3 червня польський парламентський Комітет з питань культури схвалив законопроєкт, який встановлює 11 липня Національним днем пам’яті поляків – жертв геноциду, вчиненого ОУН-УПА на східних прикордонних територіях Другої Польської Республіки. А в цей час тривали перші пошукові та ексгумаційні роботи, пов’язані з Волинською різаниною – це питання роками залишалося невирішеним у польсько-українських відносинах.
Ще одним вражаючим фактом є те, що з 2016 року в Польщі вже є подібний пам’ятний день – Національний день пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами проти громадян Другої Польської Республіки. Встановлення нового дня пам’яті на додачу до того, що вже існує, на перший погляд може здатися абсурдним. Насправді ж це може бути провокацією, спрямованою на розпалювання ворожнечі між поляками та українцями через питання, яке викликає сильні емоції в Польщі.
Автором законопроєкту є Тадеуш Самборський, депутат від Польської народної партії (PSL), який у 1977 році отримав ступінь доктора історичних наук у Московському державному університеті на факультеті слов’янської історії. Він був дипломатом за часів комунізму і протягом багатьох років був членом Товариства польсько-радянської дружби. У 2023 році його книгу опублікувало проросійське видавництво Myśl Polska.
Звичайно, вшанування пам’яті жертв є природним і законним актом. Однак, за інформацією джерел Kyiv Post, цей крок порушує польсько-українську угоду, яка встановлює таку послідовність: спочатку пошукові та ексгумаційні роботи, а вже потім формування спільних державних комісій для вирішення питання вшанування пам’яті жертв на національному рівні.
За два дні після ухвалення законопроєкту Міністерство закордонних справ України виступило з заявою, в якій зазначило: «Односторонні кроки не сприяють взаєморозумінню та примиренню, над якими наші країни працюють вже давно, зокрема, у форматі Спільної українсько-польської групи з історичного діалогу... Поляки не повинні шукати ворогів серед українців, а українці не повинні шукати ворогів серед поляків. У нас є спільний ворог – Росія».
Цю дипломатичну заяву в Польщі сприйняли негативно. Громадську думку особливо обурили слова «так званий геноцид», вжиті стосовно Волинських подій.
Не забарилися й нові провокації. У суботу в інтернеті поширилося зображення нібито документа Міністерства культури України з підписом міністра Миколи Точицького, в якому йшлося про призупинення ексгумаційних робіт на Волині. Як з’ясувалося, документ був підробкою, і це одразу підтвердили як український міністр, так і його польська колега Ганна Врублевська.
Інформацію про те, що це підробка, поширили польські політики з різних партій – зокрема, Міхал Дворчик із партії «Право і справедливість» (PiS).
Підозру викликала одна деталь: у підробленому документі Міністерство культури та стратегічних комунікацій України було назване неправильно: «Міністерство культури та стратегічної комунікації України». Слово «комунікації» є множиною як в українській, так і в англійській мовах, тоді як у підробці було вжито однину і так же перекладено польською мовою.
Є багато ознак того, що за цими гібридними інформаційними операціями стоїть Росія, хоча в цьому випадку, можливо, був задіяний і польський субпідрядник.
Але на цьому не закінчилося. У суботу з’явилося відео, в якому професор Анджей Осовський з Поморського медичного університету в Щецині – керівник наукової групи, що працює над похованнями на Волині, – нібито підтвердив призупинення робіт. Це також виявилося фейком. Хтось створив фейкове відео професора за допомогою штучного інтелекту.
«Мені зателефонували друзі і розповіли про заяву, яка зовсім не була схожа на мою. Я був шокований. Усі, ті, хто мене знає, знають, що я говорю зовсім інакше. Я судовий експерт і не коментую політичні питання. Від самого початку було зрозуміло, що це відео створене за допомогою штучного інтелекту.
Хтось видавав себе за мене і створив профіль у Facebook, використовуючи загальнодоступні фотографії. Але вміст не мав нічого спільного з тим, що я публікую у своїх реальних акаунтах у соціальних мережах. Я не знаю нікого з «друзів» у фейковому профілі», – сказав Осовський в інтерв’ю Kyiv Post.
Було ще багато кампаній дезінформації, спрямованих проти польсько-українських відносин. «Під час нашої роботи ми спостерігали підвищену активність в інтернеті. Поширювалися фейкові новини, в яких стверджувалося, що польська команда не бере участі в роботі, або що серед жертв не враховуються жінки та діти. Я був втягнутий у гібридний конфлікт, і інформаційна війна відіграє не меншу роль, ніж те, що відбувається на передовій», – додав Осовський.
У середу, 11 червня, Україна видала додаткові дозволи на пошукові та ексгумаційні роботи – цього разу щодо загиблих солдатів польської армії.
«Наша робота триває, і немає жодних ознак, що вона зупиниться. Плануються перепоховання ідентифікованих жертв. Щодо співпраці з українською стороною, то вона проходить ефективно і професійно. Я радий, що і польська, і українська сторони відреагували дуже відповідально», – сказав професор Осовський.
А гібридні інформаційні атаки тривають. Хтось – нібито від імені Асоціації українців у Польщі – пропонує художникам замовлення на створення пам’ятника Степану Бандері – фігурі, яка викликає глибокі суперечки в Польщі.
Інші видають себе за активістів Українського дому у Варшаві. Нещодавно хтось, видаючи себе за віцепрезидентку культурної асоціації Марію Андрухів, і надіслав погрози членам ультраправої польської організації «Молодь Всепольська».
Тож питання залишається: кому вигідний розкол між поляками та українцями? Відповідь здається очевидною, і нічого не вказує на те, що ці операції закінчилися.