За кілька днів до фінішу запеклих президентських перегонів Польща стоїть на політичному роздоріжжі. Ліберальний кандидат Рафал Тшасковський і правий претендент Кароль Навроцький, які йдуть врівні, пропонують кардинально різні бачення майбутнього країни: від інтеграції в ЄС до відносин з Україною. З огляду на рекордну кількість зареєстрованих виборців за кордоном і високу напруженість, голосування в неділю може змінити не тільки президентство в Польщі, а й баланс сил у Варшаві та за її межами.
Важко оцінити, який кандидат має більше шансів на перемогу. Згідно з опитуваннями, опублікованими опівночі з п’ятниці на суботу, напередодні початку передвиборчої тиші, кандидати йдуть ніс у ніс. Опитування, проведене Ipsos для OKO.press і опубліковане в четвер, 29 травня, показує невелику перевагу Рафала Тшасковського (48%) над Каролем Навроцьким (47%), з похибкою +/- 3 процентних пункти. У польських опитуваннях часто недооцінюється підтримка правих сил, і остаточний результат може залежати від явки виборців. Понад 695 000 польських громадян зареєструвалися для голосування за кордоном, що є рекордною цифрою.
Кампанія
Другому туру передувала запекла і, на думку багатьох, надзвичайно брудна кампанія, сповнена маніпуляцій та фейкових новин. Кароля Навроцького звинувачують у зв’язках із кримінальним світом та участі в бійках футбольних хуліганів. Рафал Тшасковський, з іншого боку, несе тягар уряду Дональда Туска, який часто негативно оцінюється польським суспільством.
Одним із основних настроїв у суспільстві є втома від зміни влади між партіями «Право і справедливість» і «Громадянська платформа», які по черзі правлять Польщею вже понад двадцять років. Втома від почергової влади цих двох партій особливо помітна серед молодих виборців. Типовий 25-річний громадянин знає лише уряди Ярослава Качинського або Дональда Туска, а членство в ЄС та НАТО є для нього просто встановленим порядком. Такі настрої сприяють популярності ультраправого популіста Славоміра Менцена, який посів третє місце в першому турі. Його партія «Конфедерація» має 17% підтримки і, ймовірно, увійде до коаліції після майбутніх парламентських виборів. Саме виборці Менцена можуть допомогти Каролю Навроцькому перемогти. Результат Менцена в першому турі та підтримка «Конфедерації», що зростає дедалі більше, роблять їх найбільшими політичними переможцями цієї кампанії.
Виборча кампанія та Україна:
Другою домінуючою емоцією є страх війни. Ще до першого туру більшість кандидатів заявили, що не відправлять польські війська до України в рамках будь-якої міжнародної стабілізаційної місії. Політика безпеки є ключовим питанням кампанії, хоча дискусія здебільшого точиться навколо інвестицій в оборону. Практично немає чесної дискусії про роль Польщі у формуванні регіональної архітектури безпеки, військовій підготовці громадян, призові до війська чи цивільній обороні.
Перед першим туром багато кандидатів, особливо з правого флангу, заявляли, що з 2022 року Польща дала Україні занадто багато, а натомість отримала мало. Важливу роль відіграли негативні емоції, пов’язані з історичним польсько-українським конфліктом щодо так званої «Волинської різанини». Незважаючи на деякий прогрес і початок ексгумації польських жертв, питання залишається невирішеним і породжує недовіру.
Рафал Тшасковський у своїх заявах видається більш проукраїнським, а от чи змінить перемога Навроцького політику Польщі щодо України? Якщо так, то лише косметично. Можливе охолодження політичного тону, але не зміна курсу. Політичний табір Навроцького – «Право і справедливість» – після вторгнення 2022 року надіслав до України сотні одиниць важкої техніки та відкрив кордони для біженців, і цю політику продовжує нинішній уряд. Навіть якщо суперечки між Варшавою і Києвом загостряться, немає жодного сценарію, за яким Польща приєднається до таких країн, як Угорщина чи Словаччина, і дистанціюється від України. Ключ до розуміння політики полягає в тому, щоб відокремити реальні рішення і факти від емоційних закликів.
Чи є Навроцький проросійським?
Багато голосів у соціальних мережах вказують на те, що Кароль Навроцький може бути промосковським кандидатом. Не можна заперечувати, що крайня політична поляризація Польщі вигідна Росії, але ця поляризація є наслідком внутрішніх напружень. Росія оголосила Навроцького в міжнародний розшук за демонтаж радянських пам’ятників, чим він постійно займався на посаді голови Інституту національної пам’яті. Що викликає подив, так це підтримка Навроцького з боку таких діячів, як Крісті Ноєм (міністр внутрішньої безпеки США), прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан і Джордже Сіміон, який програв президентські вибори в Румунії. Це частина спроби створити проамериканський, антиліберальний фронт у Європі. Натомість Тшасковський користується підтримкою ЄС та новообраного президента Румунії Нікушора Дана. Свою думку висловив і Комітет з закордонних справ Палати представників США, який надіслав лист Урсулі фон дер Ляєн, в якому звинувачує «Обаму, Сороса та глобалістську лівицю» у спробі сфальсифікувати президентські вибори в Польщі.
Хто переможе?
Недільні вибори поставлять крапку в тривалому виборчому циклі у Польщі, який розпочався ще у другій половині 2023 року – якщо переможе Тшасковський. Якщо президентом стане Навроцький, то виборчий календар може бути порушений, що може призвести до дострокових парламентських виборів. Політична система Польщі дозволяє президенту накладати вето на закони, прийняті парламентською більшістю, що фактично паралізує уряд Дональда Туска. Якщо Тшасковський переможе з невеликим відривом, політичний табір Навроцького може звинуватити уряд у фальсифікації виборів. Подібні звинувачення висувалися й раніше, але ніколи не були підкріплені доказами. Якби парламентські вибори відбулися сьогодні, правляча коаліція втратила би більшість, і «Конфедерація», яка, за останнім опитуванням IBRiS для Onet, набирає 17% голосів, стала би «золотою акцією» в процесі формування наступного уряду.