Вік — дивне, багатозначне слово. Воно водночас означає і час, прожитий людиною, і століття. У розповіді про події у вигаданому Ґабріелем Ґарсією Маркесом містечку Макондо, два значення зливаються в одне. Бо сто років тут — це не просто історія роду. Це низка людських доль. Передусім — вік Урсули, головної героїні фінальної частини серіалу «Сто років Самотності» на Netflix.
В українській мові слова «одинацтво» і «самотність» існують окремо, а не зливаються в одне поняття, як у багатьох інших мовах. Одинацтво може бути свідомим вибором, рішенням побути наодинці, відпочити від світу, почути власні думки. Самотність — зовсім інша історія. Вона приходить не тоді, коли навколо нікого, а тоді, коли поруч є люди, але з ними немає справжнього зв’язку.
Фінальна частина серіалу «Сто років самотності» на Netflix за романом Ґабріеля Ґарсії Маркеса запрошує подивитись на відображені у ньому події одразу під кількома кутами.
На першому плані постать головної героїні роману і фільму Урсули Буендіа, яка власне проживає цей вік, ці сто років. Усе інше — Макондо, стиль магічного реалізму, знаменитий поросячий хвіст і навіть нескінченні повторення імен Ауреліано та Хосе Аркадіо — стає другорядним. Перше місце займає жінка, яка прожила майже ціле століття і зробила можливим сам факт існування родини Буендіа.
Урсула — берегиня у первісному розумінні цього слова. Вона справжня скеля. Не декоративна, не та, яку заведено уявляти за цим красивим словом. Вона працює, народжує, годує, свариться, торгує, виховує, прибирає, пам’ятає. Вона бачить те, чого інші не хочуть бачити, і найголовніше — пам’ятає те, що інші давно забули.
Все своє життя вона боїться одного: повторення.
Повторення помилок, характерів, пристрастей, імен, доль. Вона невтомно попереджає, що в цьому роді може народитися дитина з поросячим хвостиком. І майже все своє життя робить усе, щоб цього не сталося.
Але родова пам’ять виявляється парадоксальною річчю. Вона може бути як силою, так і пасткою.
Останній з роду Буендіа Ауреліано Бабілонія закохується у свою тітку Амаранту Урсулу. Народжується дитина, якої Урсула боялася все життя. Амаранта Урсула помирає після пологів, а невдовзі гине і дитина. Разом із Урсулою зникає сила, яка ще утримувала цей світ від остаточного розпаду.
Саме Урсула взяла на себе тягар цих ста років самотності. Вона прожила свій вік у спротиві самій самотності.
Берегиня родини Буендіа жодного разу не дозволила собі поринути в одинацтво. Її завжди хтось потребував. Діти, онуки, правнуки, чоловік, якого вона спочатку намагалася повернути до реальності, коли той остаточно захопився наукою та дивними дослідами цигана Мелькіадеса.
Мелькіадес, що приніс у дім Буендіа знання, так вплинув на Хосе Аркадіо Буендіа, що він вже не зміг зупинитися. Алхімія, магніти, наукові прилади, загадкові рукописи. Урсула бачила, як її чоловік дедалі більше віддаляється від родини, і вважала його божевільним.
В останніх кадрах Ауреліано дістається до рукопису Мелькіадеса, де записана вся історія Буендіа. Все, що відбувалося з родиною протягом ста років, давно було відоме. Він читає власну історію, водночас її проживаючи.
Знання перестає бути просто силою, перетворившись на відповідальність. Але чи можна щось зробити зі знаннями, отримавши їх надто пізно?
Майстерню Мелькіадеса покоління за поколінням відвідують усі нащадки родини Буендіа, намагаючись дізнатися щось про себе. Серед безлічі стосів паперів і наукових приладів вони шукають минуле. Але одного лише доступу до знань виявляється недостатньо. Треба ще мати здатність їх прочитати — і мужність зрозуміти.
Смерть Урсули — не просто зникнення головної героїні. Це зникнення ресурсу памʼяті, людини, яка могла попередити й захистити родину від фатальної помилки.
Ауреліано дочитує рукопис під кадри знищення Макондо. Засноване родиною Буэндиа містечко незадовго до цього залишає і сам Ґабріель Гарсія Маркес. Його персонаж з’являється серед героїв саги, ніби автор на мить входить у власний світ, зустрічається зі своїм минулим і зрештою покидає його. Макондо прожило своє століття — і тепер автор забирає його із собою, перетворивши на роман.
Цікаво, що цей світ Netflix не намагався перенести кудись у безликий голлівудський павільйон. Серіал знятий у Колумбії, на батьківщині Маркеса, іспанською мовою, з колумбійською командою. Ніби Макондо мало народитися саме там, де колись народилося в уяві письменника.
Самотність та одинацтво ніби спільні, але суттєво протилежні стани. Урсула все життя намагалась їх поєднати своєю потребою у родині.
Можливо, саме тому вона й прожила так довго. А може, навпаки — її вік став майже нескінченним через тотальну відмову від самотності, через постійне прагнення бути потрібною, необхідною, присутньою. Сто років самотності Урсули насправді були ста роками боротьби з нею.