Мрія — це пошуково-рятувальна собака з Харкова, міста, яке залишається одним із найбільш уражених війною населених пунктів у світі через постійні російські бомбардування. Її навчили використовувати надзвичайно чутливий нюх, щоб знаходити людей, заблокованих у будівлях, зруйнованих російськими бомбами, ракетами або ударними дронами.
Чорну австралійську вівчарку Мрію більше не залучають до пошуково-рятувальних операцій. Під час одного з виїздів на місце удару, коли вона шукала людей під завалами після застосування російської зброї, рештки будівлі обвалилися на неї.
Зараз Мрії вісім років (в людських роках), її шерсть вже посивіла. Попри отримані незворотні травми, Мрія й досі проявляє готовність працювати на завалах будівель, зруйнованих Росією. Водночас у собаки розвинувся аналог посттравматичного стресового розладу. За словами її інструктора, Мрія тривожиться і лякається, коли її привозять на місце ракетного удару, наповнене димом, пилом, спалахами світла й сиренами, та просять шукати серед уламків живих і загиблих.
Мрія — дуже хороша собака, і вона вийшла б шукати людей, якби ми її про це попросили. Видно, що вона хоче працювати, але ми бачимо, що їй це боляче і що вона боїться, — сказала її кінологиня Олександра Карпова в інтерв’ю в п’ятницю.
«Тепер Мрія допомагає нам в інший спосіб, — сказала Карпова. — Вона хороша “мама”, показує молодшим собакам, як поводитися… і тепер вона працює з ветеранами бойових дій». Карповій 29 років. Вона — переселенка з Луганська, який Росія захопила у 2014 році.
У середньому за місяць у 2025 році російські ударні комплекси майже щодня — у середньому 25–30 разів на місяць — атакували Харків авіабомбами, КАБ-ами, ударними дронами, крилатими, гіперзвуковими та балістичними ракетами. У середньому за місяць у Харкові гинуть п’ятеро-шестеро людей і близько 90 зазнають поранень, з них 10–15% зазвичай становлять діти, свідчать дані міської ради Харкова та Gwara Media.
Найбільш руйнівний російський удар по Харкову стався 7 червня 2025 року. Перед світанком Росія випустила понад 50 одиниць озброєння, а протягом дня нанесла ще сотні повторних ударів. Щонайменше п’ятеро людей загинули, 60 зазнали поранень, серед них — восьмеро дітей. Боєголовки з зарядом вибухівки масою від 200 до 450 кг кожна влучили в швейну фабрику, школу, музичну академію, торговельний центр, адміністративні будівлі та об’єкти громадського транспорту.
Крім того, було уражено щонайменше 18 багатоквартирних будинків і 13 приватних осель. Найбільших руйнувань тієї ночі завдала крилата ракета Х-101, запущена з літака Повітряно-космічних сил Росії: вона влучила у п’ятиповерховий житловий будинок та вибухнула, спричинивши обвал кам’яної й бетонної конструкції верхніх трьох поверхів на людей, які спали в своїх ліжках.
Руслан Могильов, власник і керівник кінологічного центру в Харкові, розповів, що у мирний час у 2010-х роках його компанія здебільшого займалася підготовкою собак для державних структур і приватних компаній — від охоронної служби та пошуку наркотиків до розшуку втікачів, а навчання пошуку людей під завалами було другорядним напрямом. Йому 37 років, він одружений і родом із Сум. Займатися кінологією він почав як хобі.
Повномасштабне вторгнення Росії у лютому 2022 року, за словами Могильова, змінило все за одну ніч. Кремль почав масовано завдавати ударів по цілях по всій країні, застосувавши тисячі бомб і ракет, а згодом — і тисячі дронів. Московські посадовці стверджують, що Росія б’є лише по військових підрозділах та інфраструктурі. В Україні ж ці удари широко розцінюють як цілеспрямовану кампанію терору проти цивільного населення — зі знищенням житлових будинків і бізнесу, щоб посіяти страх і змусити людей здатися.
У військових умовах, у межах характерної для України співпраці цивільних і держави, невелика група спеціалізованих собак, підготовлених Могильовим і його командою для пошуку живих людей і тіл загиблих під завалами, стала ключовим ресурсом для рятувальних операцій. Їх викликають щоразу, коли російські війська руйнують будівлю, всередині якої можуть перебувати люди, по всьому північному сходу України.
Російські удари по Харкову та області відбуваються щодня, однак не кожен із них призводить до повного руйнування будівель із підтвердженою присутністю людей усередині. За словами Могильова, інколи його волонтери мають по два виклики на тиждень, а інколи минають місяці без жодного.
Мудрик, симпатичний світлошерстий лабрадор, — новий учасник цієї спеціалізованої команди. Як і багато собак його породи, він надзвичайно дружелюбний і дуже орієнтований на заохочення. Під час тренувань він звик, що після успішного пошуку отримує червону гумову кульку — головну для нього винагороду за знайдену людину або тіло під завалами.
