У середу Вашингтон і європейські столиці сколихнула спіраль спекуляцій навколо нібито американсько-російського мирного плану, за яким Москва має отримати контроль над усім Донбасом, а Україна – наполовину скоротити свої збройні сили.
Проте офіційні особи по обидва боки Атлантики одразу дистанціювалися від такого плану і відмовились підтвердити, що він взагалі існує.
Один високопоставлений американський чиновник сказав на умовах анонімності, що це – «максималістська фантазія Кремля», тобто забаганка, яку він поширює, щоб перевірити нерви Заходу.
Інші чиновники адміністрації Трампа, з якими у середу зв’язався Kyiv Post, дипломатично відмовились підтвердити чи спростувати, що такий план коли-небудь розроблявся, вже не кажучи про його поширення.
По всій Європі скептицизм переріс у відверту зневагу. Кілька західних дипломатів сказали, що це чергова спроба Москви дати хід укладенню угоди, яку Київ ніколи не прийме, а Захід ніколи не підтримає.
Настрій у Брюсселі, Берліні та Парижі був скоріше роздратованим, ніж стривоженим, а дипломати назвали весь епізод «знайомим російським трюком».
Потім усе збурив Дональд Трамп: на американо-саудівському інвестиційному форумі в Кеннеді-центрі у Вашингтоні він напрочуд відверто розповів про свої непублічні контакти з Владіміром Путіним, якого він, за його словами, просив дозволити йому «вирішити вашу кляту війну».
Це поєднання ображеності, бравади та самореклами знову викликало питання до Трампа, який вважає себе найкращим у світі переговорником і вірить, що глибоко вкорінені геополітичні конфлікти можна вирішити за допомогою особистих стосунків і сили власної особистості.
«Зараз я трохи розчарований у президенті Путіні», – сказав Трамп, нарікаючи, що ніяк не вдається припинити війну, яку він вважав «найлегшою» для припинення.
Ця різка зміна тону порівняно з теплим ставленням до Путіна, яке він раніше публічно висловлював, миттєво внесла нову невизначеність у вже й без того неясну ситуацію.
Гра в заперечення з дипломатичними нотками
У Білому домі урядовці з усіх сил намагалися заспокоїти бурхливі настрої, не закриваючи при цьому двері для дипломатичних маневрів.
Заступник керівника адміністрації Стівен Міллер, якого обсіли запитаннями про те, чи розглядався або розроблявся план «Донбас в обмін на мир», лише обережно сказав, що «немає новин або оголошень», якими можна поділитися.
Але він повторив, що забезпечення угоди, яка принесе «мир Європі», залишається головним пріоритетом США. Це вкотре показало, що адміністрація бачить політичну вигоду в демонстрації принаймні зусиль для припинення війни.
Державний секретар Марко Рубіо написав у соцмережах, що для припинення конфлікту такого масштабу «потрібен широкий обмін серйозними і реалістичними ідеями» — таке формулювання, схоже, було покликане виправдати мозковий штурм без жодної конкретної пропозиції.
Цей пост став однозначним сигналом того, що Вашингтон вивчає низку потенційних варіантів завершення конфлікту, навіть попри те, що публічно відкидає більш ефектні, дружні до Росії версії, які ширяться в інтернеті.
Досвідчений американський дипломат Деніел Фрід, читаючи між рядками, назвав це тим, що багато інсайдерів підозрювали: мінімізацією збитків.
За його словами, мова Рубіо нагадувала відступ, а не презентацію зрілого плану переговорів.
Тим часом реальність на місцях втрутилася в дипломатичну арену. Високопоставлена військова делегація США приземлилася в Києві всього за кілька годин після появи чуток про мирний план, і це було наочним нагадуванням про те, що незалежно від того, що розробляється у Вашингтоні, війна йде на полі бою, а військові відносини залишаються основою співпраці між США та Україною.
Тінь Москви: Дмитрієв і Віткофф знову на сцені
Європейські чиновники, які стежили за попередніми спробами таємної дипломатії, кажуть, що одразу впізнали сліди Кирила Дмитрієва, пов’язаного з Кремлем оператора, який давно асоціюється з непублічними переговорами з західними посередниками.
Вони зазначають, що останні чутки мають звичну структуру: пропозиція російського походження, відмита через західні ЗМІ та фігури з оточення Трампа – в цьому випадку його посланець, колишній магнат нерухомості Стів Віткофф, який раніше вже робив невдалі спроби запропонувати мирні рамки.
Європейські дипломати кажуть, що нинішня версія виглядає як «чергова конструкція Віткоффа-Дмитрієва», створена для видимості переговорів, яких насправді не існує. Вони прямо кажуть: не піддавайтеся на це.
Один високопоставлений чиновник закликав до «масового попередження про небезпеку» щодо будь-яких заяв Дмитрієва, який, за його словами, є постійним учасником схем, спрямованих на посів розбрату між Вашингтоном і Києвом.
Холодний прийом на Капітолійському пагорбі
На Капітолійському пагорбі реакція була швидкою і, як і очікувалося, неоднозначною. Сенатор Ліндсі Ґрем – часто союзник Трампа, але також активний прихильник озброєння України – виглядав справді здивованим, але не проти ідеї плану, що виходить від адміністрації.
Він чітко дав зрозуміти, що ні в якому разі не можна укладати угоду, яка виглядає, як капітуляція. За його словами, будь-яка справжня мирна ініціатива повинна бути підкріплена потужною військовою підтримкою США для Києва та каральними механізмами, які позбавлять Путіна фінансових можливостей для ведення війни.
Більш різким був конгресмен Дон Бекон з Небраски, який сказав, що від переговорів про Україну без України тхне Мюнхенською змовою 1938 року – цю історичну аналогію законодавці використовують, коли хочуть збити дипломатичну пробну кулю ще до того, як вона підніметься в повітря.
Через цей запеклий опір, як через політичне мінне поле, адміністрація повинна пробиратися до виходу з війни, яка стала визначальною моральною і стратегічною справою для більшої частини Вашингтона.
Чиновники визнають, що концепція миру об’єднує, а от шлях до нього – зовсім інша справа.
Наразі адміністрація наполягає, що це не її план і навіть не санкціонований проєкт. Але визнання ширшого набору «потенційних ідей» означає, що дебати вже вийшли на відкритий рівень.
А в політичному середовищі, де і союзники, і супротивники прагнуть сформувати певний наратив, навіть фантомний план може мати реальні наслідки.
Чи може підібраний Білим домом перелік концепцій перетворитися на надійну дипломатичну стратегію, чи стане черговою жертвою недовіри між Вашингтоном, Києвом і Москвою — це питання, яке залишається відкритим для столиці, яка досі не впевнена, які частини цієї драми були реальними, а які — російською інсценізацією.