Росія не оголошувала нової хвилі мобілізації, і наразі немає відкритих підтверджень того, що російський правитель Владімір Путін уже віддав остаточний наказ про її проведення.
Водночас у країні перевіряють механізми, необхідні для нового призову, та підвищують виплати за укладання військових контрактів. Російська армія також намагається захопити решту підконтрольної Україні території Донбасу, хоча зазнає великих втрат, а її територіальні здобутки стають дедалі скромнішими.
Усе це відбувається на тлі візитів до Москви високопосадовців США, зокрема директора ЦРУ Джона Реткліффа.
Заперечувати, заперечувати і ще раз заперечувати
Про можливу нову мобілізацію в Росії говорять уже кілька місяців.
У липні російські військові провели в Калінінградській області навчання з перевірки мобілізаційної готовності. Влада мала з’ясувати, чи зможе регіон розмістити, забезпечити харчуванням та озброїти велику кількість новобранців, розповіли The Wall Street Journal представники західних розвідок.
За повідомленнями, такі навчання провели в кількох регіонах Росії. Вони не доводять, що Путін уже вирішив оголосити нову мобілізацію, але свідчать про підготовку адміністративної системи до такого сценарію.
Президент Володимир Зеленський заявив, що, за оцінкою Києва, після парламентських виборів 18–20 вересня Росія може мобілізувати ще 300 тисяч людей. У 2027 році ця кількість може зрости до 500 тисяч. При цьому мобілізацію, ймовірно, проводитимуть переважно у віддалених регіонах, оминаючи Москву та інші великі міста.
«Ми вважаємо, що у великих містах цього не буде, — сказав Зеленський. — Але не думаю, що їм вдасться добре це приховати».
За даними Агентства Європейського Союзу з питань притулку (EUAA), неактивний мобілізаційний резерв Росії становить близько 25 мільйонів людей. Ця цифра ґрунтується на заяві, яку 2022 року зробив тодішній міністр оборони Сергій Шойгу. Активний мобілізаційний резерв офіційно налічує два мільйони людей. Однак дослідник Ігор Грецький вважає, що насправді їх може бути менш як мільйон, а точна кількість є державною таємницею.
Жодна із цих цифр не свідчить про те, скількох резервістів Росія здатна негайно підготувати, озброїти й відправити на фронт.
Утім Москва однаково відкидає всі повідомлення про можливу мобілізацію.
Колишній президент Росії Дмитрій Медведєв, нині відомий передусім сумнівними дописами в соцмережах, у березні заявив, що потреби в новій мобілізації немає. У липні він назвав повідомлення про її підготовку «нісенітницею» та «брехливою провокацією» з боку України.
Голова комітету Державної думи з оборони Андрій Картаполов також заявляв, що в мобілізації «немає потреби». Водночас відомі обличчя російського державного телебачення нарікали, що чутки про новий призов ширяться країною.
21 серпня постійний представник Росії при ООН Василь Небензя заявив, що масової мобілізації, «наскільки йому відомо, не планують і не очікують».
Потім він додав: «Та подивимося, що буде після виборів: хто з нас матиме рацію, а хто — ні».
25 серпня речник Кремля Дмитрій Пєсков назвав ці повідомлення «інформаційними качками», які Україна нібито навмисно поширює, щоб дестабілізувати ситуацію в Росії.
Відлуння 2022 року
Кремль не вперше заперечує власні очевидні наміри.
13 вересня 2022 року Пєсков заявив, що влада не розглядає ані повної, ані часткової мобілізації. Через вісім днів Путін оголосив про призов близько 300 тисяч резервістів.
Станом на 28 жовтня Шойгу стверджував, що 82 тисячі мобілізованих уже відправили в Україну, а ще 218 тисяч проходили підготовку. Водночас «Медіазона», проаналізувавши дані про реєстрацію шлюбів, підрахувала, що до середини жовтня могли мобілізувати близько 492 тисяч чоловіків. Агентство Європейського Союзу з питань надання притулку (EUAA) заявило, що не змогло перевірити методику цих підрахунків.
