Верховна Рада готує до голосування в другому читанні закон 13574, який був прийнятий нещодавно в першому. Він вводить чіткі терміни служби для тих, хто підписує контракт зі Збройними силами у віці 18-24 років.
Іншими словами, тепер, після того, як контрактник прослужив певний термін, він може сподіватися на річну відпустку, перш ніж повернутися до проходження військової служби.
Тепер низка депутатів намагаються до другого читання внести правки, щоб таке було доступно для людей будь-якого віку, які хочуть підписати контракт.
Два тижні тому міністр оборони Денис Шмигаль оголосив, що новий тип контрактів буде доступний усім військовим, іншими словами – кожен може розраховувати на довгі канікули після певного періоду служби і бойових дій.
Втім, значного ентузіазму у самих військових пропозиція міністра не викликала.
Чому? І що можуть змінити нові контракти?
Безмежно втомлені, хочуть справедливості
Однією з головних проблем української армії на даний момент, як зазначають самі військові, є довготривала втома: багато військових воюють ще з 2022 року, а деякі – з 2020, 2016 чи навіть з 2014. І за цей час вони отримували лише кроткі відпустки по 12 днів на рік.
Втома сягає неймовірних меж. Її вважають однією з причин масових випадків СЗЧ (самовільного залишення частини).
«У мене двоє чудових бійців, що воювали від початку повномасштабного вторгнення, пішли в СЗЧ. Вони не приховують, що просто втомилися», — каже нам один із молодших офіцерів ЗСУ .
Багато бійців очікували від закону про мобілізацію, прийнятого у 2024 році, граничних термінів служби. Тобто, ті, хто воюють найдовше, мали би демобілізуватись, а їхнє місце мали би зайняти нові бійці.
Але цього не сталося. Граничні терміни служби так і не були встановлені.
«Насправді питання термінів служби активно обговорювали ще в 2024 році, коли в Україні впроваджували закони про добровільний рекрутинг та вносили зміни в закон про мобілізацію. Тоді основна критика нового закону з боку військових стосувалася відсутності норм про демобілізацію та ротацію, які вирішили винести в окремий законопроєкт. Серед українських законодавців взагалі існує думка, що термін «демобілізація» в умовах діючої війни є таким, що не відповідає реаліям», — каже військовий аналітик Сергій Кузан.
В той же час, відповідальність за ухилення від служби до цивільних була застосована мінімально, що дозволяє багатьом у тилу вести своє життя так, ніби війни немає.
Додає проблем і той факт, що влада з якихось причин публічно уникає розмов про мобілізацію та посилення мобілізаційних процедур, а наявні можливості уникнути мобілізації бюрократичними процедурами не караються і не ліквідовуються.
Це підриває мобілізацію. Наразі багато українських підрозділів відчувають нестачу солдатів на фронті. В цих умовах заміна тих, хто давно воює, на жаль, як кажуть офіцери, навряд чи можлива.
І це породжує у військових відчуття несправедливості.
«Чи правильно це, що в нас одні воюють і віддають усе — час, здоров’я, життя, а інші навіть і не думають про війну, бо нафіг треба? В них є життя, яке треба жити, є сім’я з якою ця людина проводить час, і загалом неясно, нащо своє життя витрачати, адже є “професійна” армія, яка народжена щоб воювати. Якій можна дякувати (або і не дякувати) і жити краще життя. Хай дурачки воюють, яким більше треба, або ті, кого зловили (групи ТЦК)», — пише один із військових Олександр Осипенко.
Парадоксально, що нині, за законом, формально військові можуть звільнитися прямо посеред війни, якщо в них закінчився строк контракту. Але є один нюанс, каже військова юристка Дар’я Тарасенко.
«Суть проблеми в тому, що після звільнення з лав ЗСУ людина перетворюється на звичайного військовопридатного цивільного громадянина, і має впродовж 5 днів стати на облік у ТЦК. Тут йому і вручать нову повістку, і по-новому мобілізують на цілком законних підставах. І не факт, що людина потрапить у той же підрозділ, де служила, а не в гірший», — каже Тарасенко.
Це робить звільнення де-факто беззмістовним, і єдиним інструментом могло би бути поповнення підрозділів свіжомобілізованими людьми, що вивільнило би частину тих, хто воює, в довгострокові відпустки.
Втім, цивільні не поспішають до лав Збройних сил і через те, що самі знають – повернення назад не буде через певний термін. Непевність у майбутньому, великі втрати та неготовність провести в окопах роки, як це вже сталося з тими, хто пішов туди у 2022 році, відлякує потенційне поповнення.
Виникає замкнене коло. Чи зможе розірвати його новий закон?
Що пропонується
За словами міністра оборони Дениса Шмигаля, нові контракти передбачатимуть те, чого всі чекали – фіксовані терміни служби та можливість річної відпустки після двох років служби.
«Головна новація – це гарантовані чіткі терміни служби. Контракти будуть від 1 до 5 років. Для контрактів на 2–5 років передбачена річна відстрочка від мобілізації по завершенні контракту. Плануємо, що нові контракти будуть також включати збільшення щомісячних виплат, бонуси за підписання, розширення соціального пакета», — написав Шмигаль.
