової війни.
По-друге, доступні мені опитування не свідчать про значний суспільний запит на вибори. Схоже, близько двох третин українців не підтримують їх проведення, усвідомлюючи всі пов’язані з цим труднощі.
По-третє, вибори потребуватимуть величезних ресурсів, які нині необхідні для важливіших завдань — гарантування безпеки та ведення війни.
По-четверте, вибори, найімовірніше, лише поглиблять розбіжності в українському суспільстві, чим неодмінно скористається Путін. Саме тому він і наполягає на їх проведенні. Та навіть те, що Федоров порушив це питання зараз, уже свідчить про розкол.
Так, у Росії проводять вибори. Але це фікція, адже до участі допускають лише схвалені владою партії. Цього тижня ми вкотре в цьому переконалися, коли партію «Яблоко» не допустили до виборів у Державну думу.
Усе це змушує запитати: навіщо Федоров порушує питання виборів?
Можливо, річ у його близькості до друзів Трампа з-поміж техномагнатів — таких як Ілон Маск, — які просувають кремлівський наратив про необхідність виборів в Україні? Чи, може, у власних політичних амбіціях і бажанні скористатися імпульсом, якого він набув після усунення з посади міністра оборони?
Та мушу сказати: це схоже на надзвичайно серйозну політичну помилку. Його опоненти, ймовірно, використають її проти нього, якщо він колись вирішить балотуватися в президенти.
Для Федорова це скидається мало не на політичне самогубство.