Цього тижня президент США Дональд Трамп поставив Україну та Європу перед ще одним випробуванням, запропонувавши їм відшкодувати США сотні мільярдів доларів, які США надали Україні з моменту повномасштабного вторгнення Росії.
По-перше, Трамп постійно згадує про нібито 300 мільярдів доларів, які США надали Україні. Якщо це дійсно так, то Україні буде практично неможливо повернути ці кошти, враховуючи, що її річний ВВП становить трохи більше 200 мільярдів доларів. Навіть для Європи виплатити США понад 300 мільярдів доларів буде складним завданням, оскільки це становитиме понад 1% європейського ВВП. До того ж, Трамп припинив усю фінансову підтримку України після того, як знову обійняв посаду президента у 2025 році.
Тому на Європу лягло завдання практично повністю покривати щорічні витрати в розмірі 100 млрд доларів на підтримку України в її обороні проти російського вторгнення — Японія, Канада, Південна Корея та Австралія також надають значні суми на підтримку України, як і багатосторонні інституції, але переважна більшість поточної підтримки України надходить саме з Європи.
Покриття понад 300 млрд доларів, які, на думку Трампа, Україна винна Америці, плюс щорічні витрати на її підтримку в розмірі близько 100 млрд доларів, стане для Європи складним завданням, особливо зараз, з огляду на високий рівень боргів і дефіцитів, глобальну кризу вартості життя, а також підйом проросійських крайніх правих сил у Європі.
Не падайте зі стільця — але я заявляю: Трамп, як завжди, дуже перебільшує. Що стосується понад 300 мільярдів доларів на підтримку України, то факти, реальні факти, не підтверджують цих цифр.
Безумовно, найкращим джерелом даних про західну підтримку України є Кільський інститут із його ретельно розробленим «Ukraine Support Tracker». За його оцінками, за період від початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року до кінця червня 2026 року загальна сума підтримки України з боку США склала 115 мільярдів євро, тобто приблизно 133 мільярди доларів (у перерахунку для Трампа). Очевидно, це велика й важлива сума, але вона суттєво менша за ті понад 300 мільярдів доларів, про які заявляє Трамп. Що стосується розбивки, то вона виглядає так: фінансова допомога — 55 млрд доларів, гуманітарна — 5,7 млрд доларів, військова — 65 млрд доларів.
Допомога США Україні дійсно різко скоротилася після того, як Трамп обійняв посаду президента, і з січня 2025 року асигнування становили нуль.
Натомість Європа та інші західні союзники активізували свої зусилля. Станом на кінець червня 2026 року, країни-члени ЄС та ЄАВ надали Україні 226 млрд доларів, Велика Британія — 26,1 млрд доларів, Канада — 16,6 млрд доларів, Японія — 14,1 млрд доларів, Норвегія — 13 млрд доларів тощо.
Слід зазначити, що у відсотковому співвідношенні до ВВП обсяги фінансування з боку США значно поступаються обсягам інших західних союзників. На кумулятивній основі США надали суму, еквівалентну 0,58 % ВВП за 2021 рік. Для порівняння: частка Великої Британії становить 1,23 %, Швеції — 3,47 %, Норвегії — 5,84 %, Данії — 3,46 %, Німеччини — 1,28 % і навіть Бельгії — 0,9 %. Фактично США посідають одне з найнижчих місць за рівнем підтримки України у співвідношенні до ВВП.
Щодо військової підтримки України з боку США, то тут ситуація дещо іронічна, оскільки значну частину військової допомоги становила надлишкова, застаріла техніка, яка й так, ймовірно, була б утилізована або замінена. США не постачають Україні найсучасніше озброєння п’ятого покоління. Водночас США отримали величезну вигоду від масштабних закупівель своєї зброї та техніки, профінансованих Україною та Європою, і сума, ймовірно, в кілька разів більша за ті 65 млрд доларів прямої військової допомоги.
США також отримали величезну вигоду від досвіду та ноу-хау, здобутих завдяки використанню Україною американської зброї у війні з Росією. Це, безсумнівно, зробить її ефективнішою. А ще війна в Україні стала величезною вітриною для розширення продажів американської оборонної продукції — зараз усі хочуть купувати американські ракетні системи «Patriot», а не, скажімо, російські С-400. Досить сказати, що Україна створила або зберегла сотні тисяч робочих місць у США.
Ніколи не знаєш, коли Трамп говорить серйозно, а коли просто хизується своєю силою, але досвід підказує, що його слова слід сприймати буквально, оскільки найгірші сценарії, як правило, стають реальністю.
Проте, якщо Трамп очікує, що Європа поверне навіть ті 133 мільярди доларів, які США фактично витратили на підтримку України, це значно обтяжить європейські фінанси, а також, ймовірно, відверне увагу від пріоритетного завдання — фінансування поточних воєнних витрат України.
На жаль, слова Трампа прозвучали в той час, коли питання фінансування війни в Україні знову опинилося під сумнівом. У цьому контексті прем’єр-міністр Сергій Корецький зазначив, що на поточний рік Україні не вистачає 27 млрд доларів (я вважаю, що це загальна сума, а не лише бюджет), а міністр фінансів Сергій Марченко заявив, що дефіцит бюджетного фінансування, узгоджений з МВФ, становить близько 32,6 млрд доларів.
