Через поранення Євгеній Поліщук достроково завершив свою участь у війні в Україні. Але повернення додому стало лише початком.
Він пам’ятає, як надів на дружину свою кепку кольору хакі — на знак того, що нарешті повернувся, — й обійняв рідних. Однак дуже швидко зрозумів, що йому доведеться заново шукати своє місце у світі, поки його друзі продовжують воювати.
«Я усвідомив: хоча особисто для мене один етап завершився, насправді нічого не закінчилося, адже багато людей і далі захищали мою країну», — розповів він TVP World.
Зрештою Поліщук призвичаївся до нового ритму життя в Кракові на півдні Польщі. Він став одним із багатьох українських ветеранів, які після завершення служби переїхали до ЄС.
Після завершення війни з Росією до ЄС можуть переїхати ще багато українських ветеранів, і в деяких європейських країнах це вже викликає занепокоєння.
Як стало відомо TVP World, правоохоронці Польщі, Німеччини та Чехії — трьох країн, де живуть найбільші українські громади в ЄС, — спільно аналізують можливі загрози для безпеки після завершення війни.
До них зараховують і можливий приїзд українських ветеранів — людей із бойовим досвідом, чимало з яких можуть мати психологічні травми.
У квітні очільник чеської поліції Мартін Вондрашек заявив, що наплив ветеранів після припинення бойових дій — це «найбільший ризик для безпеки Чехії, який я бачу на сьогодні».
Водночас дехто вважає такі побоювання перебільшеними й застерігає: ними можуть скористатися ворожі сили, щоб посіяти страх і неприязнь до українців, які живуть у ЄС.
«Ми маємо бути готовими»
Подробиці спільного аналізу, який готують Польща, Німеччина та Чехія, поки не розголошують.
Поліція Чехії підтвердила TVP World, що три країни «готують аналіз загроз безпеці, які можуть виникнути після завершення війни в Україні». Водночас там зазначили, що робота над документом ще триває і він не набув остаточного вигляду.
У польській поліції також підтвердили співпрацю з чеськими та німецькими колегами, але відмовилися коментувати «роботу й аналітичні матеріали», які готують у межах «тристоронньої співпраці».
Водночас там назвали кілька загроз, які завершення війни може створити для сусідніх країн.
«Після завершення війни за нашим східним кордоном існує ризик, що демобілізація сприятиме зростанню організованої злочинності. Це реальне явище, підтверджене історичним досвідом», — заявили в польській поліції у коментарі TVP World.
Правоохоронці застерігають, що можуть зрости масштаби незаконного обігу зброї, контрабанди наркотиків, вимагання та відмивання грошей, а злочинні угруповання можуть почати вербувати ветеранів.
«Війна деморалізує, а людям із бойовим досвідом часто надзвичайно складно повернутися до цивільного життя, — зазначили в поліції. — Ми маємо бути готовими до різних сценаріїв після завершення війни в Україні».
Однак підготовка не обмежується протидією звичайній злочинності.
Як «ключовий логістичний центр» допомоги Україні, Польща стала особливо вразливою до диверсій, дезінформації та кіберзлочинності, додали в поліції.
Правоохоронці вважають, що діяти потрібно на випередження — зокрема створити нове Національне бюро розслідувань поліції, яке боротиметься з організованою злочинністю.
У польській поліції наголосили, що їхній підхід ґрунтується на «точних статистичних даних, а не на узагальненнях чи стереотипах», і послалися на досвід попередніх конфліктів на Балканах та в Афганістані.
У поліції додали, що «з усією професійною увагою» стежитимуть за можливою появою ветеранів у країні, водночас не допускаючи стигматизації військової спільноти.
Наслідки війни
Український ветеран Андрій Кучер визнає, що деяким колишнім військовим буде складно впоратися з ПТСР, зловживанням алкоголем або наркотиками та агресією в цивільному житті. У розмові з TVP World він назвав це «величезним викликом» на найближчі роки, однак висловив переконання, що проблема не набуде масового характеру.
«Переважно це звичайні люди, які хочуть мирного життя, — наголосив він. — Вони хочуть повернутися до своїх родин або знайти тихе місце, де зможуть бути в безпеці й просто жити».
Кучер воював поблизу Мар’їнки на Донеччині, коли куля снайпера дивом оминула його, але вбила командира. Згодом того самого дня ракета влучила в його позицію. Кучер дістав поранення, а його 23-річний друг помер у нього на руках.
