Президент Росії Владімір Путін 1 вересня на пресконференції в Бішкеку заявив, що російські війська нарощують темпи наступу в Україні. Зокрема, він сказав:
«Угруповання військ “Північ” продовжує створювати смугу безпеки вздовж російсько-українського кордону — у прикордонних районах Сумської області, де до Сумської кільцевої дороги залишилося 12 кілометрів, а також у Харківській області. За останній місяць під контроль російських військ перейшли 14 населених пунктів, зокрема Козача Лопань, а вчора — місто Святогірськ. На північному сході Харківської області завершено оточення ще одного угруповання противника чисельністю до 2 000 осіб. Площа утвореного там “котла” становить 460 квадратних кілометрів, до нього входять 27 населених пунктів».
Підготовлену Кремлем стенограму заяв Путіна оприлюднили на офіційному сайті Кремля.
Kyiv Post перевірив заяви колишнього кадебіста середньої ланки: жодна не мала фактичного підтвердження, а більшість виявилася відвертою брехнею.
- Святогірськ — невелике місто на сході України, розташоване серед лісів Національного природного парку «Святі Гори». Російські війська не захоплювали його 31 серпня 2026 року, як стверджував Путін. Ба більше, уже кілька років росіяни не ведуть безпосередніх наземних штурмів міста.
До повномасштабної війни у Святогірську мешкало близько 5 000 людей. Тут також розташований православний монастир, історія якого сягає XV століття. Російські війська захопили місто в червні 2022 року, однак у вересні того ж року його звільнили українські сили, відкинувши лінію фронту на 9–10 км на схід. Відтоді місто періодично зазнає російських артилерійських обстрілів, а поблизу нього постійно перебувають українські підрозділи. Водночас у Святогірську продовжують жити цивільні, а електро-, водо- й теплопостачання здебільшого працюють.
Найпереконливішим підтвердженням того, що російських військ у Святогірську немає, стало відео, оприлюднене 5 вересня українським бригадним генералом Андрієм Білецьким. На ньому він спокійно прогулюється містом. Білецький командує 3-м армійським корпусом Збройних сил України — великим бойовим з’єднанням, яке з весни 2025 року воює на північному сході Харківщини. Святогірськ розташований у центрі зони відповідальності корпусу.
На відео Білецький без шолома, у супроводі оператора та двох військових, переходить мостом автошляху Т-05-21 через Сіверський Донець, дорогою розмовляє з місцевим жителем, а потім зупиняється навпроти монастиря. Зі зброї у нього лише пістолет. Білецький заявляє, що місто повністю контролюють українські сили, російських військових поблизу немає, а передові позиції ЗСУ розташовані більш ніж за 12 км на схід. «У Святогірську російських військових немає ніде», — наголошує він.
«Тут потрібно носити бронежилет, але ходити містом можна абсолютно спокійно. Як бачите, день у нас тихий і гарний. Машини їздять без жодних перешкод, — сказав Білецький. — А російському військово-політичному керівництву я хочу сказати ось що: просто зніміть клоунські носи й різнокольорові перуки. Досить виставляти себе на посміховисько».
Перевірка Kyiv Post показала, що комунальна інфраструктура Святогірська працює, а невеликі продуктові магазини, аптеки та міська пекарня відкриті. За словами Білецького, основу українських сил у цьому районі становить 60-та механізована бригада. Сам Святогірськ переважно слугує тиловою базою забезпечення 3-го армійського корпусу.
Нещодавні бойові відео 60-ї бригади, які переглянув Kyiv Post, демонструють типову для ЗСУ тактику «стіни дронів». На них видно, як українські військові за допомогою дронів-камікадзе, дронів-бомбардувальників і мінометів виявляють та уражають окремих російських військових.
Це прямо суперечить заяві Путіна про нібито захоплення Святогірська 31 серпня. За даними серпневих зведень ЗСУ, активність на цій ділянці фронту залишалася помірною: росіяни й далі намагалися просуватися вперед невеликими групами, але здебільшого безуспішно.
- Путін заявив, що в серпні прикордонне селище Козача Лопань на Харківщині перейшло під повний контроль Росії. Насправді ж росіяни лише продовжують атакувати селище невеликими піхотними групами, причому здебільшого безуспішно. Саме ці атаки Путін і видав за захоплення Козачої Лопані. Окрім слів самого Путіна, жодних доказів переходу селища під контроль російських військ немає.
