На початку серпня у Львові анонсували два концерти «Очима ти сказав мені: люблю» з поезією Ліни Костенко. Афіші, продаж квитків, реклама в соцмережах - усе виглядало як культурна подія року. Але сама поетеса про це не знала.
Як зазначила поетеса, організатори порушили її умови: не узгодили програму та не передали кошти від продажу квитків на ЗСУ. Результат - концерт змінено, твори Костенко вилучено.
Офіційне звернення, яке опублікувало Читомо, Ліни Костенко:
«Неочікувана і прикра ситуація змушує мене просити пробачення за колізію, яка склалася з незалежних від мене причин. Тож прошу пробачення в людей, що планували побувати на двох львівських концертах “Очима ти сказав мені: Люблю” 11 серпня цього року, в талановитих акторів та інших виконавців моїх творів, а також у Національного драматичного театру імені Марії Заньковецької, що надав свою залу для цих двох концертів. І глядачі і актори, звичайно ж, не знали, що організатори концерту грубо порушили авторське право та попередню домовленість з автором.
В Києві подібний концерт відбувся 30 червня цього року в Жовтневому палаці. Після концерту через своїх представників я мала з організаторами чітку і беззастережну домовленість:
1) автор має бути ознайомлений з концепцією та програмою будь-якого наступного концерту (що особливо важливо в час війни) та попередньо її погодити;
2) концерти можуть відбутися лише за умови, що заздалегідь погоджена сума з коштів, отриманих за квитки, буде спрямована на потреби ЗСУ.
При проведенні концерту в Києві, де ціновий поріг був дуже високий, ця умова була дотримана, і організатори спрямували на потреби ЗСУ 470 тисяч гривень. Задля справедливості, за це додатково дякую організаторам.
У випадку цих нових концертів у Львові 11 серпня жодна з двох вищезгаданих умов не була дотримана. Через це я була змушена скасувати ці концерти.
Принагідно зазначу, що це не єдиний випадок неповаги до елементарних аспектів авторського права. Іноді мені доводиться дізнаватися з інтернету про певні форми цілковито мені невідомої “самодіяльності”, як це сталося з виставою з сюрреальною назвою “Ко:ліна” театральної спільноти DSP. Тож при цій нагоді зазначу, що цю виставу я теж забороняю. Без коментарів і пояснень.
Тим часом у моєму житті є численні форми театральної, музичної та іншої мистецької співпраці – в Україні та за її межами, – які приносять ініціаторам, учасникам і мені самій новий досвід і творчу радість перестворення літературного тексту. Крім обов’язку дотримання суворих юридичних норм авторського права, в мистецькому світі ми всі мали б перебувати в просторі, який я називаю “зоною етичної безпеки”.
Відтак ми з Вами, дорогі читачі, дорогі актори, дорогі музиканти, зустрінемося в інших – суголосніших – контекстах».
Не треба соромитися того, що персональний бренд - це не лише ім’я, але й гроші. Тож хвиля хейту на Ліну Костенко з серії «корона голову тисне», «відчула смак слави» - безпідставна. Це її доробок, її праця десятиліть. Чому вона має стояти осторонь і не захищати свої інтереси? Нікому ж не спаде на думку віддати свої доробки, щоб хтось на цьому заробляв. То чому це має робити поетеса? І до речі, ми бачимо, що у її зверненні мова про її заробіток і не йде! Тому прохання до усіх одне – давайте з повагою ставитися до роботи інших: дотримуватися етичних норм, зважати на авторське право та розвивати культуру спілкування через постійне самовдосконалення та повагу до інших.
Що ж стосовно інциденту, то це не просто скандал у культурному середовищі. А наочний приклад того, як працює сформований персональний бренд. Ім’я настільки потужне, що може зупинити комерційний проєкт, захистити принципи та залишитися еталоном у своїй сфері.
Ще декілька прикладів, коли ім’я - це капітал:
Сергій Жадан – український письменник, перекладач, громадський діяч, волонтер і військовий. Відмовляється від проєктів, що суперечать його цінностям. Але його ім’я автоматично робить будь-яку подію цікавою і помітною для медіа та аудиторії.
ДахаБраха – український музичний етногурт, організатором і художнім керівником якого є Владислав Троїцький. Неодноразово скасовували концерти через проросійські зв’язки організаторів. Їхнє ім’я підсилює будь-який меседж і робить присутність на події значущою.
Формуючи свій персональний бренд, необхідно потурбуватися про авторські права та захист репутації. Контроль над використанням вашого імені, продуктів або творчості допомагає уникнути спекуляцій та зберегти цінність вашого доробку (детальніше писала тут - моя попередня стаття ).
