Росія не лише вбила десятки тисяч українців і спричинила масштабні руйнування — її неспровоковане й злочинне вторгнення дорого обходиться і Європі.
Україна — це гребля, яка не дає російському потоку затопити Європу. Через це європейські країни вже змушені витрачати сотні мільярдів доларів на зміцнення української оборони. Крім того, очевидна загроза з боку Росії змушує ЄС, Велику Британію та інші європейські держави розпочинати масштабні програми переозброєння, які обійдуться платникам податків у трильйони доларів.
Оскільки всі ці витрати спричинила Росія, саме вона й повинна сплатити рахунок.
Механізм простий: усі товари, які ввозять до Росії або вивозять із неї, слід оподаткувати.
Вже що-що, а збирати податки уряди країн ЄС уміють. До того ж, Євросоюз має всі можливості оподатковувати російський імпорт та експорт, адже судна, які прямують до Росії або виходять із її портів через Балтійське чи Егейське море, мусять проходити водними шляхами, що перебувають під повним контролем країн-членів ЄС. Супутникові технології дають змогу відстежувати судна, які заходять у російські порти. Усі такі судна слід зобов’язати заходити до визначених портів ЄС і сплачувати там податок.
В ідеалі для російських товарів можна було б запровадити такий податок, який повністю витіснив би їх зі світового ринку. Однак на практиці ця політика не спрацює. Доки європейці не схаменуться й не почнуть видобувати власні значні запаси сланцевої нафти та газу методом гідророзриву, світ і далі потребуватиме російських енергоносіїв.
Та на ринку все вирішують гроші. Умови тут диктують покупці, а не продавці. Доки продаж на запропонованих умовах вигідніший, ніж відсутність продажу взагалі, продавцеві залишається лише погодитися. Щоб отримати потрібну угоду, Європі достатньо твердо й уміло скористатися своєю перевагою.
Отже, податок має бути відчутним, але посильним. Я встановив би його на рівні 25%. Приблизно стільки більшість країн ЄС уже стягує зі своїх споживачів у вигляді податку на додану вартість (ПДВ). Тож Євросоюз міг би запровадити 25-відсотковий «російський податок на додану вартість» (RVAT) на все, що ввозять до Росії або вивозять із неї.
Барель нафти нині коштує близько 88 доларів, тож податок на російську нафту становив би 22 долари за барель. Росія й далі отримувала би по 66 доларів — це прикро, але навіть за такої ціни вона не могла би дозволити собі відмовитися від торгівлі. Якщо видобуток одного бареля обходиться їй у 44 долари, прибуток від його продажу скоротився б удвічі. Загальний удар по російських фінансах був би ще сильнішим, адже весь імпорт теж став би для Росії дорожчим.
Місткість нафтових танкерів становить від 300 тисяч до 3 мільйонів барелів. За податку у 22 долари за барель танкер середнього розміру, що перевозить мільйон барелів, мав би сплатити 22 мільйони доларів. Це більше, ніж Іран пропонує стягувати за прохід суден через Перську затоку. Але бізнес є бізнес: Європі знадобляться величезні кошти, щоб одночасно переозброюватися, продовжувати підтримувати Україну й не урізати систему соціального захисту.
А що, як деякі судна відмовляться заходити до портів, де стягуватимуть RVAT? Відповідь проста: судна, які ухиляються від сплати податку, слід повністю конфісковувати як контрабандні — разом із усім вантажем. Європейці легко могли би робити це силами своїх військово-морських флотів, хай навіть невеликих.
Як альтернатива, захоплення контрабандних суден можна доручити кораблям, спорядженим приватними підприємцями. Без сумніву, вони охоче допомагали б забезпечувати стягнення податку в обмін на відповідну частку конфіскованого майна.
RVAT не лише допоміг би поповнити бюджети країн ЄС, а й дав би змогу без додаткових витрат захистити Європу від загрози російських балістичних ракет.
Візьмімо такий приклад. У 1944–1945 роках нацисти випустили по Англії близько 3 тисяч балістичних ракет V-2. Оскільки вони були гіперзвуковими, захиститися від них було практично неможливо. Втім, один спосіб виявився надзвичайно ефективним: союзники зупинили обстріли Англії ракетами V-2, розгромивши нацистську Німеччину.
Так само сьогодні західні демократії наввипередки намагаються налагодити виробництво ракет для систем Patriot, щоб мати хоча б якийсь захист від балістичних ракет, якими Путін тероризує мирне населення. Хоча ці ініціативи й заслуговують на схвалення, їхні можливості обмежені. Створити ракету, здатну влучити в місто, значно простіше й дешевше, ніж ракету, яка має перехопити іншу ракету в польоті. Набагато ефективніше й дешевше було б усунути саму загрозу, позбавивши фашистську Росію можливості продовжувати війну.
Запровадивши RVAT, Європа зможе знекровити воєнну економіку Росії та водночас забезпечити Україну всім необхідним для перемоги. Тоді замість того, щоб витрачати величезні кошти на озброєння, Європа зможе вимагати від Росії роззброїтися.
Лише тоді настане мир.
Доктор Роберт Зубрін — аерокосмічний інженер, президент The Mars Society та автор 13 книжок. Його найновіша праця — «Новий світ на Марсі: що ми можемо створити на Червоній планеті», видана Diversion Books у 2024 році.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають позиції Kyiv Post.