Цього тижня Кремль дав зрозуміти, що подальша ескалація залишається на порядку денному, а деякі російські чиновники заговорили про застосування ядерної зброї «в крайньому разі», повідомляє Bloomberg.
Війна обходиться Путіну дедалі дорожче, приносить дедалі менше результатів і підриває російську економіку. Тож, як і слід було очікувати, він витягає свою улюблену карту — ядерну. Це його улюблена тактика залякування, і Заходу давно час перестати на це вестися.
До ядерного сценарію Кремль вдається майже з самого початку війни. У лютому 2022 року Путін перевів ядерні сили Росії у стан підвищеної бойової готовності, що стало прямим попередженням Заходу не втручатися. А вже у вересні він знову згадав про ядерний арсенал Росії, попередивши, що Захід повинен серйозно ставитися до його погроз.
Вашингтон сприйняв цю загрозу серйозно. У жовтні президент Байден попередив, що може наближатися ядерний «Армагеддон», а західні ЗМІ охоче поширювали найтривожніші сценарії того, як російська війна може перерости у Третю світову.
Кремль продовжував кампанію ядерного тиску. У червні 2023 року білоруський диктатор Александр Лукашенко публічно підтвердив, що Росія почала перекидати тактичні ядерні боєголовки до Білорусі.
У березні 2024 року президент Франції Емманюель Макрон не виключив можливості відправки своїх військ. Москва відреагувала ядерною тривогою: голова Служби зовнішньої розвідки Серґєй Наришкін попередив, що Європа штовхає світ до ядерної війни, а в травні Росія оголосила про плани проведення ядерних навчань у відповідь на можливість активнішого втручання Заходу в російсько-українську війну.
У листопаді 2024 року Путін оприлюднив зміни до ядерної доктрини Росії, заявивши, що напад з боку неядерної держави, підтриманої ядерною державою, може розглядатися як спільний напад на Росію.
Ядерні погрози продовжилися й у 2026 році, коли Росія та Білорусь готували спільні навчання, що передбачали сценарії застосування ядерної зброї.
Цитата: Це старий радянський прийом, відомий як «рефлексивний контроль», який полягає в тому, щоб засипати супротивника страхом і пропагандою, доки той не почне приймати рішення, які відповідають інтересам Москви.
Москва процвітає на невизначеності, використовуючи ядерні погрози, щоб змусити Вашингтон сумніватися у своїх рішеннях. У Путіна майже немає раціональних стимулів для застосування ядерної зброї. Його справжня стратегія простіша: затягувати війну, виснажувати підтримку Заходу і чекати, поки Сполучені Штати не поступляться.
Це старий радянський прийом, відомий як «рефлексивний контроль», що полягає в тому, щоб засипати супротивника страхом і пропагандою, доки той не почне приймати рішення, які відповідають інтересам Москви. Путін навчився цій грі в КДБ і продовжує її грати.
Адміністрація Трампа добре розгадує ігри Путіна. У 2022 році президент Трамп заявив, що погрожуватиме Путіну американськими атомними підводними човнами, якщо Росія продовжуватиме висувати ядерні погрози. І він так і зробив. У серпні 2025 року, після того як Дмитрій Медведєв згадав про ядерний потенціал Москви, Трамп відреагував наказом передислокувати два американські атомні підводні човни, назвавши висловлювання Медведєва «нерозумними та провокаційними».
Останні ядерні погрози Путіна є радше ознакою слабкості, ніж сили. Оскільки на полі бою він не досягає бажаної перемоги, він намагається переконати Захід, що веде переговори з позиції сили. Ядерна карта — це його улюблений спосіб влаштувати істерику, і Захід повинен припинити винагороджувати його за це.
Це важливо саме зараз. Цього тижня директор ЦРУ Джон Реткліфф полетів до Москви, щоб попередити її про неприпустимість нападу на НАТО. Захід повинен ставитися до цієї загрози серйозно, але не плутати російську гібридну агресію з неминучістю ядерного конфлікту.
Зараз час діяти, а не відступати. НАТО має провести військові навчання в країнах Балтії та зміцнити свою оборону, не дозволяючи, щоб ядерні погрози Москви стали таким собі вето на рішення альянсу щодо безпеки в Європі.