Ми звикли вважати, що без інновацій економічний розвиток неможливий. Державні стратегії, міжнародні рейтинги й аналітичні дослідження мають спільний знаменник: потрібно більше винаходів, стартапів і технологічних рішень. Але між народженням унікальної ідеї та її повноцінною інтеграцією в економіку пролягає довгий шлях комерціалізації. Саме від успішної комерціалізації залежить, чи стане нова технологія джерелом інвестицій, експорту та податкових надходжень, чи залишиться лише перспективною розробкою.
Для України це питання як ніколи на часі. Війна прискорила появу нових технологій у багатьох сферах — насамперед в обороні, медицині, ІТ та виробництві. Це — запорука нашого виживання. Проте для повноцінного економічного відновлення цього недостатньо: після нашої перемоги світ оцінюватиме нас не за кількістю інновацій, а за тим, чи зуміли ми перетворити їх на успішний бізнес. Про нюанси цього процесу розповідаю далі.
Патент — це лише перший крок
За даними консалтингової компанії Ocean Tomo, близько 92% ринкової вартості компаній із фондового індексу S&P 500 — списку акціонерних компаній США, що мають найбільшу капіталізацію, — становлять саме нематеріальні активи: технології, програмне забезпечення, бренди, патенти, дані та дизайни. Ще у 1985 році їхня частка становила 32%. Іншими словами, за кілька десятиліть відбулася своєрідна «економічна інверсія», наслідки якої можна порівняти з промисловою революцією XVIII–XIX століть. Відтак економіка знань стала реальністю глобального світу.
Здавалося б, усе просто: реєструємо інтелектуальну власність (IP) — отримуємо прибутки — робимо внесок в економічний розвиток. Однак саме тут криються підводні камені. Одна з найбільших помилок в IP-сфері — сприймати отримання охоронного документа як кінцеву мету. Насправді це лише старт. Оформлені права самі по собі не збільшують ВВП. Економічна цінність виникає тоді, коли інтелектуальна власність стає конкурентоспроможним продуктом. Тож кількість заявок чи реєстрацій свідчить про активність винахідників, але майже нічого не говорить про реальний економічний результат.
Оскільки впровадження інновацій вимагає значних інвестицій у допоміжну інфраструктуру, їхня левова частка так і залишається на папері. Як наслідок, один успішно комерціалізований винахід може принести розробнику та країні більше користі, ніж сотні патентів, що не знайшли практичного застосування.
Рухаємося далі: що таке комерціалізація
Основними способами комерціалізації IP-прав є:
- ліцензія на використання IP-об’єкта;
- передання виключних майнових IP-прав;
- створення за замовленням і використання IP-об’єкта;
- ліцензійний договір;
- внесення майнових IP-прав до статутного капіталу;
- комерційна концесія (франчайзинг);
- використання IP-об’єктів у власному виробництві.
Якщо уважно поглянути на ці пункти, можна зробити висновок, що робота з інтелектуальною власністю має починатися не з реєстрації прав, а з аналізу ринку. Насамперед потрібно відповісти на запитання, яку проблему вирішує технологія, чи є умови для її впровадження, хто стане її покупцем і як масштабуватиметься бізнес. Цей підхід поступово закріплюється і в Україні, зокрема в екосистемі стартапів, де формування IP-стратегії нерозривно пов’язане з бізнес-плануванням. Проте така практика все ще не набула поширення, і спільне завдання бізнесу та державних інституцій — зробити її масовою. Чим швидше ми досягнемо цієї мети, тим міцніший фундамент для економічного зростання закладемо. Однак наразі маємо проблему, на якій я хочу зупинитися детальніше.
Добре створюємо, погано заробляємо
Саме на етапі комерціалізації Україна сьогодні втрачає найбільше можливостей. У нас немає проблем із генеруванням ідей і створенням інноваційних рішень, і це велика перевага. На відміну від багатьох країн, які десятиліттями формували культуру креативного мислення, в Україні ця здатність є природною. Водночас між лабораторією й ринком досі існує великий розрив.
Причин кілька. По-перше, чимало команд замислюються про захист IP надто пізно — коли вже демонструють технологію потенційним партнерам та інвесторам або навіть виходять із нею на зовнішні ринки. Як наслідок, зростають ризики копіювання та репутаційних втрат, а шанси на залучення коштів та укладення угод знижуються.
По-друге, український бізнес досі не навчився використовувати інтелектуальну власність як економічний актив. Для багатьох компаній патент або торговельна марка залишаються суто юридичним документом, а не одним із ключових аргументів у переговорах з інвесторами, банками та партнерами.