Так не мало бути, якщо згадати, що в грудні 2025 року Рада ЄС відхилила ідею використання понад 300 млрд доларів заморожених активів російського Центробанку в західних юрисдикціях для фінансування України, і що було запропоновано рішення у вигляді нової програми запозичень ЄС для України на суму 90 млрд євро. Це мало забезпечити фінансування війни України до 2028 року та наступного семирічного бюджетного циклу, коли буде надано понад 100 млрд євро. Гадаю, щодо останнього припускалося, що до того часу війна вже закінчиться, а отже, витрати на фінансування значно зменшаться.
Насправді ж із 90 млрд євро кредиту ЄС лише 30 млрд було виділено на пряму бюджетну підтримку України. Решту коштів було призначено на різні військові витрати, пов’язані з Україною, і, як це зазвичай буває з «годівницею» ЄС, завжди існує спокуса спробувати забезпечити фінансування проєктів, кошти на які витрачаються в самих державах-членах ЄС, тож ці гроші фактично ніколи не потрапляють до України. Отже, не скориставшись замороженими активами ЦБР, Україна залишилася в програші. Яка несподіванка…
Україна теж «відзначилася»: виплати МВФ та інші пов’язані з ними багатосторонні й двосторонні зобов’язання були затримані через те, що Верховна Рада не спромоглась ухвалити ключові законодавчі акти. Зараз там фракція партії Зеленського «Слуга народу» бореться за збереження більшості з огляду на всі ті кризи та скандали, які він пережив.
Деякі виплати від МВФ були затримані, але, з іншого боку, дані Мінфіну свідчать, що бюджетне фінансування від західних партнерів за перші сім місяців 2026 року склало загалом 28,9 млрд доларів, що не надто відхиляється від середньомісячного показника за 2025 рік, враховуючи, що на весь 2025 рік було виділено 52,2 млрд доларів. Щоправда, ця остання цифра була підкріплена виплатою у розмірі 50 млрд доларів від Європейського фонду відновлення (ERA), з яких 38 млрд доларів було виплачено у 2025 році, а решту — 12 млрд доларів — у 2026 році, що забезпечило фінансовий резерв на початку року.
Тим часом, як зазначив Корецький, військові видатки у першому півріччі 2026 року були значно вищими, ніж планувалося, оскільки різні проєкти далекобійних дронів є дорогими.
На мою думку, протягом цього року відбулося таке: витрати на війну зросли, а військова підтримка, яка не вкладається в рамки бюджетного фінансування, зменшилася, оскільки країни-донори намагалися витрачати більше коштів на внутрішні потреби. В результаті Україна була змушена втрутитися й виписати чеки для покриття дефіциту.
Щодо 2027 року, я припускаю, що МВФ та інші організації переглядають у бік зниження власні макроекономічні прогнози реального зростання ВВП, що матиме наслідки для доходів, видатків і дефіциту фінансування. Ймовірно, МВФ також доведеться подовжити свої прогнози щодо термінів закінчення війни — отже, доведеться фінансувати щорічний дефіцит у розмірі 40–50 млрд доларів протягом більш тривалого періоду. Звідси випливає необхідність ще одного переосмислення потреб і дефіцитів бюджетного фінансування України.
І все вищезазначене не передбачає, що Україна чи Європа повернуть Трампу ті 133 млрд доларів.
У мене, як у простої людини, є пропозиція: стикнувшись із черговою кризою фінансування України, Заходу слід повернутися до питання конфіскації заморожених російських активів на користь України. Одним розчерком пера — а в реальності саме цього й достатньо (це політичне рішення, а не юридичне, і той, хто стверджує інше, просто піддається лобіюванню з боку бізнес-кіл у Бельгії та інших країнах) — можна було би виділити понад 300 млрд доларів на оборону України, забезпечивши її фінансування на довгострокову перспективу за рахунок російських платників податків. Це було би морально правильним кроком і допомогло би збити пиху «Альтернативи для Німеччини» та інших ультраправих сил у Європі, які скаржаться на витрати, пов’язані з підтримкою України. Хай би вони підтримали сценарій, за яким їхні друзі в Москві платитимуть за війну, яку розв’язали.
За останні десять місяців, схоже, не було досягнуто значного прогресу в питанні заморожених активів ЦБР — починаючи з того, що у грудні Бельгія заблокувала рішення про конфіскацію цих активів на засіданні Ради ЄС.
Зазначимо, однак, що нещодавно чотири країни (Нідерланди, Швеція, Польща та Іспанія) підписали лист із проханням до ЄС повернутися до розгляду цього питання. А у Франції ця тема, схоже, потрапляє на політичний порядок денний: колишній прем’єр-міністр Габріель Атталь у рамках своєї передвиборчої кампанії на посаду президента виступив на підтримку конфіскації заморожених активів ЦБР. На жаль, він далеко не перший у довгій низці прем’єр-міністрів, які після залишення посади висловлюються на підтримку таких дій, але дозвольте запитати: а що ж вони робили, коли перебували при владі? Маю на увазі Джонсона, Сунака, а тепер і Атталя. Готовий побитися об заклад, що небагато.