Наприкінці минулого місяця російська бюджетна авіакомпанія Nordwind Airlines запустила перший за 77 років прямий рейс Москва-Пхеньян. За повідомленнями, на борту першого літака перебувало понад 400 пасажирів. До того, наприкінці червня, верховний лідер КНДР Кім Чен Ин особисто відкрив новозбудований сучасний пляжний курорт у прибережній туристичній зоні Вонсан-Кальма, а вже за тиждень заборонив в’їзд іноземцям.
Цікаво, що ця загальна заборона на в’їзд поширюється на всіх іноземців, окрім росіян. 15 з них провели тиждень у цій прокремлівській поліцейській державі, яка є синонімом масового голоду і трудових таборів і корумпованої правлячої еліти, у державі, яка вкладає все, що заробляє, у ядерне озброєння.
Трохи менше року тому Пхеньян дав Москві приблизно 14 000 своїх вояків для відбиття наступу України на Курщині, а з серпня 2023 року постачає їй боєприпаси – 40% від усіх, які вона використовує в своїй «спеціальній військовій операції». Тепер міністр закордонних справ Росії Серґєй Лавров, побувавши в розкішному приморському комплексі в середині липня, закликав росіян їхати туди на відпочинок.
Однак для глибоко невпевненої в собі та параноїдальної династії Кімів просування туризму залишається чимось на кшталт двосічного меча. Індивідуальні тури, які продають державні туристичні агентства, допомагають північнокорейському диктатору та його апаратникам наповнювати свої кишені, але існує реальна небезпека імпорту ідей і чеснот, що суперечать джуче – войовничої ідеології самодостатності цієї ізольованої країни. У цьому сенсі західні туристи вважаються особливо незручними гостями, не в останню чергу тому, що галасливі, бурхливі демократії, звідки вони походять, є анафемою для Північної Кореї з її спадковою передачею влади.
Російські туристи є набагато безпечнішим вибором, з огляду на їхню конформістську природу і небажання відхилятися від офіційно прийнятої поведінки.
Мабуть, найвідомішим і найгучнішим культурним конфліктом, що виник внаслідок цих суперечливих моделей управління, стало затримання і ув’язнення 21-річного в Північній Кореї американського студента Отто Вармбіра в січні 2016 року. Йому дали 15 років за те, що він взяв із собою до США пропагандистський плакат, який висів у готелі в Пхеньяні. Менш ніж за пів року адміністрація Трампа домоглася його дострокового звільнення і репатріації, але за кілька днів після того, як паралізований і ледь притомний Вармбір повернувся додому, він помер внаслідок завданих тортурами черепно-мозкових травм.
Бажаючи уникнути таких PR-катастроф, північнокорейський уряд, ймовірно, дійшов висновку, що приймати російських гостей набагато безпечніше, з огляду на їхню конформістську природу та небажання відхилятися від офіційно прийнятої поведінки в суспільстві, де незалежне мислення та відкритий дискурс можуть коштувати дуже дорого.
Варто нагадати, що до спалаху коронавірусу, Північну Корею щороку відвідували, за оцінками, 300 000 громадян Китаю, що становило близько 90% всіх туристів. Водночас, рішення комуністичного Китаю відкрити свої кордони для іноземців із 75 країн протягом останніх двох років спонукало кілька країн, переважно членів АТЕС, відповісти аналогічним кроком.
Такі країни, як Японія, Південна Корея, Нова Зеландія, Таїланд, Малайзія та Бруней, значно спростили або взагалі скасували візові вимоги для власників китайських паспортів, тим самим зменшивши привабливість відпочинку за великі гроші в країні, яка є ще більш репресивною і тоталітарною, ніж Китайська Народна Республіка.
Росіяни, з іншого боку, не мають широкого вибору курортів у західних країнах, які готові розстелити для них червону доріжку. Деякі країни-члени ЄС вже не раз закликали заборонити підданим Владіміра Путіна в’їзд до Шенгенської зони. Тепер російські туристи їдуть до Індонезії, Шрі-Ланки, Узбекистану та інших дружніх до Кремля країн, де регулярно порушують термін перебування, не поважають місцевих жителів і поводяться так, ніби їм усе дозволено. Все більше російських туристів їде до Куби та Ірану, де через жорсткі ембарго регулярно відбуваються відключення електроенергії та відсутня елементарна туристична інфраструктура. Цей факт красномовно свідчить про безпрецедентні обмеження мобільності, з якими зараз стикаються пересічні росіяни.