Мобілізація одразу спричинила масовий виїзд із країни та протести. За даними «ОВД-Інфо», лише за перший тиждень Росію залишили щонайменше 200 тисяч людей. У період із 21 вересня до 10 жовтня організація зафіксувала 2 457 затримань на акціях проти мобілізації: 976 — у Москві, 655 — у Санкт-Петербурзі та 121 — у Дагестані.
У випадках, коли стать затриманих була відома, жінки становили 56%. «ОВД-Інфо» також задокументувало випадки, коли протестувальникам вручали повістки просто у відділках поліції в Москві, Воронежі, Іркутську та Рязані.
У Дагестані між поліцією та противниками мобілізації сталися сутички. Правоохоронці зробили попереджувальні постріли, а під час протесту 25 вересня затримали щонайменше 100 людей, повідомляв Reuters.
Згодом російська влада оголосила мобілізацію завершеною, однак Путін так і не видав указу, який офіційно припинив би її дію.
За словами Даніїла Чебикіна, російського регіонального політичного активіста, який живе в Єревані, та засновника Омського громадянського об’єднання, набір до війська фактично не припинявся. Російська влада пропонує чоловікам дедалі більші виплати за укладання контракту з армією.
Чому росіяни не хочуть служити
Однак можливості добровільного набору за гроші фактично вичерпалися.
Чебикін розповів Kyiv Post, що підтримка війни серед росіян насправді значно нижча, ніж твердить влада.
Він бере участь у роботі проєкту Tvyordy Znak, який допомагає росіянам уникнути мобілізації, а тим, кого вже відправили на фронт, — залишити армію. Коли 2022 року запрацювала антимобілізаційна гаряча лінія проєкту, до неї зверталися переважно цивільні, які не хотіли потрапити під призов.
У 2026 році серед заявників побільшало військових, які вже опинилися на передовій і шукали способу звідти втекти.
За словами Чебикіна, навіть порівняно невеликий проєкт Tvyordy Znak щодня отримує понад 200 звернень. Із такими ж випадками працюють Idite Lesom і Stoparmy.
По допомогу звертаються переважно дві категорії чоловіків. Перші — мобілізовані 2022 року, які спочатку підтримували війну або повірили поясненням Кремля. Після служби та перебування на передовій їхні погляди змінилися.
Другі — молоді строковики, які потрапили в систему, яку Чебикін називає «безперервною мобілізацією». Після отримання електронної повістки людині можуть обмежити право на виїзд і доступ до державних послуг. На строковиків також тиснуть, схиляючи їх до підписання контракту, після чого їх можна відправити в Україну.
Високі зарплати й одноразові виплати за укладання контракту також втрачають привабливість. Інфляція знижує їхню реальну вартість, а відомості про масштаби російських втрат стає дедалі важче ігнорувати.
Військових розчаровує і ставлення командирів, а також разючий розрив між державною пропагандою та реальністю, яку вони бачать в Україні, зазначив Чебикін.
«Вони все краще усвідомлюють, що воюють не з нацистами й не захищають Росію від НАТО, — сказав він. — Вони бачать, як із ними поводяться власні командири, і починають запитувати себе, що вони взагалі там роблять».
Росія досі не може захопити Донбас
Проблему Росії з особовим складом найвиразніше показує співвідношення між втратами на фронті та територіальними здобутками.
За даними Інституту вивчення війни (ISW), Росія контролює близько 79,9% Донецької та 99,77% Луганської області.
Поза російським контролем залишаються приблизно 5 300 квадратних кілометрів Донецької області, зокрема ключові ділянки українського укріпленого поясу Слов’янськ — Краматорськ — Дружківка — Костянтинівка.
За підрахунками ISW, із 2022 року Путін уже 15 разів визначав термін, до якого російська армія мала повністю захопити Донецьку область. Жодного із цих термінів Росія не дотрималася.
Останні дані особливо підривають заяви Москви про те, що її війська просуваються на всіх напрямках.