Окрім того, базове грошове забезпечення військових у тилу зросте з 22 до 60 тисяч грн (з 500 до 1 500 доларів). Це важливо, оскільки наразі додаткові кошти (100 000 грн на місяць) нараховуються за участь у бойових діях. Щойно підрозділ виводиться в тил або переводиться на другу лінію оборони, його солдати втрачають доплати, а 20 000 гривень – це дуже мала зарплатня, яка в сучасній Україні співмірна з зарплатнею вантажника чи касира в магазині.
І це був один із чинників, який також стримував цивільних у підписанні контрактів.
Втім, для всіх цих нових контрактів необхідне голосування Верховної Ради.
«Ініціатива Кабінету міністрів і Міністерства оборони вимагає закону – бо лише парламент встановлює норми мобілізації і відстрочки», — каже Тарасенко.
Також обговорюється можливість збільшення виплат за укладення контракту. Називають суми і в 500 000 гривень, втім, поки що офіційного рішення про це немає.
Чому військовим це не сподобалось
Реакція військових та членів їхніх сімей лише частково була позитивною. Більшість сприйняли новину негативно.
Причина – цей закон не розповсюджуватиметься на тих, хто вже воює. Вірніше, розповсюджуватиметься, але їхні роки служби не матимуть значення. Щоб отримати відстрочку в 1 рік, потрібно підписати новий контракт і знову провоювати мінімум два роки. Навіть якщо ти безперервно з 2022 на передовій. Це наштовхує багатьох на неприємну думку про те, що тих, хто пішов воювати у 2022-му, знову оминули.
«Зрозуміло, що держава просто не може одразу надати річну відстрочку військовослужбовцям, які служать щонайменше з 2022 року. В першу чергу це питання національної безпеки та дотримання кадрової політики у війську. Банально, за таких умов українське військо на рік втратить частину підготовлених і досвідчених воїнів. Водночас відповідні контракти, а разом із ними — стимули, закладені в них, дозволять залучити та заохотити більше людей до війська. Своєю чергою, наповнення війська людським капіталом дозволить проводити ротації всередині підрозділів, давати більше відпусток і вихідних тим бійцям, що воюють останні роки», — пояснює Кузан.
Ще одна проблема – багато мобілізованих бояться підписувати контракт, бо у разі закінчення війни або перемир’я можливості демобізуватися не буде. І доведеться служити далі.
«З того, що відомо зараз, це виглядає, вибачте, як чергове «кидалово». Особисто я очікую, що в наступному році на нас чекає, якщо не завершення війни, то її замороження на певний період. І в такому випадку мобілізовані отримають шанс на квиток додому, а новоспечені контрактники продовжать військову службу відповідно до підписаних контрактів, але вже без нинішніх преміальних виплат. Виключно на основній зарплатні, яка навряд буде вище 25-30 k грн. Може, це і крок у правильному напрямку у випадку з залученням нових людей у військо, але я поки спасую. Лишаюся у статусі мобілізованого і підписувати контракт не планую», - каже відомий сержант 54 ОМБр Ілля Кротенко.
Кому це вигідно
Втім, є дуже численна категорія людей, які готові підписувати такі контракти.
По-перше, це ті, кого мобілізують прямо зараз. Ті, хто ще не служив. Їм дійсно вигідно почати відлік своїх двох-трьох років до омріяної річної відпустки прямо з нуля. Особливо, якщо це молоді люди.
Ми неодноразово писали про них – їх також багато, і вони хочуть визначеності.
Ще одна категорія – це ті, хто дезертирував саме через втому від нескінченної служби.
«Цей закон може допомогти вирішити питання з поверненням бійців, які самовільно залишили свої військові частини. Власне, частина таких бійців вирішила покинути військові частини через втому та відсутність розуміння, скільки їм служити; в окремих випадках вони робили це, аби мати механізм переведення в інші військові частини», — зазначає Кузан.
Також їх може підписати частина тих бійців, які готові й так залишитися в ЗСУ після війни – наприклад, якщо їм немає куди повертатися (їхня батьківщина окупована, або в їхньому населеному пункті через війну стало менше роботи).
“Я впевнений, що дуже багато військовослужбовців однозначно захотіли б, особливо ті, хто мобілізовані, ті, хто вже майже п’ятий рік на війні, вони б захотіли підписати контракт із якимось конкретним терміном, наприклад, річний або дворічний контракт, для того, щоб просто мати бодай ілюзію контролю власної долі”, — зазначив офіцер ЗСУ Мирослав Гай.
Є ще одна група людей, яка може зацікавитися контрактом. Це ті чоловіки, зазвичай віком старше 40 або 50 років, які вже змогли законно «списатися» зі Збройних сил після трьох виснажливих років служби під час повномасштабної війни. Законна демобілізація могла бути через поранення, по догляду за родичем-інвалідом, якщо близький родич загинув на війні або потрапив у полон тощо.
Ми поговорили з трьома чоловіками 44, 47 і 50 років, які роздумують над поверненням на службу. Всі вони – з невеликих населених пунктів (містечок з населенням близько 10 000 людей) на півночі України, де і до війни були проблеми з роботою, а зараз – і поготів, особливо для вже немолодих людей.
«Якщо я як спеціаліст зможу зайняти тилову посаду, чому ні? Я знову знадоблюся війську, і матиму чіткі межі своєї повторної служби. Якщо до цього додати грошові виплати, це покращить мою ситуацію», — каже один із них, Олег, який воював з першого дня в складі однієї з танкових бригад ЗСУ.