Багато років Кремль використовував енергоносії як зброю примусу, неодноразово попереджаючи Україну та її західних союзників, що без російської нафти й газу вони замерзнуть.
Реальність серпня 2026 року повністю перевернула цю пропаганду з ніг на голову.
У середу, 19 серпня, віцепрем’єр Александр Новак підтвердив, що Росія почала імпортувати пальне.
Новак не надав деталей щодо обсягів і джерел імпорту. Намагаючись заспокоїти внутрішній ринок, він сказав, що зупинка нафтопереробних заводів тимчасова, і що незабаром кілька з них мають поновити роботу після «планового технічного обслуговування».
Але залишається гостре питання: чому так багато критично важливих російських нафтопереробних заводів раптом одночасно зупиняються на «технічне обслуговування»?
Москва не відповіла. Однак реальна ситуація прямо вказує на асиметричну кампанію Києва: неодноразові ураження нафтопереробних заводів, нафтобаз та терміналів у глибині Росії різко скоротили обсяги переробки, і виробництво бензину ледве задовольняє внутрішній попит.
Іронія паливної війни
Втім, Росія продовжує експортувати величезні обсяги сирої нафти, зокрема до Індії, хоча сама імпортує дедалі більше готового пального.
Ця зміна тенденції помітна в даних про судноплавство.
На початку серпня танкер під прапором Оману, що перевозив близько 68 000 тонн бензину з індійського порту Вадінар, розвантажився в російському арктичному порту Вітіно після перекачування з судна на судно поблизу Порт-Саїда. Потім пальне доставляли залізницею російським внутрішнім покупцям.
За даними про морські перевезення, на які посилається Reuters, очікувалося прибуття до російських портів щонайменше ще двох партій бензину з Індії. Росія також налагодила імпорт бензину залізницею з Білорусі та Казахстану, а з Азії почала завозити дизельне пальне на свій Далекий Схід.
Економічна іронія очевидна: Москва продовжує продавати свою нафту, а для забезпечення власного ринку купує продукти її переробки за кордоном.
Кілометрові черги дотягнулися до Москви
Тепер криза досягла й столиці.
У Москві та Підмосков’ї свідки Reuters бачили черги за бензином, що розтяглися на кілометр. Деякі АЗС були закриті, а на інших був лише дизель.
Водії розповідали, що об’їжджали кілька заправок, а коли зрештою знаходили ту, на якій був бензин, то чекали годинами.
Великі російські нафтові компанії запровадили нормування. Контрольована державою компанія «Роснефть» обмежила відпуск бензину «в одні руки» до 30 літрів на всіх своїх заправках. «Газпромнефть» встановила обмеження у 40 літрів на АЗС і до 60 літрів на звичайних станціях у Москві, а «Татнефть» обмежила відпуск бензину до 50 літрів. «Лукойл» також запровадив обмеження, посилаючись на високий попит та «позапланове технічне обслуговування нафтопереробних заводів».
Намагаючись стабілізувати внутрішню ситуацію, російський уряд також заборонив експорт пального, пом’якшив вимоги до якості пального та перейшов на імпорт.
Український удар десь за сотні кілометрів може здаватися абстрактним для пересічного росіянина. А от порожня заправка в Москві — ні.
Асиметрична перемога Києва
Криза, що загострюється, демонструє ефективність стратегії асиметричної війни України. Перенісши поле бою безпосередньо в енергетичне серце Росії, Україна перетворила один із головних видів геополітичної зброї Москви на гостру внутрішню вразливість.
Кремлю, який колись погрожував заморозити Європу, тепер ледве вдається наповнювати бензобаки власної столиці.