Перетворення українців на мішень задля політичної вигоди — зручний інструмент. Це приносить популістам політичний капітал. Проте проблема, якої ці популістські «соціальні інженери», схоже, не розуміють, полягає в тому, що ненависть — це не математичне рівняння, де кожна змінна відома й підконтрольна. Ненависть має властивість виходити з-під контролю і здатна поглинути самих же популістів-підбурювачів, які роздмухали її полум’я.
Книги, балет і Буча
Проросійські настрої ширяться Польщею. Україні варто було б врахувати ці тривожні тенденції у своїх розрахунках. Сумний факт полягає в тому, що є поляки, які тужать за поверненням російського контролю над Польщею.
Як таке можливо? Можливо, це якась викривлена ностальгія за минулим. Частина Польщі перебувала під контролем Росії понад століття (1795–1918). Навіть сьогодні, після всіх звірств, є поляки, які вважають, що Росія — це лише книги та балет. І жорстокість теж, звісно. На жаль, є й ті, хто не проти батога над своєю головою. Вони навіть вітають це.
Загрозою для Польщі є «бандерівська» Україна, а не «братня» Росія
Тому не варто дивуватися, що засліплені люди, які не бачать загрози в Росії, висловлюють занепокоєння щодо України. Вони бачать майже в усіх українцях зерно геноциду. У їхній свідомості майже кожен українець винен у Волинській трагедії. Не має значення, чи це літній чоловік, чи маленька українська дівчинка. Обидва вони, так би мовити, є носіями «гена геноциду».
Цей менталітет нічим не відрізняється від проросійського. Стверджувати, що кожен представник певної нації несе в собі «ген геноциду», — це безумство і водночас нацистське мислення. Це дивне протиріччя вислизає від розуміння проросійськи налаштованих поляків.
легковажно відкидати російську пропаганду — помилка
Усі ці інциденти в Польщі є повчальним уроком: не варто легковажно відкидати російську пропаганду як дурну й неефективну. Так, російська пропаганда може здаватися клоунадним фарсом, але це зроблено навмисно — щоб ми не сприймали її серйозно та послабили свій психологічний захист. Насправді російська пропаганда є багаторівневою та надзвичайно дієвою. Знову ж таки, просто подивіться на Польщу.
Клоунада — це те, що російські пропагандисти хочуть показувати нам здебільшого. Тим часом більш витончена пропаганда діє нижче порогу сприйняття самовдоволених мас і, власне, навіть серед інтелектуалів.
Ось так у суспільствах і відбувається «переформатування мислення», коли проросійські наративи починають сприйматися як власні.
«Немає місця дріб’язковості, коли світ у вогні»
Дріб’язкові популісти стануть причиною загибелі Польщі, якщо прийдуть до влади на польських парламентських виборах 2027 року. Як написав інший дописувач Kyiv Post Д. В. Філліпс: «Немає місця дріб’язковості, коли світ у вогні».
Популістські уряди недолюблюють інтелігенцію, тому що вона бачить популістський фарс наскрізь і потенційно загрожує популістській владі, пропонуючи альтернативний наратив. Через це представники «гнилої інтелігенції» зазвичай стають мішенню як для зовнішнього ворога, що здійснює вторгнення, так і для обраного народом популістського уряду. Масштаби цих репресій під егідою держави бувають різними — від вигнання з країни до фізичного знищення. У рідкісних випадках представникам інтелігенції дають шанс співпрацювати з новим режимом, але навіть тоді їхня доля в кращому разі залишається туманною.
Коли на кону стоїть майбутнє Польщі, чи поставить польське суспільство прагматизм і реалполітік вище за популізм? Тільки час покаже.
Якщо відкинути вибори, польський уряд має приділяти більше уваги укриттям і підготовці населення до найгірших сценаріїв, щоб уникнути дилем на кшталт: «Чи збивати нам цей дрон, коли він порушує польський повітряний простір, чи ні?»
Яким саме є цей найгірший сценарій, достеменно знають лише Путін та його найближче оточення; ми ж можемо лише теоретизувати та вибудовувати власні сценарії, щоб підготуватися якнайкраще.
Кожен із нас може стати мішенню будь-кого і будь-де
Будь-хто може стати жертвою ненависті. Будь-який привід для цього зійде. Нам не обов’язково бути мішенню для кілерів Володимира Путіна чи російських ракет. Нашим катом цілком може стати місцевий п’яничка, який набрався хоробрості від алкоголю та уявив себе польським гусаром із місією відважно протистояти тому, кого він (помилково) вважає одним із тих самих «бандерівців».
Іноді найбільша небезпека значно буденніша за масштабні геополітичні розрахунки. Найбільшою небезпекою може виявитися людина, що сидить поруч із вами в автобусі.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають позиції Kyiv Post.