Як свідчить документ, отриманий Euractiv, лідери ЄС зіткнуться у суперечці щодо майбутнього Каї Каллас та її дипломатичної служби на саміті, що відбудеться до кінця року.
Ця суперечлива інституційна дискусія вийде на перше місце в політичному порядку денному ЄС після наполягань Німеччини та Франції на реорганізації Європейської служби зовнішніх справ (ЄСЗС), яку очолює очолюваної Каллас, і на обговоренні цього питання до кінця року.
У документі, який отримав Euractiv, Париж і Берлін виклали своє бачення ідеї включення до складу Єврокомісії цієї служби, штат якої налічує 5 000 осіб, з яких кожен третій — відряджений національний дипломат.
У цій конфіденційній дипломатичній пропозиції стверджується, що це необхідно для забезпечення «сильнішої, швидшої та більш скоординованої» зовнішньої політики ЄС.
Спільна ініціатива, датована серпнем і поширена напередодні зустрічі міністрів закордонних справ минулого тижня, була підготовлена Німеччиною, а потім оновлена з урахуванням пропозицій Франції.
Німеччина виклала свої власні ідеї в попередньому, окремому документі, який також потрапив до Euractiv.
Порівняння цих двох документів виявляє деякі суттєві нюанси між позиціями Німеччини та Франції, що свідчить про розбіжності між ними стосовно масштабів ролі, яку має відігравати Каллас.
У франко-німецькому документі міститься прямий заклик до того, щоб Каллас стала «виконавчою віце-президенткою Єврокомісії». Це не передбачено в німецькому документі, оскільки Берлін прагне посилити роль Урсули фон дер Ляєн як голови Єврокомісії.
У франко-німецькому документі також зазначено: «Високопосадовець із питань зовнішньої політики та безпеки нарешті має отримати повноваження для виконання своїх обов’язків, передбачених Договором».
Згідно зі спільним документом, частина «внутрішнього кола» ЄК — відповідальні за зовнішню політику підрозділи в її генеральному секретаріаті — має підпадати під ті самі національні квоти на укомплектування штату, які вже діють щодо Європейської служби зовнішніх справ, тобто щонайменше третина персоналу має походити з національних дипломатичних служб.
Це значно посилило би контроль урядів країн-членів ЄС над формуванням зовнішньої політики ЄС і відкрило би «машинне відділення» Комісії для їхніх дипломатів (це одна з вимог Франції).
Ця інституційна дискусія – найважливіша з часу укладення Лісабонського договору ЄС – пов’язана з переговорами щодо бюджету на 2028–2034 роки, які, як очікується, досягнуть кульмінації на марафонському грудневому саміті.
Кая Каллас спробувала повернути контроль над процесом реформ, різко розкритикувавши франко-німецький план як непопулярний серед країн ЄС. Минулого тижня вона заявила, що будь-яке посилення її ролі в Єврокомісії в кінцевому підсумку виявиться нездійсненним, оскільки зовнішню політику «фактично визначає» саме голова Комісії.