Як у студентські роки: ваш шлях у формуванні персонального бренду
В університеті є проста формула: спочатку ти працюєш на заліковку, а потім заліковка працює на тебе. З брендом - те саме. З власного досвіду роботи з клієнтами можу сказати: людина часто не бачить свій справжній потенціал, доки не занурюється глибоко - у витоки свого формування як особистості та професійного шляху. Створення персонального бренду починається з першоджерел:
- особистих цінностей,
- глибинної мотивації,
- внутрішнього «чому» - відповідей на запитання «заради чого я це роблю?» та «яку користь я принесу іншим?».
Кожна людина - унікальна. Її освіта, професійний і життєвий досвід є неповторними. І тільки ви самі знаєте, що спрацює найкраще саме для вас. Лідери, які не шкодують грошей на професійний супровід коуча або наставника, виграють у часі (а не рідко і в грошах, адже не дарма є такий вираз, що «скупий платить двічі») та досягають поставлених цілей, отримуючи дивіденди від власного бренду, значно швидше своїх опонентів.
Моя задача - підсвітити унікальність людини, деталізувати її, допомогти спланувати та втілити так, щоб ім’я працювало на власника. Бренд відкриває двері в нові проєкти, підсилює соціальні ініціативи, робить вас запрошеним гостем там, де цінують вагу імені.
Монетизація: не про лайки, а про вплив
Багато успішних людей залишаються «невидимими», бо уникають публічності. Вони керують бізнесами, створюють продукти, але не використовують силу власного імені. Просто їм ще ніхто не розказав про переваги сформованого персонального бренду та його розвитку. По суті – це актив, що працює на вас і, в якийсь момент, навіть без вашої постійної участі: відкриває можливості, підсилює репутацію і приносить дохід.
Бізнес на імені після смерті: дивіденди, які отримуватимуть ваші діти та внуки
Індустрія монетизації знаменитостей, які пішли з життя - понад $2,25 млрд на рік. І одним з таких міжнародних кейсів є рок-музикант Оззі Осборн. Виробник напоїв Liquid Death випустив банки чаю з його ДНК вартістю $450 за екземпляр. А ще були лімітовані кросівки та колекційний мерч. Так от, хх розкупили за години, а вторинний ринок підняв ціни до вартості нової Tesla.
Майкл Джексон після смерті заробив понад $3,3 млрд, Елвіс Преслі - $55 млн щорічно, Мерилін Монро - $11 млн на рік, хоча її немає вже 62 роки.
Тонка межа між спадщиною та спекуляцією - питання не лише етики, а й того, хто контролює бренд і як він використовується.
Коли персональний бренд живе довше за свого творця
Сильний персональний бренд не зникає разом зі смертю людини. Він може стати пасивним джерелом доходу або культурної спадщини - а може перетворитися на інструмент спекуляції. Історії Кузьми Скрябіна й Квітки Цісик яскраво демонструють цю двоїстість.
Після смерті Кузьми Скрябіна його ім’я й образ залишилися потужним культурним символом. Для родини та друзів це - пам’ять, яку треба берегти. Для інших - актив, який можна використати, часто забуваючи про повагу. Так, відомий кейс: місцеві політики запросили батьків Кузьми підтримати проєкт у його честь, але після виборів раптово скасували його, що викликало обурення щодо цинічного піару. Мати Скрябіна також публічно засудила ритуальні компанії, які без дозволу використовували портрет сина в рекламі, назвавши це «мародерством».
Аналогічна ситуація сталась і з ім’ям Квітки Цісик - американської співачки українського походження. У Львові організували «благодійний» концерт під гаслом «Квітка. Голос в єдиному екземплярі» - саме так називався документальний фільм телеканалу «Інтер». Однак організатор концерту не узгодив використання назви й фотографії співачки з її родиною - ні з її чоловіком, ні з сином - що викликало гострі претензії стосовно порушення авторських прав і моральної недопустимості експлуатації образу художнього діяча без дозволу.
Усі ці приклади породжують важливе питання: коли ваш персональний бренд виходить за межі життя, хто формуватиме його наратив - родина, чи ті, хто розглядає його як «легкий капітал»?
Сильний персональний бренд - це капітал, який захищає, приносить можливості та вплив. Як із «заліковкою» в університеті: спочатку ви працюєте на нього, а потім він працює на вас. Він може працювати тихо, без лайків і постійного піару, але приносити конкретні результати – мати капіталізацію у житті, бізнесі, культурі, суспільстві. І якщо ви свідомо формуєте бренд, він буде вашим активом на роки, а то й десятиліття.
Стаття про поради, щодо захисту репутації - читайте тут.
Український кейс, про необхідність реєстрації торгової марки - переходьте за посиланям.