Світло. Камера. Мотор… Ні, ще не знято, але рішення вже є. Проєкт «Тисячовесна» вже помітно впливає на культурний ландшафт Одеси. Чого слід чекати від нової державної програми підтримки культури?
В середині серпня відбувся кінцевий етап мистецького конкурсу в межах ініціативи Президента України Володимира Зеленського «Тисячовесна». Фіналом стали публічні презентації проєктів – своєрідне змагання, спрямоване на виявлення цікавих культурних проєктів задля допомоги втілення їх у життя.
Ключовий запит полягає у створенні та просуванні українського культурного продукту — від музики й перформансів до кіно та візуального мистецтва. Для Одеси дуже важливим стало рішення про державну підтримку проєкту, запропонованого керівництвом Одеської кіностудії. Історична романтична драма «Листи чужостранки» про кохання французького письменника Оноре де Бальзака та Евеліни Ганської отримала шанс стати кінострічкою.
Започаткована у 2026 році ініціатива «Тисячовесна» — це значно більше, ніж конкурс для кінематографістів. Вона покликана підтримати створення конкурентоспроможного українського культурного продукту, який популяризуватиме нашу історію, культуру, спадщину та сучасні наративи.
Організатором мистецького конкурсу є Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти. Участь у ньому могли брати інституції громадянського суспільства, творчі спілки, бюджетні установи, юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, ФОПи та інші суб’єкти господарювання.
Відбір конкурсантів проходив у кілька етапів: прийом заявок і технічний відбір, експертне оцінювання і фінал – публічна презентація та обговорення проєктів конкурсними комісіями.
Директорка Одеської кіностудії Анна Дочева побувала майже на всіх презентаціях проєктів і охоче поділилася своїми спостереженнями.
«Я була щиро вражена перш за все кількістю насправді крутих проєктів, різноманіттям тем і напрямків творчої думки. Було представлене майже усе: від комедійного жанру та трилерів до фантастики й анімації».
На її думку, особливо важливим є те, що конкурс надав можливість для відкриття та просування нових імен.
«Було дуже багато дебютів. Цьому я радію особливо, бо вважаю, що майбутнє за новими іменами. Відомі та досвідчені діячі, звісно, потрібні, але вони мають працювати з дебютантами, щоб передавати свій досвід».
Для Одеської кіностудії нинішній конкурс став першим найбільш масштабним за останні роки. На відміну від довоєнної практики, коли студія могла подавати одразу багато проєктів, цього разу команда обмежилася трьома.
Це були повнометражний історичний ігровий фільм, дитячий проєкт і документальна стрічка.
«Цього року з командою прийняли рішення, що не будемо подавати велику кількість робіт. Ми визначились із трьома основними напрямками і надали до конкурсу по одній презентації, щоб уникнути можливої конкуренції із самими собою. До того ж, на наш погляд, недоречно забирати час у експертів. Краще спрямувати сили на один потужний задум», — пояснює Анна.
У підсумку перемогу здобув історичний проєкт із робочою назвою «Листи чужостранки».
Фільм розповідатиме історію кохання Оноре де Бальзака та Евеліни Ганської, яка почалася з листування у 1832 році й тривала майже двадцять років.
На той час Бальзак переживав творчу кризу, мав величезні борги й купу інших проблем. Листування із загадковою «чужостранкою» поступово повернуло його до творчості. Згодом Евеліна запросила письменника до маєтку Верхівня на Житомирщині.
За задумом авторів, ця подорож змінює не лише особисте життя Бальзака, а й його сприйняття світу.
У фільмі Україна має постати не просто місцем, де розгортається любовна історія. Український простір, природа, традиції, кухня, музика та побут XIX століття стають важливою частиною драматургії.
Саме через цю історію команда хоче показати Україну європейській аудиторії — не через війну, а через культуру.
«Для команди це також продюсерське рішення — використати постать Бальзака як своєрідний міст до французького та ширшого європейського глядача», – наголошує Дочева.
Ще один важливий аспект державної підтримки — можливість зібрати навколо проєкту професіоналів.
Сучасна Одеська кіностудія не має великого постійного штату творчих працівників. Команду режисерів, операторів, художників, костюмерів та інших спеціалістів формують під конкретний проєкт. Постійною залишається адміністративна та фінансова команда, яка має досвід роботи з державним фінансуванням.
Техніку також здебільшого орендують. Технології змінюються надто швидко, щоб державне підприємство могло постійно утримувати сучасний парк обладнання.
Водночас студія має павільйони, технічні приміщення, костюмерний та реквізиторський фонд. Особливо цінним для майбутнього історичного фільму Анна називає колекцію історичних костюмів і реквізиту.
«Так сталося, що зараз ми єдине в Україні державне підприємство, на якому зберігається цей історичний костюм-реквізит, який ми будемо використовувати в нашому фільмі, але ще й будемо шити».
Минулого року в Одесі знімали чотири проєкти, і, за словами директорки кіностудії, навколо них сформувалася команда, яка може працювати на великих виробництвах.
«У нас в Одесі… є класна команда від операторів до нижньої ланки. Спільнота професіоналів, з якими насправді дуже комфортно працювати, і я щиро пишаюсь цим нашим надбанням, що ми завжди один за одного».
Це особливо важливо на тлі відтоку молодих фахівців. Частина одеських фахівців, які хотіли працювати у великому кіно, поїхали до Києва саме через відсутність достатньої кількості виробничих можливостей в Одесі.
«У мене є мета — мотивувати молодих студентів, які хочуть повернутися до Одеси, повернутися до творчого процесу на рідному майданчику. Звісно, що прийдуть п’ять, а залишиться один, але воно того варте».
Саме можливість створювати нові українські історії для Анни Дочевої є однією з головних цінностей програми.
Під час презентацій вона побачила багато документальних проєктів, у яких так чи інакше присутня тема війни. Водночас були дитячі, соціальні, історичні, комедійні та анімаційні роботи. Однак команда продюсерки свідомо обрала інший шлях.
«Ми живемо у війні. І знімати про це трохи недоречно. Тому ми цієї теми не торкалися».
Навіть документальний проєкт, який студія подавала на конкурс, стосувався культурної спадщини України та її збереження під час війни.
Потенціал майбутнього фільму команда бачить і за межами України: у фестивальному просуванні, в українському та міжнародному прокаті, зокрема європейському, а згодом — на стримінгових платформах.
Але поки що «Листи чужостранки» — це саме проєкт, який отримав державну підтримку і переходить до наступних етапів виробництва. До знімального майданчика ще треба пройти значний шлях.
І, можливо, саме це найважливіше у «Тисячовесні»: не обіцянка відзняти один фільм у майбутньому, а поява можливості для українських митців — досвідчених і дебютантів — створювати нові історії, працювати в Україні та говорити з українською і міжнародною аудиторією власною культурною мовою.