Із 1 до 22 серпня ISW зафіксував захоплення російськими військами або проникнення їхніх підрозділів на ділянки української території загальною площею близько 8,5 квадратного кілометра. За той самий період Росія втратила контроль приблизно над 27 квадратними кілометрами.
Навіть якщо зарахувати до здобутків усі ділянки, куди проникли російські підрозділи, на кожен квадратний кілометр просування Росія втрачала понад три. У підсумку територія під її контролем скоротилася приблизно на 18,6 квадратного кілометра.
За даними Генерального штабу Збройних сил України, із 31 липня до 22 серпня російська армія втратила близько 29 120 військових убитими та пораненими — у середньому приблизно 1 270 осіб на добу.
Незалежно підтвердити наведені Генштабом дані наразі неможливо. Водночас ISW посилається на них, щоб показати: дедалі скромніші територіальні здобутки коштують Росії щораз більших втрат.
Нова мобілізація посилить економічні проблеми Росії
Якщо Кремль оголосить нову мобілізацію, фінансувати її доведеться на тлі дедалі більшого дефіциту бюджету.
За перші сім місяців 2026 року дефіцит федерального бюджету сягнув приблизно 6,46 трильйона рублів, або близько 79 мільярдів доларів.
Станом на 1 серпня ліквідні активи російського Фонду національного добробуту становили 3,69 трильйона рублів, або 46,2 мільярда доларів. Отже, накопичений за сім місяців дефіцит перевищував доступні резерви фонду приблизно в 1,75 раза.
Це не означає, що вже за чотири місяці Росія втратить платоспроможність. Москва все ще може позичати гроші, підвищувати податки, скорочувати цивільні видатки та продавати активи. Однак ліквідного резерву, який мав пом’якшувати економічні потрясіння, вже не вистачає навіть на покриття дефіциту, накопиченого від початку року.
Паралельно держава дедалі активніше перебирає контроль над приватною власністю. За даними дослідження, на яке посилається Reuters, із 2022 року до середини 2025-го в Росії конфіскували активи приблизно на 50 мільярдів доларів. Станом на березень 2026 року близько 805 компаній за рішеннями судів перейшли у власність держави, повідомив керівник Федерального агентства з управління державним майном Росії.
Ці вилучення свідчать про дедалі більшу концентрацію економічних ресурсів у руках Кремля.
Нова мобілізація забере з економіки ще більше працівників, хоча кваліфікованих кадрів у Росії вже гостро бракує.
Міністерство праці Росії прогнозує, що до 2032 року країні знадобляться майже 140 тисяч додаткових зварювальників і газорізальників, а також ще 150 тисяч токарів, фрезерувальників та операторів верстатів із числовим програмним керуванням. Без них неможливо виробляти й ремонтувати військову техніку, промислове обладнання та трубопроводи, а також відновлювати пошкоджену інфраструктуру.
Тож на тих самих фахівців одночасно претендують військові заводи, служби, що відновлюють об’єкти після українських ударів, і сама армія.
Українські удари посилюють дефіцит робочої сили в Росії
Через регулярні українські атаки дефіцит робочої сили стає для Росії ще гострішою проблемою.
Після ударів і позапланових зупинок нафтопереробних заводів станом на 10 липня виробництво бензину в Росії покривало лише близько 65% сезонного попиту. У відповідь Москва обмежила експорт пального та домовилася про постачання з Білорусі, Казахстану, Індії та інших країн.
Станом на 24 серпня бензин АІ-95, за повідомленнями, можна було купити лише на 22% російських АЗС, що продовжували працювати. Про це свідчать дані моніторингового сервісу «Бензонавт».
Наслідки українських ударів позначаються і на військовому виробництві.
16 серпня Україна атакувала Каменський комбінат у Ростовській області. За даними Генерального штабу ЗСУ, два цехи з виробництва вибухових речовин і компонентів ракетного палива було знищено, ще чотири — пошкоджено.
