Якою має бути Україна майбутнього? Відповіді на це запитання різні, але в них багато спільного: мирна країна від Маріуполя до Львова, від Сімферополя до Чернігова; суспільство вільних і відповідальних людей; культура та мова як основа ідентичності; сильні громади, сучасні технології; нові ідеї та здатність не лише відбудовувати, а й задавати власний порядок денний.
ДЖАМАЛА, співачка, народна артистка України, переможниця багатьох музичних конкурсів, зокрема «Євробачення–2016».
«Українська мрія — зберегти мирну країну від Маріуполя до Львова, від Сімферополя до Чернігова. Державу з мовою та культурою, яку плекали мільйони українців.
За десять років, впевнена, ми відбудуємо країну після війни. Як вчить нас історія, за кожною війною настає весна. Наша країна розквітне. Ми будемо успішними економічно, політично та культурно. А рани, які сьогодні наносить Росія, стануть шрамами — нагадуваннями про те, як нас нищили, але ми не здавалися. Ми пам’ятатимемо і 10, і 50 років від сьогодні».
ВЛАДИСЛАВ ТРОЇЦЬКИЙ, засновник ЦСМ «ДАХ», актор, режисер, продюсер, сценограф, художній керівник, творець «ДахаБраха», «DakhDaughters», «NovaOpera», «ЦеШо», засновник і президент фестивалю сучасного мистецтва «ГогольFest».
«Україна сьогодні — одна з найдемократичніших країн. Так, у нас, звісно, демократія трохи вульгарна. Але насправді сьогодні свободи в Україні набагато більше, ніж деінде. І ця вільність несе дух Запорізької Січі.
Головне у нас — родюча земля, яку слід сприймати не в утилітарному сенсі, а радше як місце народження нових ідей у надзвичайно турбулентному світі, який зараз ще й дуже розгублений. Я багато подорожую і бачу розгубленість і в Америці, і в Європі — скрізь.
Чи часто ви зустрічаєтеся з живою людиною? Або ви зустрічаєтеся з аватаркою? Не має значення он- чи офлайн. Ті симулятивні маски, які надягає людина, страхаючись зазирнути всередину себе, відчуває тотальну самотність і безпорадність. Треба докласти духовних, душевних зусиль, добре попрацювати, щоб побачити, розгледіти іншу людину, відмовитися хоча б на мить від своїх аватарок, які практично поглинули нас...
Порятунок потопельників — справа рук самих потопельників. Якщо ми почнемо формувати простір здорового співробітництва, партнерства та творення, тоді у нас величезні шанси встояти й невпинно розвиватися».
ЛАРИСА ДЕНИСЕНКО, письменниця, переможниця «Коронації слова» та інших літературних конкурсів, правозахисниця, громадська діячка.
«Ми виборюємо себе: волелюбних, гонорових, незалежних, милосердних, жартівливих, творчих, емпатичних, новаторських, пасіонарних, сміливих людей. Людей, що водночас дають відсіч підступному ворогу і відбудовують зруйноване.
Ми точно можемо бути європейським центром вивчення тоталітаризму. Креативна індустрія, культура, інформація, технології, безпекові питання, гуманітарне право, екологія, філософія — цього ми можемо навчати людей з усього світу.
Ми — сильна держава сильних громад і сильних людей, котрі ухвалюють важкі рішення, котрі відповідають за свій вибір, котрі не допустять жодного диктатора на свою землю.
Where are you from? We are from UA. І весь світ знатиме, про що ми».
МИКОЛА КУЗНЄЦОВ, член-кореспондент Національної академії наук, доктор технічних наук, завідувач відділом Інституту кібернетики ім. В. М. Глушкова НАН України, професор кафедри математичних методів захисту інформації Фізико-технічного інституту НТУУ «КПІ».
«Національна ідея сьогодні, якби це не звучало,— це передусім ненависть до русні та помста агресору за загублені життя найкращих українців. Національна ідея — це перемога та пам’ять про всі ті звірства, заподіяні в Україні у лихолітті війни. Національна ідея сьогодні — це й ненависть не тільки до путіна особисто, а й до всього російського, бо більшість росіян вимикають мізки та підтримують агресію.
А як трансформується ідея у післявоєнний час? Як математик відповім: чим більш загальною є теорема, тим менш змістовною вона є, менше сенсів. Українська ідея — дуже загальне поняття, і не хочеться перераховувати якісь тривіальні речі про щастя та заможність українців. Ідею не можна сформулювати однією тезою. У кожного своє розуміння. Для мене дуже важливо, щоб відродилося таке поняття, як честь. Щоб люди, особливо ті, які мають владу, керують людьми, державою, могли спокійно дивитися на себе у дзеркало».
СВІТЛАНА РОЙЗ, психологиня, громадська діячка.
«Мрію, щоб після війни ми зберегли відчуття зв’язності та єдиної Родини.
Щоб зберегли відчуття відповідальності один за одного.
Щоб уже в мирній країні ми точно знали, яка цінна свобода.
Щоб усіма нами керували цінності. І щоб це були не просто слова — щоб дії кожного проростали.
Я мрію про Країну, де діти би безпечно зростали у повазі, любові — щоб роботи у психологів було менше — можливо, тільки для профілактики та в питаннях розвитку. Щоб ми раділи конструктивним проєктам, успіхам одне одного, раділи за те, як квітне країна.
Я мрію, щоб інші країни дивилися на нас із захватом — надихалися не тільки нашими мужністю і силою, а й нашим зростанням, розквітом, досягненням у всіх можливих напрямах.
Мрію і вірю, що ми, нарешті, самі будемо пишатися собою, нашою мовою, нашою історією».
Цитати з книги Мирослави Макаревич «Позитивні сценарії розвитку України. Роздуми сучасників». Опубліковано з дозволу авторки.