Напередодні славетної для нашої держави дати в Одесі відкрилась виставка до 35-річчя Незалежності України. Експозиція об’єднала твори художників різних поколінь — від мистецької традиції початку ХХ століття до сучасних практик
Що можна розповісти про 35 років Незалежності України за допомогою мистецтва? В Одесі в відповідь на це питання вирішили укласти відразу декілька змістів. Замість зосередження на творчості окремого автора чи однієї мистецької течії організатори запропонували зробити зріз розвитку художньої школи міста. Виставка «35 віддзеркалень Незалежності», що відкрилася у культурному центрі Union, об’єднала твори 35 одеських митців, чиї творчі стратегії та мова суттєво відрізняються.
Проєкт реалізується в межах офіційного відзначення 35-ї річниці Незалежності України за ініціативи Одеської міської військової адміністрації та Одеської міської ради. До експозиції увійшли твори зі збірки Музею сучасного мистецтва Одеси (МСМО), приватних колекцій Анатолія Димчука, Віталія Лісничого, Вадима Мороховського та Михайла Рашковецького, а також роботи, що належать самим художникам.
Організатори говорять про виставку не лише як про добірку 35 імен. Її задум — показати тяглість мистецької свободи в Одесі та діалог між поколіннями.
«Головна думка виставки — демонстрація спадкоємності моделі культурної свободи і альтернативності щодо офіційного мистецького канону. Нам хотілося показати діалог між різними поколіннями одеських художників», — говорить куратор проєкту, художник Дмитро Величко.
За його словами, попри виклики сьогодення, в Одесі зберігається середовище людей, небайдужих до образотворчого мистецтва, а свобода художнього висловлювання продовжує свій зв’язок крізь десятиліття.
Свобода - як необхідність та базова потреба в усіх її проявах. Саме її Дмитро Величко визначає ключовою ознакою та головною рисою одеського мистецтва.
«ДНК одеського мистецтва — його свобода, альтернативність канонам, потужна енергетика майстерень та внутрішній спротив будь-яким рамкам», — зазначає куратор.
За останні 35 років, на його думку, одеське мистецтво пройшло шлях від підпільного нонконформізму та експериментів Нової української хвилі до повноцінної інтеграції в український та міжнародний мистецький контекст.
Переважна більшість представлених на виставці авторів сформували свій творчий шлях уже за часів незалежної України. Водночас їхня історія не існує окремо від попередніх поколінь.
Саме тому символічним історичним акцентом експозиції стали твори Михайла Жука — художника, графіка і письменника, життя якого з 1925 року було пов’язане з Одесою. Його постать дозволяє розширити часові межі виставки далеко за межі 1991 року.
Жук свідомо наголошував на своїй українській ідентичності, називаючи себе українським художником і письменником. Після арешту 1931 року він продовжував працювати, зокрема створював літографічні портрети українських письменників. Через репресії щодо багатьох із тих, кого він зображував, його портретна спадщина опинилася під тиском цензури, а самого художника у 1930-х роках фактично вилучили з історії українського мистецтва.
Мистецтвознавиця, кандидатка мистецтвознавства Марина Пономаренко розглядає присутність Жука на виставці як можливість показати сучасне одеське мистецтво в ширшій історичній перспективі.
За її оцінкою, експозиція вибудовує своєрідну вісь від мистецтва 1910–1920-х років через одеський андеграунд і нонконформізм 1960–1980-х, Нову українську хвилю 1980–1990-х до постконцептуальних практик сучасного мистецтва.
Таким чином, 35 років Незалежності стають лише одним із відрізків значно довшої історії культурної свободи.
Директор МСМО Семен Кантор бачить у цій історії кілька етапів.
На його думку, саме 1990-ті стали революційним періодом для одеського сучасного мистецтва — часом його активного виходу на міжнародну сцену. Саме тоді сформувався авторитет багатьох художників, яких сьогодні сприймають як знакових для Одеси.
Наступні десятиліття, зазначає Кантор, стали часом осмислення цього досвіду. Зовні цей процес міг виглядати як певний застій, однак його результатом він вважає, зокрема, появу успішних приватних галерей та самого Музею сучасного мистецтва Одеси.
Революція Гідності, за словами Кантора, стала ще одним важливим моментом, який «розбудив» багатьох, хоча водночас супроводжувався переїздом частини ключових фігур одеського мистецького середовища до Києва.
Сьогодні директор МСМО бачить в Одесі новий еволюційний етап і сподівається на появу нових імен.
Для самого музею важливим залишається поєднання двох понять — сучасність та Одеса.
«Обираючи роботи до колекції музею, ми перш за все звертаємо увагу на талант і художній стиль митця. Ці риси мають істотно відрізняти його від сучасного одеського оточення», — пояснює Кантор.
Він зазначає, що визначення сучасного мистецтва у світовому контексті не має чітких універсальних критеріїв і часто стає предметом дискусій. Для МСМО одним із головних завдань залишається фіксація мистецьких процесів, які формують сучасну Одесу.
Не випадково на фасаді музею встановлено роботу Дмитра Дульфана із словами «No FUTURE — FUTURE NOW».
Сьогодні розмова про Незалежність в Одесі неминуче відбувається і в контексті війни.
За словами Величка, повномасштабне вторгнення створило для мистецького середовища низку викликів — від евакуації цінних колекцій у безпечні місця до щоденного психологічного тиску.
Водночас, говорить він, зв’язок між художниками, музейниками та колекціонерами не перервався. Власники приватних зібрань продовжують надавати твори для виставок, а митці готові передавати свої роботи на підтримку ініціатив культурного фронту.
Для Пономаренко це також один із важливих аспектів нинішньої виставки: мистецтво стає простором, де місто зберігає пам’ять, формує сучасну ідентичність і продовжує діалог зі світом.
Величко, зі свого боку, говорить про процес, який виходить за межі локального контексту. На його думку, сучасне одеське мистецтво сьогодні дедалі міцніше закріплюється в загальноукраїнському та міжнародному мистецькому полі.
«35 віддзеркалень Незалежності» не пропонує єдиного образу Одеси чи єдиного визначення її мистецької ідентичності. Навпаки, тридцять п’ять художників представлені як різні території творчого пошуку.
Можливо, саме в цьому і полягає головне віддзеркалення Незалежності: не в необхідності говорити одним голосом, а в можливості зберігати різність художніх поглядів, поколінь і способів висловлювання, залишаючись частиною спільного культурного простору.
Виставка «35 віддзеркалень Незалежності» триватиме в культурному центрі Union до 6 вересня.