За його словами, той день став переломним — жорстоким нагадуванням про те, як миттєво може змінитися життя, але водночас і про те, за що варто бути вдячним.
Згодом Кучер заснував «Міцні 300» — організацію, яка об’єднує поранених військових і ветеранів та допомагає їм відновлюватися завдяки підтримці спільноти, реабілітації та спорту. Відновлення власного життя стало для нього невіддільним від допомоги іншим.
Директорка Центру лідерства захисників України Яна Чапайло, чия організація допомагає ветеранам розвивати лідерський потенціал, відкидає думку, що вони становлять колективну загрозу безпеці.
«Я б не ставила ветеранів і злочинців в один ряд», — сказала вона TVP World.
За її словами, якщо хтось із ветеранів скоює злочин, поліція має розглядати кожен випадок окремо. Однак «не можна переносити поведінку окремих людей на мільйони тих, хто захищає свою країну».
«Шкідливі стереотипи» та пропаганда
Є побоювання, що зовнішні сили можуть навмисно роздмухувати страхи навколо українських ветеранів, щоб посіяти ворожнечу між українцями та їхніми сусідами.
«Гадаю, всі європейці мають розуміти, що це частина гібридної війни, — сказав Кучер. — А росіяни, на жаль, знаються на пропаганді краще за всіх».
На думку аналітикині Польського інституту міжнародних відносин (PISM) Марії Пеховської, найбільше занепокоєння викликає саме суспільно-політичний аспект проблеми.
«Поліція та польська держава мають інструменти для протидії загрозам безпеці, — сказала вона TVP World. — Натомість до боротьби з дезінформацією та російською пропагандою ми підготовлені значно слабше».
Вона нагадала, що польсько-українські відносини й без того вразливі до політичних суперечок і російської дезінформації. Навіть кілька інцидентів за участю ветеранів можуть дати новий привід налаштовувати громадську думку проти українців.
Експертка міжнародної консалтингової компанії Adam Smith International Ірина Доброгорська застерігає, що брак достовірних даних може лише поглибити проблему.
Мільйони українських жінок і дітей уже виїхали до Європи, і це може спонукати ветеранів згодом приєднатися до них.
Однак, за словами Доброгорської, поки зарано оцінювати, скільки ветеранів можуть переїхати до Європи. Багато залежатиме від того, як завершиться війна, а також від можливостей працевлаштування за кордоном і умов програми тимчасового захисту ЄС.
«Мене непокоїть можлива політизація теми ветеранів, — сказала Доброгорська TVP World. — За відсутності підтверджених даних це може стати серйозним ризиком».
Повірений у справах Польщі в Україні Пйотр Лукасевич раніше застерігав, що європейським урядам слід дуже обережно підходити до цієї теми.
«Найгірше, що ми можемо зробити, — це піддатися шкідливим стереотипам», — сказав він, застерігаючи від тверджень, ніби після війни українські ветерани «створюватимуть мафіозні угруповання» або спричинять сплеск злочинності та проблеми з наркотиками.
«Ми маємо зрозуміти це явище й працювати з ним, а не лякати ним самих себе», — додав він.
Не загроза, а можливість
У відповідь на запит TVP World щодо безпекових планів Польщі, Німеччини та Чехії Міністерство у справах ветеранів України наголосило, що саме захисники держави найбільше зацікавлені в мирному й безпечному майбутньому.
«Більшість ветеранів прийшли на військову службу з цивільного життя — до війни вони були підприємцями, інженерами, лікарями, IT-фахівцями та вчителями, — заявили в міністерстві у коментарі TVP World. — Після служби багато хто повернеться до своєї професії, започаткує власну справу й надалі працюватиме на благо громади».
На думку Чапайло, ветеранів слід сприймати як цінний ресурс, а не загрозу.
«Вони вже довели, що мають величезний досвід і безліч корисних навичок, — сказала вона. — Вони винахідливі, швидко ухвалюють рішення і пройшли через війну».
Чапайло навела приклад колишнього військовополоненого, який провів у російському полоні два з половиною роки. Сидячи в камері, він подумки складав список того, чим хоче зайнятися після повернення. Одним із його задумів було викладання.
Коли чоловік повернувся додому, Чапайло допомогла йому стати викладачем для інших ветеранів — тепер він ділиться з ними знаннями з аналітики.
«Цей план він склав ще тоді, коли сидів у камері, — сказала Чапайло TVP World. — А тепер працює з ветеранами».