Тож Кім хоче, щоб Північна Корея відповідала всім вимогам «братнього» народу Росії. У лютому 2024 року 98 російських журналістів, студентів, інфлюенсерів у соцмережах і блогерів-мандрівників стали першою групою іноземців, якій «за особливих обставин» КНДР дозволила в’їзд після чотирирічної ізоляції, спричиненої пандемією COVID. Та група з Владивостока, до її честі, не приховувала правду про задушливі обмеження, з якими стикнулася, та про невимовні внутрішні недоліки Північної Кореї. А от 15 москвичів, які цього разу вирушили туди, мали місію «розвінчати міфи» та відбілити Кім Чен Ина, який править своїм народом, як жорстокий феодал.
Вони вихваляли ультрасучасну архітектуру Пхеньяна, незаймані пляжі Вонсана та апетитну місцеву кухню, якою їх пригостили. Але найпоказовішим, мабуть, було те, що одна з цих «туристок» – Анастасія Самсонова – сказала Sky News: мовляв, вона не побачила «нічого жахливого» в Північній Кореї і почувалася там «абсолютно вільною». Ця 33-річна менеджерка з персоналу та її співвітчизники не вважали порушенням своєї свободи те, що призначений державою наглядач водив їх буквально за руку до заздалегідь затверджених місць і контролював, з ким вони спілкуються. Це свідчить про те, наскільки низьку планку російські туристи ставлять для себе, вирушаючи за кордон.
Однією з причин того, чому росіяни, а не китайці стають основною цільовою аудиторією створюваної туристичної індустрії Північної Кореї, є все більш напружені відносини між Москвою і Вашингтоном. Якщо односторонній вихід Дональда Трампа з Спільного всеосяжного плану дій (СВПД) і подальша «кампанія максимального тиску» на Іран привернули велику увагу під час його першого терміну на посаді, то до Північної Кореї він застосував не менш жорсткий і войовничий підхід (за винятком періоду 2018-2019 років, коли обидві сторони дали шанс дипломатії – втім, особливого успіху).
Подальша залежність вищих ешелонів Пхеньяна від торгівлі з Москвою, яка тримає їх на плаву, відповідає довгостроковим інтересам Кремля і дозволяє Путіну накопичити ще більше важелів впливу на Кіма.
Зайве говорити, що США визначили КНДР «державою-спонсором тероризму», і що це ізольоване від цивілізованого світу «королівство» входить до чорного списку Групи з фінансових заходів проти відмивання грошей (FATF). Це означає, що будь-яка особа чи організація, яка фінансує Бюро 39 (неофіційний фонд родини Кім), може стати об’єктом вторинних санкцій. Причиною того, що чартерні рейси до Пхеньяна виконує авіакомпанія Nordwind Airlines, а не «Аерофлот», є побоювання, що літакам останньої може не дозволяти сідати в США. (Раніше російська і американська переговорні групи наполягали на відновленні довоєнного прямого сполучення між Москвою і Нью-Йорком.)
Проте Росія, будучи країною, яка зазнала найбільших у світі санкцій, мало що втратить, відкрито підтримуючи стражденну економіку Північної Кореї, та розвиваючи тісніші контакти на низовому рівні. Якщо вже на те пішло, то подальша залежність вищих ешелонів Пхеньяна від торгівлі з Москвою, яка тримає їх на плаву, відповідає довгостроковим інтересам Кремля і дозволяє Путіну накопичити ще більше важелів впливу на Кіма.
Путін не вперше використовує своїх громадян як засіб економічного тиску в разі серйозних дипломатичних конфліктів. Показовим прикладом є заборона російським туристам відвідувати Туреччину в 2015 році після того, як за наказом Реджепа Тайїпа Ердогана турецькі F-16 збили російський Су-24. І хоча є ризик того, що подібні каральні заходи будуть вжиті проти Кім Чен Ина, якщо він коли-небудь відмовиться підкорятися Кремлю, перспектива безмежного збагачення без будь-яких компромісів щодо своєї ядерної програми чи терпіння докорів за жахливі порушення прав людини є надто привабливою, щоб від неї відмовитися.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.