Підприємство виробляє тверде ракетне паливо для реактивних систем залпового вогню «Ураган», «Смерч» і «Торнадо-С». Через вісім днів українські військові знову атакували завод. Наслідки повторного удару ще з’ясовують.
Кожна нова атака змушує Росію спрямовувати на відновлення додаткових працівників, техніку та кошти. Водночас їй потрібно поповнювати втрати на фронті й нарощувати виробництво озброєнь.
Візит Реткліффа до Москви й можливе застереження щодо НАТО
25 серпня директор ЦРУ Джон Реткліфф прибув до Москви на переговори з представниками російської розвідки.
У Кремлі заявили, що Реткліфф не зустрічався з Путіним, однак російському правителю доповіли про перебіг переговорів. Жодна зі сторін не розкрила їхнього змісту.
За даними CBS News, Вашингтон заздалегідь повідомив Київ про поїздку високопоставленої делегації до Москви та попросив Україну утриматися від ударів, доки вона не залишить Росію. Як повідомляється, Київ виконав це прохання.
Це був перший відомий візит чинного директора ЦРУ до Москви відтоді, як у листопаді 2021 року туди приїжджав Вільям Бернс, щоб застерегти Росію від вторгнення в Україну.
The Wall Street Journal повідомила, що американська розвідка помітила перші ознаки підготовки до можливої мобілізації в Росії, а також окремі плани Кремля перевірити рішучість НАТО.
В іншій оцінці американської розвідки йшлося про те, що протягом найближчих кількох років Путін може здійснити обмежену атаку на одну з країн НАТО. Серед можливих сценаріїв — від кібератаки до невеликого наземного вторгнення (The Wall Street Journal).
За однією з версій, про яку повідомив Euronews, Реткліфф міг приїхати до Москви, щоб застерегти Кремль від подальшої ескалації. Видання пов’язало цю версію із занепокоєнням американської розвідки, що нова мобілізація може знадобитися Росії не лише для війни проти України, а й для провокацій, покликаних випробувати НАТО (Euronews).
Водночас немає жодних відкритих підтверджень того, що Реткліфф справді передав таке застереження або що під час переговорів обговорювали мобілізацію.
26 серпня Трампа запитали, чи їздив Реткліфф до Москви, щоб застерегти Кремль від спроб випробувати НАТО або обговорити санкції проти Ірану. «Нічого з переліченого», — відповів він і назвав поїздку «майже рутинною». За словами Трампа, вона могла допомогти зусиллям, спрямованим на завершення війни.
Однак лише за кілька тижнів до візиту Реткліфф публічно говорив про проблеми російської армії на фронті. У липні він заявив, що дані американської розвідки збігаються з оцінками з відкритих джерел: російський новобранець, якого відправляють у бій на передову, може загинути або дістати поранення вже протягом 20–35 хвилин унаслідок ударів українських безпілотників. Він також зазначив, що за попередні 18 місяців Росія захопила лише близько 1% території України.
У Кремля залишається дедалі менше варіантів
Нова мобілізація не розв’яже проблем Росії одразу. Сотні тисяч людей спершу доведеться прийняти до війська, забезпечити спорядженням і підготувати. Лише після цього їх можна буде залучати до масштабних бойових операцій.
Крім того, мобілізація може спричинити нову хвилю масового виїзду з країни, ще більше загострити дефіцит робочої сили та змусити Кремль пояснювати, чому багаторічний набір контрактників за високі виплати так і не дав вирішального результату.
Однак відмова від мобілізації теж матиме свою ціну. Москві доведеться й далі збільшувати виплати за підписання контракту, дедалі частіше вдаватися до примусових методів набору, а більшість новобранців спрямовувати не на формування нових наступальних угруповань, а на поповнення втрат.
Якщо Путін зрештою оголосить нову мобілізацію, це свідчитиме не про успіх нинішньої стратегії Росії, а про те, що вона вже не дає змоги набрати достатньо людей для досягнення цілей, від яких він відмовлятися не хоче.