Зовнішню політику Китаю традиційно оцінюють передусім у контексті його відносин зі Сполученими Штатами. США залишаються для Пекіна найважливішим економічним партнером і водночас стратегічним суперником. Однак прагнення Китаю до багатополярного світу стає дедалі помітнішим: Пекін послідовно вибудовує широке коло міжнародних об’єднань, інституцій та економічних зв’язків, у яких може відігравати незамінну роль.
Вереснева дипломатична активність Сі Цзіньпіна особливо яскраво демонструє цю стратегію. Протягом місяця китайський лідер зустрічається з очільниками Росії, Індії, Ірану, країн Центральної Азії, Єгипту та низки держав, що набирають ваги на світовій арені. На нього чекає ціла низка самітів і двосторонніх переговорів, а наприкінці місяця — зустріч із президентом Дональдом Трампом.
У сукупності ці контакти показують, як Пекін намагається посилити свої позиції в Євразії та країнах Глобального Півдня, просуваючи перехід від міжнародної системи під проводом США до багатополярного світового порядку.
Вплив війни в Україні
Ще одна наскрізна тема цієї низки дипломатичних зустрічей — війна Росії проти України. Вона навряд чи переважатиме в офіційному порядку денному більшості переговорів, однак неминуче впливатиме на їхній перебіг. Пекін і надалі може уникати відкритої підтримки Москви, проте Китай уже став найбільшим покупцем російської сирої нафти та головним транзитним центром для компонентів, які використовують у російській зброї.
Залежність Москви від Китаю дає Пекіну значні економічні й дипломатичні важелі впливу. А нові спроби адміністрації Трампа завершити війну можуть додатково посилити позиції Китаю у відносинах із Вашингтоном.
Тому вересневий марафон самітів Сі — це більше, ніж низка звичайних дипломатичних зустрічей. Спочатку Китай зміцнює свій вплив у Євразії, потім демонструє дедалі більшу економічну й стратегічну присутність на Близькому Сході та у країнах Глобального Півдня, а завершує цей дипломатичний цикл зустріччю з американським президентом.
Головне питання полягає в тому, чи має така дипломатична підготовка посилити позиції Сі на переговорах із Трампом — і чи стануть відносини Китаю з Росією та його позиція щодо України частиною цього торгу.
Саміт Шанхайської організації співробітництва
Першою зупинкою у вересневому графіку Сі став Бішкек. Цього року столиця Киргизстану приймала 26-й саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС), який зібрав лідерів Китаю, Індії, Пакистану, Росії, Білорусі, Ірану та центральноазійських держав — Киргизстану, Таджикистану, Казахстану й Узбекистану.
На полях саміту прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді під час розмови з Путіним наголосив на важливості перейти від «нескінченної війни до завершення війни» в Україні. Сі висловився значно стриманіше. Він лише побіжно згадав Україну разом із Близьким Сходом та Афганістаном серед міжнародних «осередків напруженості». Китай, за його словами, готовий «посилювати діалог з усіма сторонами та сприяти політичному врегулюванню». Росію Сі прямо не згадував.
ШОС — не традиційний військово-політичний союз, а широкий євразійський майданчик для співпраці у сфері безпеки та економіки. Його учасники нерідко мають зовсім різні геополітичні інтереси. Китай і Росія прагнуть змінити світовий порядок, сформований під проводом США. Індія прагне зберігати стратегічну автономію, не відмовляючись від тісних зв’язків із Вашингтоном. Більшість держав Центральної Азії намагаються балансувати між Китаєм, Росією та іншими впливовими країнами, зокрема Туреччиною. До того ж тривала напруженість на індійсько-пакистанському кордоні заважає учасникам ШОС виробити спільну позицію.
Для Пекіна таке розмаїття інтересів — перевага, а не перешкода. Китай використовує ШОС, щоб створити політичну й економічну противагу американському домінуванню, не перетворюючи організацію на відверто антиамериканський блок. Наголос Сі на суверенітеті, багатосторонній співпраці та розвитку приваблює країни, які хочуть мати більше простору для маневру, але не готові формально ставати на бік Китаю. ШОС дає Пекіну змогу поширювати свій вплив, не вимагаючи від інших держав відвертої лояльності.
Зустрічі з Путіним і Моді в Бішкеку дали Сі можливість показати, що Китай здатний ефективно взаємодіяти і з давніми геополітичними партнерами, і з суперниками. Для китайського лідера ШОС є інструментом побудови політичної та економічної архітектури Євразії, у якій Китай відіграватиме незамінну роль.
Бішкецький саміт також показав, як Пекін поєднує геополітичну стратегію з розвитком технологій і транспортних зв’язків. Сі запропонував створити для країн ШОС центр міжнародної співпраці у сфері застосування штучного інтелекту. Він також оголосив про 100 спільних технологічних проєктів протягом наступних трьох років і створення в Тяньцзіні центру співпраці між Китаєм і ШОС у сфері портової економіки.
Другий важливий напрям — розвиток транспортного сполучення. Залізниця Китай — Киргизстан — Узбекистан вартістю 4,7 млрд доларів має з’єднати західні райони Китаю з республіками Центральної Азії. Цей проєкт є частиною ширших зусиль Пекіна тісніше пов’язати регіон із китайськими торговельними й транспортними мережами, особливо в умовах геополітичної нестабільності.
Китай розглядає цю залізницю як доповнення до ініціативи «Один пояс, один шлях», яка передбачає інвестиції у транспортну інфраструктуру приблизно 150 країн.
Усе це дає Китаю дещо вагоміше за звичайний геополітичний сигнал: інфраструктуру, технології та доступ до ринків. Так Пекін вибудовує в Євразії порядок із Китаєм у центрі: не вимагає від інших держав формальної лояльності, а створює економічні й технологічні мережі, без яких регіональним країнам дедалі важче обходитися.