По-третє, академічна сфера все ще не інтегрована в економіку. Українські ЗВО та наукові установи продовжують оцінювати успіх кількістю публікацій чи отриманих патентів, тоді як у високорозвинених країнах дедалі більшого значення набувають ліцензійні платежі, створення спін-офів та приватні інвестиції в університетські розробки. Зокрема, Європейський Союз у своїх звітах розглядає університети як основні каталізатори економічного зростання та трансферу технологій.
Як можна змінити цю ситуацію? Насамперед — розбудовувати інноваційну екосистему. Ми вже робимо відповідні кроки: на базі УКРНОІВІ функціонують National IP&Innovations Hub та Головний офіс TISC (Центру підтримки технологій та інновацій), який координує діяльність мережі регіональних центрів TISC. У березні 2026 року було засновано Український альянс трансферу технологій (Ukrainian Technology Transfer Alliance, UTTA), покликаний стати платформою для системної взаємодії між наукою, освітою, бізнесом та інноваційною інфраструктурою. Своєю чергою, акселераційні та навчальні програми на кшталт Lab2Market поступово формують нову культуру роботи з інноваціями. Їхнє завдання полягає не в тому, щоб збільшувати кількість патентів, які красиво виглядають на папері, а в тому, щоб допомагати реальним технологіям знаходити інвестора, ліцензіата або покупця. Поступово збільшується й кількість інформаційних та навчальних матеріалів, що сприяють розбудові культури інтелектуальної власності.
Найдорожчий товар XXI століття
Найкращий доказ цінності комерціалізації — компанії, які перетворили інтелектуальну власність на основу власної бізнес-моделі. Зокрема, йдеться про глобальних технологічних гігантів, які продають не стільки фізичні продукти, скільки право на використання власних розробок — і заробляють на цьому мільярди доларів на рік.
Наприклад, ARM розробляє архітектуру процесорів — «мозок» практично кожного сучасного смартфона. Попри свою ключову роль, компанія не має фабрик і спрямовує левову частку інвестицій на R&D. Таку бізнес-модель можна назвати «технологічним податком»: виробники чипів, які використовують архітектуру ARM, сплачують ліцензійні збори та роялті, тоді як сама компанія отримує стабільні доходи з мільярдів пристроїв по всьому світу.
На противагу цій моделі Qualcomm займається як виробництвом фізичних мікросхем, так і ліцензуванням патентів, необхідних для роботи сучасних стандартів мобільного зв’язку. Зокрема, у 2025 фінансовому році підрозділ Qualcomm Technology Licensing заробив майже $5,5 млрд, що підтверджує статус Qualcomm як однієї з найбільших «патентних компаній» світу.
Для України це відкриває принципово нові можливості. Конкурувати можна не лише виробничими потужностями чи нижчою собівартістю, а й власними технологічними рішеннями. Саме тому IP виходить за межі юридичної сфери та стає питанням економічної політики.
Україна вже має власні історії успіху
В Україні також є низка позитивних прикладів. Ба більше, вони походять із різних секторів економіки. Це доводить, що комерціалізація IP не є прерогативою великих ІТ-компаній чи глобальних корпорацій.
Один із найвідоміших кейсів — найбільший у Європі виробник охоронних систем Ajax Systems. Сьогодні продуктами компанії користуються понад 4,5 млн клієнтів у більш ніж 180 країнах світу. Основою її конкурентоспроможності стали власні інноваційні розробки, програмне забезпечення, дизайн продукції та системна робота із захистом IP на міжнародних ринках. Фактично компанія продає не просто обладнання, а комплексні технологічні рішення, у яких IP формує значну частину доданої вартості.
Інший показовий приклад — MacPaw, яка, подібно до ARM, не володіє виробничими потужностями. Продуктами компанії користуються понад 30 млн власників пристроїв Apple по всьому світу. Її головний актив — програмне забезпечення, торговельні марки, авторське право та передові технології. У цьому випадку успішне масштабування бізнесу стало можливим саме тому, що команда від заснування компанії зробила ставку на інтелектуальну власність, а не матеріальні активи.
Альтернативну модель демонструє компанія COLLAR — бренд товарів для тварин, що має у своєму портфелі чимало успішних інноваційних кейсів та експортує продукцію до понад 80 країн світу. Ба більше, це єдиний виробник у цій галузі, представлений на офіційному сайті NASA. Усе це стало можливим завдяки вмінню використовувати IP-інструменти не лише для правової охорони, а й для просування бізнесу.
Україна вже довела, що вміє знаходити дієві рішення там, де інші бачать лише виклики. Настав час навчитися так само ефективно масштабувати ці рішення, перетворюючи їх на глобальні продукти та конкурентоспроможний бізнес. Адже світ купує не ідеї. Світ купує готові продукти, технології та права на їх використання. І чим швидше Україна зробить цю просту істину основою своєї економічної політики, тим швидше наші інновації почнуть працювати на процвітання держави.