Юрій Тарнавський – поет, прозаїк і співзасновник Нью-Йоркської групи поетів – помер 14 жовтня у віці 91 року у своєму будинку в Вайт-Плейнс, штат Нью-Йорк.
Народившись у 1934 році в західноукраїнському місті Турка, Тарнавський був змушений покинути рідну землю в 10-річному віці наприкінці Другої світової війни, під час якої померла його мати, а батько воював на фронті.
Тарнавський відвідував школу в Німеччині до 1952 року, коли разом із батьком і братами та сестрами емігрував до Сполучених Штатів. У США він навчався в університеті і став успішним інженером та лінгвістом, відповідальним за прототип штучного інтелекту IBM у 1960-х роках, який був розроблений на замовлення уряду США для роботи з російськомовними текстами.
Паралельно він писав вірші українською мовою і став визначною постаттю українського авангарду другої половини 20 століття.
Разом з Богданом Бойчуком та іншими він утворив Нью-Йоркську групу поетів, негласна місія якої полягала, зокрема, у тому, щоб дати можливість інноваціям і свободі розквітнути в українській літературі, яка з 1930-х років була жорстоко придушена Йосипом Сталіним.
Пізніше Тарнавський почав писати вірші та прозу англійською мовою, чергуючи українську та англійську.
Він вплинув на молоде покоління як у США, так і в Україні, зокрема на таких письменників, як Сергій Жадан та Алекс Авербух.
Тарнавський опублікував близько 40 книг художньої літератури, поезії, драматургії, есе та перекладів.
Серед його найважливіших творів: «Життя в місті» (1956), «Без Іспанії» (1969), «Вірші про ніщо та інші вірші на ту саму тему» (1970); його основні художні твори — «Три блондинки і смерть» (1993), «Трилогія про ефект плацебо» (2013) та «Теплі арктичні ночі» (2019).
Цього року вийшла друком збірка вибраних віршів англійською мовою «Витяги». Пізніше цього року має вийти друком збірка під назвою «Traje de luces» українською мовою.
Я вперше зустрів Тарнавського в 1991 році, і його твори — на відміну від усього, що я зустрічав англійською чи українською мовами — швидко стали для мене важливим орієнтиром у літературному ландшафті авангардного Нью-Йорка. Наприкінці його життя я мав велику честь і задоволення подружитися з автором.
Він був завзятим читачем «Kyiv Post», з трепетом стежив за новинами про війну і регулярно надсилав вірші та коментарі. Розповідь про його творчість, пов’язану з війною, «Literary Insurgent» («Літературний повстанець»), була представлена в Колумбійському університеті Нью-Йорка в 2023 році і опублікована в «Kyiv Post».
Тарнавський залишив після себе віддану дружину Карину та дочку Устю. Його прах буде похований на кладовищі Баунд-Брук у Нью-Джерсі.