Візит до Єгипту
Одразу після саміту ШОС у Бішкеку Сі прибув до Єгипту. Це був його перший офіційний візит до Каїра за десять років. Поїздка мала не лише економічну мету, а й важливе геополітичне значення: Китай зміцнював зв’язки з одним із ключових союзників США на Близькому Сході.
Сі та президент Єгипту Абдель Фаттах ас-Сісі домовилися поглибити «всеосяжне стратегічне партнерство». Сторони підписали понад 20 документів про співпрацю в межах ініціативи «Один пояс, один шлях», а також у сферах штучного інтелекту, цифрової економіки, промисловості, ланцюгів постачання, освіти й транспорту. Вони також підтвердили намір розвивати співпрацю в Економічній зоні Суецького каналу, виробництві, відновлюваній енергетиці та технологіях.
Та ще важливішим для Пекіна був геополітичний складник візиту. Сі підтримав більшу самостійність держав Близького Сходу в питаннях регіональної безпеки та заявив, що вони мають самі врегульовувати власні справи. Це був прозорий натяк на нинішню роль США в регіоні. Китай також запропонував допомогу в захисті міжнародних морських шляхів на тлі перебоїв із судноплавством поблизу Ормузької протоки.
Візит мав і важливий стратегічно-економічний вимір. Єгипет посідає особливе місце в планах Китаю завдяки Суецькому каналу. Ця стратегічна морська артерія, яку контролює Каїр, сполучає Африку, Близький Схід і Європу. На тлі тривалої нестабільності в регіоні Єгипет також набуває дедалі більшого значення як напрямок китайських інвестицій і ринок для китайських товарів.
Китай уже вклав значні кошти в економіку Єгипту, зокрема в Суецьку зону торговельно-економічного співробітництва в Айн-Сохні. Станом на червень 2026 року вона залучила понад 200 компаній та більш як 4,7 млрд доларів інвестицій.
Отже, візит до Каїра логічно вписався у вересневу дипломатичну стратегію Сі. Саміт у Бішкеку продемонстрував масштаби впливу Китаю в Євразії, а візит до Каїра — зміцнення його позицій на Близькому Сході та у країнах Глобального Півдня. Обидва візити посилили переговорні позиції Сі напередодні саміту БРІКС в Індії та запланованої на кінець вересня зустрічі з Трампом у Вашингтоні.
Саміт БРІКС
Наступним ключовим пунктом вересневої дипломатичної програми Сі стане Нью-Делі. Саме там 12–13 вересня Індія прийматиме 18-й саміт БРІКС. Для Пекіна тут зійдуться головні теми вересневих зустрічей Сі: відносини з великими державами, що розвиваються, економічна співпраця та посилення ролі Глобального Півдня.
Війну Росії проти України на саміті, найімовірніше, майже не згадуватимуть. Натомість учасники зосередяться на практичній співпраці. Під час головування Індії БРІКС приділяє особливу увагу стійкості, інноваціям, співпраці та сталому розвитку. Серед головних тем — надійність глобальних ланцюгів постачання, фінансування торгівлі для малого бізнесу та ширше впровадження цифрових послуг.
Окреме місце посідає енергетика: критично важливі мінерали, системи накопичення енергії, розумні електромережі та водневі технології. Країни БРІКС також обговорювали спільні проєкти у сфері штучного інтелекту, кібербезпеки, цифрової інфраструктури та зв’язку нового покоління.
Для Китаю ці напрями особливо важливі. Він уже є одним із головних постачальників промислової продукції, цифрових технологій та обладнання для чистої енергетики до багатьох країн БРІКС. Поглиблення співпраці всередині об’єднання відкриє нові ринки для китайських компаній і допоможе захистити торгівлю та ланцюги постачання від наслідків геополітичного протистояння із Заходом.
Саміт матиме важливе значення і для відносин Китаю з Індією. Це буде перший візит Сі до країни з 2019 року та нагода стабілізувати відносини, затьмарені прикордонною напруженістю й тривалим економічним суперництвом. Пекін не очікує, що Індія повністю стане на бік Китаю. Йому важливо, щоб Нью-Делі й надалі брав активну участь у БРІКС, а суперництво двох держав не визначало роботу всього об’єднання.
Саміт БРІКС стане наймасштабнішою міжнародною зустріччю у вересневому графіку Сі. На ній китайський лідер зможе представити своє бачення багатополярного світу перед запланованим на 24 вересня візитом до Вашингтона.
Логіка програми зустрічей
Послідовність вересневих самітів Сі, ймовірно, важливіша за кожну окрему зустріч. У Бішкеку Китай продемонстрував здатність впливати на політичний та економічний устрій Євразії. Візит до Каїра засвідчив посилення його ролі на Близькому Сході та в Африці, а саміт у Нью-Делі дасть Сі змогу об’єднати ці зв’язки в ширшому форматі Глобального Півдня.
Тому майбутню зустріч у Вашингтоні варто розглядати в контексті всього вересневого турне. В економічній частині переговорів, найімовірніше, переважатимуть торговельні бар’єри, рідкісноземельні метали, технології та штучний інтелект. Тайвань залишатиметься одним із найчутливіших стратегічних питань.
До порядку денного може увійти й війна в Україні, особливо з огляду на те, що адміністрація Трампа знову посилює тиск, домагаючись мирного врегулювання. Вплив Китаю на Москву дає Пекіну додатковий важіль у переговорах. Однак поки незрозуміло, чи готовий Сі скористатися ним в обмін на поступки Вашингтона.