Кучер переконаний: українські ветерани не лише не становитимуть загрози, а й можуть посилити безпеку Європи — наприклад, передаючи знання про сучасні технології ведення війни арміям країн, які стали для них новим домом.
«Світ змінився, і кожна країна має якнайшвидше перебудувати власну систему безпеки, — зазначив він. — Наш унікальний досвід може вам стати у пригоді».
Міністерство закордонних справ України раніше заявляло, що ветерани — «не загроза, а важлива складова безпеки України, Польщі та всієї Європи».
«Ми переконані, що мужні українці й українки, які стали на захист своєї держави та світу від російських загарбників, заслуговують на найглибшу повагу».
Отже, завдання полягає не лише в тому, щоб допомогти ветеранам повернутися до цивільного життя, а й у тому, щоб знайти належне застосування їхньому досвіду.
«Ми маємо сприймати це як виклик, а не проблему, — сказала Пеховська TVP World, зауваживши, що колишні військові можуть бути надзвичайно корисними й у службах екстреного реагування. — Треба бачити в цьому можливість і думати, як застосувати їхні навички».
Що далі?
Усе це, однак, не означає, що ризики для безпеки можна просто ігнорувати.
Коментуючи можливі безпекові наслідки повоєнної демобілізації в Україні, Міністерство внутрішніх справ Польщі заявило TVP World, що забезпечення громадської безпеки та моніторинг наслідків війни є його «безумовним пріоритетом».
«Ми розглядаємо різні сценарії, зокрема ризики, пов’язані з незаконним обігом зброї та боєприпасів, а також активізацією організованих злочинних угруповань», — заявили в міністерстві.
Там додали, що Польща постійно обмінюється інформацією з Україною, зокрема на рівні поліції та прикордонних служб.
Однак експерти й ветерани наголошують, що підготовка не повинна обмежуватися роботою правоохоронців.
Найскладніше завдання з повернення колишніх військових до цивільного життя стоїть перед самою Україною. Вона вже вибудовує систему підтримки ветеранів, яка охоплює медичну допомогу, реабілітацію, підтримку психічного здоров’я, забезпечення житлом та багато іншого.
Кучер вважає, що європейські країни могли б допомогти Україні розширити цю систему, а не чекати, поки ветерани переїдуть до ЄС.
Він закликає створити окремі програми фінансування для ветеранів, не пов’язані із загальними фондами гуманітарної допомоги. До урядів, які шукають практичних способів допомогти, Кучер звернувся із простим закликом:
«Потрібно підтримувати ветеранські громадські організації, — сказав він. — Ми вже працюємо з пораненими військовими. Щотижня я відвідую їх у лікарні, тому розумію, що вони відчувають і чого потребують найбільше».
Пеховська також вважає, що підготовку слід починати заздалегідь, а країнам ЄС доведеться інвестувати у власні системи охорони здоров’я. Проте, наголошує вона, підготовка не зводиться лише до соціальних і медичних послуг — не менш важлива комунікація.
За її словами, європейським урядам уже зараз потрібно продумати, як говоритимуть про ветеранів у публічному просторі та як не допустити, щоб обґрунтовані побоювання стали джерелом суспільного розколу.
Для цього, вважає Пеховська, необхідно розробити «продуману комунікаційну політику» й водночас підвищувати рівень медійної та кіберграмотності.
Жити без страху
За кілька років після фронту Поліщук знайшов своє місце в польському суспільстві. Він заново будує життя поруч із родиною, працює, розвиває бізнес і прагне бути корисним.
Нещодавно в одному з краківських ресторанів він зустрів молодого поляка, який шукав роботу. Вільних вакансій не було, тож Поліщук дав йому 100 злотих (€23). Молодий чоловік запитав, звідки він родом.
«Я відповів, що з України. І перше, що він запитав: “Чому ж ви не воюєте?”»
Поліщук пояснив, що він ветеран, який уже воював, а тепер заново будує цивільне життя в Польщі.
Молодий чоловік здивувався: ветеран вийшов за ним на вулицю не просити допомоги, а запропонувати її.
«Іноді саме суспільство не до кінця готове до повернення ветеранів, — сказав Поліщук TVP World. — Між життєвим досвідом людини, яка пройшла через війну, і того, хто на ній не був, — величезна різниця».
Його позиція проста:
«До ветерана неодмінно треба ставитися як до рівноправного члена суспільства. Не як до жертви й не як до людини, яка приїде до Європи, потребуватиме допомоги або створюватиме проблеми.
Ветеран може працювати, створювати бізнес, брати участь у житті суспільства й допомагати іншим».