Наразі Польща отримує набагато більше заяв про притулок від українських чоловіків призовного віку, які шукають міжнародного захисту. У 2024 році понад 7 000 громадян України подали відповідні прохання, що майже втричі перевищує показники попередніх років. Ця тенденція зберігається й у 2025 році.
Скільки українських чоловіків подали заяву про притулок у Польщі у 2025 році?
Лише за перший квартал 2025 року вже зареєстровано 1 900 нових звернень, що дає підстави прогнозувати до кінця року перевищення минулорічної позначки у 8 000 заяв. За словами польських посадовців, переважна більшість цих чоловіків відкрито заявляють про своє прагнення уникнути мобілізації в Україні.
Однак така мотивація наштовхується на жорстку позицію польської влади. У профільних відомствах чітко зазначають, що страх перед військовою службою не є юридичною підставою для надання статусу біженця чи іншого виду міжнародного захисту. Така позиція свідчить про те, що більшість чоловіків отримає відмови у задоволенні поданих заяв. Цей підхід ґрунтується на міжнародному та національному законодавстві, яке визначає чіткі критерії для надання притулку, серед яких обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою раси, релігії, національності, політичних переконань або належності до певної соціальної групи. Бажання уникнути військового обов’язку, хоч і є зрозумілою причиною для страху з особистого погляду, не є критерієм для надання притулку.
Аналізуючи ситуацію, можна виділити кілька ключових аспектів. З одного боку, зростання кількості заяв відображає напружену ситуацію в Україні, пов’язану з триваючою війною та необхідністю мобілізації. Страх перед бойовими діями є природною реакцією, і бажання уникнути їх є зрозумілим людським інстинктом. З іншого боку, Польща, як член Європейського Союзу, зобов’язана дотримуватися встановлених норм і процедур у сфері надання міжнародного захисту. Поступки у цьому питанні можуть створити прецедент і заохотити подальший потік подібних заяв не лише з України, а й з інших країн, де тривають військові конфлікти або існує обов’язкова військова служба.
Статистичні дані також є показовими. Якщо у 2022 та 2023 роках кількість подібних заяв була відносно невеликою (580 і 620 відповідно), то різкий стрибок у 2024 році та прогнозоване подальше зростання у 2025-му свідчать про зміну тенденції. Цілком ймовірно, що посилення мобілізаційних заходів в Україні та невизначеність щодо термінів завершення війни спонукають чоловіків призовного віку шукати можливості уникнути служби за кордоном.
Прогнозовані масові відмови у наданні притулку можуть мати серйозні наслідки для заявників. Вони можуть опинитись у складному правовому становищі, стикнутися з ризиком депортації та втратити легальні підстави для перебування в Польщі. Крім того, це може створити додаткове навантаження на польську міграційну систему та викликати соціальну напругу. Подальший розвиток подій залежатиме від багатьох факторів, у тому числі від перебігу війни в Україні, змін у міграційній політиці Польщі та ЄС, а також готовності обох сторін до діалогу та пошуку можливих рішень.