Колишній генерал армії боснійських сербів Ратко Младич, відомий за прізвиськом «Боснійський м’ясник», помер у четвер у слідчому ізоляторі ООН у Гаазі. У 2017 році Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії засудив його до довічного ув’язнення за воєнні злочини, геноцид і злочини проти людяності. Міністр юстиції Сербії Ненад Вуїч оголосив, що Младича поховають з державними почестями, що спричинило хвилю обурення.
Як ненормальне стало нормою
Чому Александар Вучич зображує Ратка Младича героєм? Щоб відбілити власне воєнне минуле та політичну біографію, пише видання Vreme:
«Младич завжди міг розраховувати на радикалів та їхніх прихильників, які відкрито його підтримували. Реабілітуючи його, вони водночас реабілітували й власні політичні кар’єри. І тим, і іншим був потрібен міф про героїчного генерала. І це спрацювало: вони контролювали 90% медіа й змогли перетворити ненормальне на норму. Водночас вони зруйнували політичне та суспільне життя. Щоб оговтатися від наслідків, знадобиться багато часу. Одним із завдань буде відвести Младичу належне місце в історії».
Теорії змови та міф про націю-жертву
Večernji list критикує те, як у Сербії зображують Младича та війну:
«“Жертви були з обох боків” — це все, чого можна домогтися від Александара Вучича. Але й тоді він перекручує всю історію та називає вирок несправедливістю щодо сербів, чиї страждання й жертви, на його думку, нікого не хвилюють. Він проводить безпідставні паралелі між виправданим хорватським генералом Анте Готовіною та засудженим Ратком Младичем, натякаючи, що Гаазький трибунал керується глобальною змовою проти Сербії. Вочевидь, зберігати національні міфи, побудовані на уявленні про себе як про жертву, та прищеплювати їх новим поколінням важливіше, ніж іти європейським шляхом».
Стратегічна вага дає Белграду індульгенцію
Мовчання Європи у відповідь на героїзацію Младича в Сербії має високу ціну, пише Yetkin Report:
«Європа хоче демократії, верховенства права та чесного осмислення минулого. Водночас вона прагне стабільності на Балканах і намагається обмежити вплив Росії в регіоні. Тому Європа не хоче остаточно втратити Белград. Зростання стратегічного значення Сербії мало б спонукати її владу діяти відповідальніше. Однак на практиці часто відбувається протилежне: що більша стратегічна вага країни, то більше політичної поблажливості вона отримує. […] Від геноциду у Сребрениці минуло понад 30 років. Тоді Європа присягнула: “Ніколи знову”. Саме ця обіцянка сьогодні проходить випробування».
Рани війни досі не загоїлися
Ставлення до Младича до самої його смерті залишалося вкрай полярним, пише Efimerida ton Syntakton:
«Багато боснійців вважали його відповідальним за вбивство тисяч людей, тоді як для частини сербського населення він був солдатом і захисником свого народу. “Боснійського м’ясника” більше немає, але рани війни залишилися. У Боснії мусульмани й серби досі живуть поруч, однак між двома громадами зберігається дуже хитка рівновага. Націоналістичні суперечності, що призвели до війни в 1990-х роках, нікуди не зникли».
Суспільство досі прагне «сильної руки»
Боснія досі не змогла залишити Младича в минулому, зазначає Kommersant FM:
«Загалом можна сказати, що тепер ми пожинаємо наслідки тих подій. Більше немає авторитетної, загальновизнаної інституції, здатної врегульовувати міжнародні конфлікти, а в ООН панує цілковитий хаос. […] По суті, ми повернулися в минуле — у XX століття, а можливо, й іще далі. Суспільство розколоте, але вже не на правих, лівих і центристів. Натомість воно тужить за “сильною рукою” — за генералом Младичем і йому подібними, які не церемоняться й діють, не зважаючи ані на ліберальні цінності, ані на гуманізм, ані на міжнародне гуманітарне право. Колись здавалося, що цю сторінку перегорнуто назавжди. Та іноді минуле повертається».
Для одних — м’ясник, для інших — герой
У ставленні до Младича й досі немає згоди, наголошує Salzburger Nachrichten:
«Його смерть навряд чи наблизить примирення на змученій війною батьківщині — так само, як не наблизили його арешт і вирок. Навіть після смерті Младича в глибоко розділеній багатонаціональній Боснії не буде єдиної думки про нього. І поки націоналістичні газети Сербії знову прославляють цього так званого національного героя, в історію Ратко Младич увійде як “Боснійський м’ясник” та один із найжорстокіших масових убивць Європи з часів Другої світової війни».
Зловісний кумир
На жаль, для багатьох людей, серед яких є й масові вбивці, Младич досі залишається кумиром, із гіркотою пише Corriere della Sera:
«Його досі захищають — і цим не обмежуються. Постать Младича завжди приваблювала інших убивць. Серед них — австралійський терорист, який 2019 року вбив десятки мусульман у Крайстчерчі. Норвезький ультраправий терорист Андерс Брейвік, який влаштував масове вбивство на острові Утея, заявляв, що саме Младич його надихнув. У Калиновику, рідному селі Младича, стоїть пам’ятник із величезним портретом “героя” Ратка. У Белграді Младича прославляють сотні графіті, а тенісист Новак Джокович навіть хизується тим, що підтримує зв’язки з деякими друзями колишнього командувача».