У кутку величезної зали моделі тихо й елегантно вдягали лляні сукні, а тишу прорізав дзвін металевого протезу.
Колишній бойовий медик Ярослав Шаркий, який втратив ногу на фронті, готувався вийти на подіум Київського тижня моди.
За даними неурядових організацій, у війні проти російських загарбників 50–100 тисяч українських солдатів втратили кінцівки.
«Одна моя нога на Донбасі, а інша — на подіумі Тижня моди, — пожартував Шаркий, якому ледь виповнилося тридцять. – Це трохи незвично, але я навчився перемикатися між цими реальностями».
На подіумі він разом із чотирма іншими ветеранами й ветеранками продемонстрував найновішу колекцію одягу для людей з протезами, яку спеціально для цього показу створив 27-річний український дизайнер Ігор Сідлецький.
Тут, далеко від вибухів, всуваючи свою металеву ногу в широкі чорні шорти, він бореться з легким сценічним страхом і жартами своїх побратимів.
Шаркий, якому ампутували ногу нижче коліна, зазвичай змушений повністю знімати штани, щоб відрегулювати протез, через що йому «незручно» на людях.
«Я бачу, що людям навколо мене іноді теж буває ніяково», — сказав він AFP.
Але моделі Сідлецького мають вільний крій і їх легко одягати.
«Це зручно, та ще й стильно», — впевнено зазначив Шаркий.
Коли голос дизайнера розірвав тишу — «Будьте готові за 10 хвилин» — він підняв комір сорочки й одягнув чорні сонцезахисні окуляри.
«Чітко й голосно», — гучно відізвався Шаркій.
Руйнування і творення
Микола Ковальов жваво пройшов по роздягальні на своїх металевих протезах крізь ліс нескінченних струнких ніг, одягнув сорочку, зачесав назад своє довге чорне волосся і, сміючись, прийняв кілька грайливих поз.
«Я не актор, не зірка, не танцюрист. Але ми стараємося», — сказав він.
22-річний Ковальов втратив обидві ноги в бою на Сумщині. Це сталося за чотири роки після того, як одразу після вторгнення Росії вступив до лав української армії.
«Я досі не знаю, хто я і чим хочу займатися», — сказав він, але додав, що не вагався, коли з’явилася нагода презентувати інклюзивну моду на подіумі.
«Це мистецтво — те, що може дати нам сили, які у нас відібрала війна. Там ми мусили руйнувати. Тут ми творимо», – сказав він.
Востаннє поправивши на собі одяг, він став метушливо шукати свої сонцезахисні окуляри — нервував перед своїм першим у житті показом.
За його спиною лунав гомін – перші гості займали свої місця.
У деяких із них під сукнями та штанами теж можна було помітити протези.
Потім пролунав сміх, екстравагантні вбрання були готові, спалахнули фотокамери. Показ розпочався.
Cтильно
Перед традиційним дефіле була урочиста хвилина мовчання в пам’ять про жертв війни.
Під музику фортепіано на сцену почали виходити перші моделі.
Серед каскадів ретельно завитого волосся виділялася поголена голова широкоплечого солдата.
Коли він вийшов на сцену, пролунала хвиля оплесків.
У кінці подіуму він інстинктивно — як на плацу — стукнув п’ятами, розвернувся й пішов назад.
За ним впевнено пройшли Ковальов і Шаркий.
Біло-бежеві тканини контрастували з блиском їхніх хромованим протезів.
Після останнього дефіле зал вибухнув громоподібними оплесками.
Дизайнер Сідлецький кинувся на сцену з усмішкою від вуха до вуха.
За лаштунками ледве стримувала сльози єдина цивільна учасниця показу, 30-річна модель Ольга Довга.
Вона втратила ногу, коли російський снаряд влучив у магазин у її рідному Добропіллі.
«Зараз, як ніколи раніше, нам потрібно привернути увагу до питання інклюзивності, адже так багато хлопців і дівчат втратили кінцівки», — сказала вона AFP.
Ця ж боротьба надихає Шаркого, який планує запустити власний бренд одягу, «щоб люди з ампутаціями більше не мусили ламати голову над тим, де знайти зручні штани».
«Але головне — це стиль, — сказав він. Бо для мене стиль — це важливо».