Козача Лопань — переважно аграрне селище, розташоване менш ніж за 5 км від російського кордону. До війни тут мешкало 4–5 тис. людей. Російські війська захопили селище в лютому 2022 року, а у вересні того ж року українські сили їх звідти вибили. Відтоді цивільне життя триває попри періодичні російські мінометні й артилерійські обстріли.
Нові спроби росіян просунутися до Козачої Лопані розпочалися в червні. 8 серпня речник українського війська Віктор Трегубов повідомив, що росіяни, схоже, намагаються проникнути піхотними групами на північну околицю селища, щоб закріпитися там.
Сторони по-різному описують перебіг боїв. ЗСУ повідомляють про значні втрати росіян, зафіксовані на відео з дронів. Міністерство оборони РФ заявляє про постійне просування своїх наземних сил, однак не оприлюднює жодних доказів.
Незалежне російське аналітичне видання The Insider у матеріалі від 14 серпня повідомило, що спроби захопити селище провалилися, оскільки місцевим російським командирам просто забракло людей, яких можна було б кинути в атаку.
У пізнішому повідомленні від 2 вересня штаб 14-го армійського корпусу, який координує українські сили на цьому напрямку, зазначив, що на північ від Козачої Лопані тривають «активні бойові дії», однак саме селище залишається під повним контролем України.
За даними корпусу, відтоді як наприкінці серпня росіяни відновили спроби прорватися до Козачої Лопані, вони втратили в цьому районі 178 військових убитими та 210 пораненими.
В оперативному зведенні від 2 вересня незалежний Інститут вивчення війни (ISW) також зазначив, що російські атаки на підконтрольну Україні Козачу Лопань мали частковий успіх: російським військам, імовірно, вдалося закріпитися приблизно на 13% території селища.
За даними Генерального штабу ЗСУ за 5 вересня, російські війська дев’ять разів атакували в напрямку Козачої Лопані та сусідніх сіл. На момент публікації зведення дві атаки ще тривали.
- Путін заявив, що російські війська здобули велику перемогу, оточивши на північному сході Харківщини 2 000 українських військових у «котлі» площею 460 км². Насправді ж, окрім повідомлень кремлівських джерел, немає жодних достовірних свідчень того, що таке оточення існує або коли-небудь існувало.
3 вересня Міністерство оборони Росії заявило про захоплення сіл Василівка, Благодатне, Довжанька та Слизневе в районі нібито оточеного українського угруповання. Саме оточення російське відомство та державні медіа називають «Вовчанським котлом».
Цю версію одразу поставив під сумнів популярний і впливовий російський військовий блогер Міхаіл Звінчук, який веде канал «Рибар» із понад 1,5 млн підписників.
За його словами, найімовірніше, російські війська намагаються просунутися на територію, яку українські сухопутні підрозділи утримують незначними силами або не утримують узагалі. Водночас її щільно контролюють українські дрони, тому спроби зайти туди становлять смертельну небезпеку для росіян.
Якщо генерали Путіна спробують «замкнути котел», це призведе лише до масових втрат, прогнозує Звінчук.
В оцінці від 4 вересня Інститут вивчення війни (ISW) назвав заяву Путіна про оточення українських військ «неправдивою та безпідставною». Мапи незалежного українського аналітичного проєкту DeepState показували, що щонайменше протягом останніх двох місяців лінія фронту на всій цій ділянці залишалася стабільною. На них не було помітно ознак навіть незначної бойової активності.
У щоденному оперативному зведенні ЗСУ від 3 вересня, зазвичай стриманому за стилем, заяви Путіна прокоментували так:
«Роздування інформаційної бульбашки під назвою “Вовчанський котел” триває вже три місяці… Ворожі медіа створюють переможне тло… Головне — провести фейкові вибори й створити видимість суспільної підтримки російської влади, особливо у прикордонних районах Бєлгородської області».
У заяві від 3 вересня 16-й армійський корпус ЗСУ категорично спростував захоплення чотирьох сіл та оточення українських військових. На ділянці, де, за словами Путіна, росіяни нібито здобували велику перемогу, українські сили за попередні шість місяців насправді не втратили жодної позиції, йдеться в повідомленні.
У Приколотному — селищі неподалік від центру території, де Путін заявив про оточення тисяч українських військових, — у понеділок було електро- й водопостачання, працювали продуктові магазини та аптеки, а також був мобільний зв’язок, з’ясував Kyiv Post. У березні по селищу вдарили російські авіабомби, однак відтоді значної бойової активності тут не фіксували.
У Приколотному й досі живуть цивільні. Через близькість до кордону військові контролюють в’їзд до селища, а дорогами навколо нього дозволено користуватися лише місцевим жителям.