«Мудрик працював би до знемоги, якби ми дозволили, — розповіла його кінологиня Юлія Гавлич. — Коли він шукає когось, він ні про що інше не думає. Це єдине, заради чого він “живе” в моменті.»
Хоч Мудрик ще молодий — йому лише три роки, — він уже вирізняється високою дисципліною серед лабрадорів. Ще цуценям він ріс поруч із Мрією, яка, як і більшість австралійських вівчарок, намагається підтримувати порядок. Якщо під час тренувань Мудрик відволікався або пустував, Мрія могла його легенько прикусити, розповіла Карпова.
Пошук людей у зруйнованій будівлі — небезпечна й потенційно смертельна робота як для собак, так і для людей. Могильов розповів Kyiv Post, що найбільшу загрозу становлять уцілілі стіни, перекриття й стелі вагою в сотні тонн, які можуть раптово обвалитися й розчавити рятувальну команду.
Російські війська вже понад два роки застосовують тактику «подвійних ударів» — коли ціль уражають вдруге, щоб завдати втрат рятувальникам і екстреним службам, які вже працюють на місці. Навіть якщо повторний удар не готується, серед завалів завжди може залишатися нерозірваний боєприпас.
Вогонь і отруєння димом — ще одна загроза як для людей, так і для собак, але для собак вона навіть небезпечніша: подушечки лап обпікаються на розжареному бетоні, а захисну маску пошуковому псу одягнути неможливо. Навіть якби така маска була, у ній пес фактично не здатен вловлювати запахи.
Кінологи заходять на місце зруйнованої будівлі в кевларових бронежилетах, шоломах, захисних рукавицях і спеціальному одязі. Собаки ж, окрім власної шерсті, не мають жодного захисту від уламків скла, розлитих хімічних речовин і гострих, мов списи, сталевих арматурних прутів, що стирчать із бетону.
Габріель «Гаврі» — великий німецька вівчарка, який не раз зазнавав порізів і опіків під час пошукових робіт, але щоразу повертавася до служби. У нього жорсткий характер: якщо він натрапив на слід людини, то сердиться, коли йому заважають виконувати роботу. Якщо на об’єкті працює кілька собак, для Гаврі принципово важливо, щоб червона кулька діставалась тільки йому — це нерідко стає предметом конфліктів.
За словами Карпової, конфліктність Гаврі частково пов’язана з початковою підготовкою як охоронного й штурмового собаки, але більшою мірою — з його високим інтелектом. Він добре розуміє, що, демонструючи силу, зазвичай може домогтися свого як від інших собак, так і від більшості людей. Характер у нього складний, проте команди й пошукові процедури він опанував швидше за будь-якого собаку, якого досі тренували.
Травми Мрії були настільки серйозними, що для повернення рухливості їй довелося проходити курс фізичної реабілітації м’язів спини та задніх лап. За словами її кінологів, якщо вона опиняється біля конструкції, яку сприймає як небезпечну й таку, що може обвалитися, у собаки іноді трапляються напади, схожі на епілептичні.
Нині основна робота Мрії — допомога українським ветеранам, які відновлюються після важких поранень, зокрема ампутацій, або мають посттравматичний стресовий розлад. Її завдання — бути поруч із ветеранами та підтримувати їх своєю присутністю. Могильов також має плани створити реабілітаційний центр для ветеранів із залученням собак, щоб допомагати українським військовим повертатися до цивільного життя.
Карпова розповіла, що отримувала пропозиції залишити Харків, переїхати до Європи разом із собаками й отримувати там високу зарплату як фахівчиня світового рівня з пошуку людей під завалами.
«Ми з Мрією нікуди не їдемо. У нас є робота тут, у Харкові», — сказала вона.
Австралійська вівчарка Мрія відпочиває під час тренування.
(Фото: Стефан Коршак)
Австралійська вівчарка Мрія після відновлення. (Фото: Стефан Коршак)
Австралійська вівчарка Мрія після відновлення. (Фото: Стефан Коршак)
Австралійська вівчарка Мрія після відновлення. (Фото: Стефан Коршак)
Кінологиня Олександра Карпова (праворуч) дає команди німецькій вівчарці Гаврі. (Фото: Стефан Коршак)
Олександра Карпова тренує німецьку вівчарку Гаврі за допомогою червоної гумової кульки.
(Фото: Стефан Коршак)
Лабрадор Мудрик і тренерка Юлія Гавлич під час заняття.(Фото: Стефан Коршак)
Мудрик під час тренувального пошуку людини.(Фото: Стефан Коршак)
Тренери та пошукові собаки перед груповим фото.(Фото: Стефан Коршак)
Мудрик, Гаврі та Мрія разом зі своїми тренерами.(Фото: Стефан Коршак)