Тиждень тому президент України Володимир Зеленський підписав указ про звільнення голови Офісу президента Андрія Єрмака. За цей час питання призначення нового очільника ОП стало головною інтригою у внутрішній політиці України.
Ким же президент зможе замінити Єрмака на посаді та як це впливає на перемовний трек з Вашингтоном - розповів Kyiv Post (KP) директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, політичний експерт Віталій Кулик.
В Офісі президента вже тиждень тривають співбесіди
Kyiv Post: Впродовж цього тижня Президент Зеленський щодня звітує про проведення співбесід в рамках відбору кандидатур. Але станом на 5 грудня рішення щодо нового призначення поки що не ухвалено. Від чого залежить це рішення і чому зараз питання на паузі?
Віталій Кулик: В Україні є традиція ухвалювати важливі кадрові рішення ввечері в п’ятницю. Пропоную зачекати, адже ще не вечір. Можливо, за деякий час в нас з’явиться підписаний указ президента.
Питання ж повністю залежить від рішення президента України. В першу чергу, йдеться про формат роботи нового голови адміністрації. Є декілька варіантів таких форматів. В першому випадку, це відновлення “офісно-президентської республіки”, мовляв, дайте мені все, що було при Єрмаку, тільки без самого Єрмака.
В іншому випадку, це, дійсно, перерозподіл сфер впливу, поява нових центрів впливу, спроби балансувати. Тоді буде побудована нова і більш складна система.
KP: Політики й експерти дійсно називають декілька прізвищ претендентів, з якими поки що не було офіційної співбесіди. Наприклад, йдеться про заступника керівника Офісу президента Олега Татарова та радника голови ОП Сергія Лещенка. Чи не отримаємо ми, як ви сказали, “офісно-президентську” республіку знову?
Це гарна спокуса призначити людину, яка знає, що таке “офісно-президентська республіка” “по-Єрмаківськи” і гіпотетично спроможна її відновити. Проте Татаров більш обережний, ніж Єрмак в цьому питанні. Нагадаю, що він був проти прийняття ініціативи про НАБУ та САП.
Він був усунутий від багатьох питань, в тому числі від питань контролю силовиків і суддів. Були намагання перехопити в нього ці повноваження.
А зараз він, очевидно, є затребуваним, але в силу минулих історій, “героєм” яких він ставав раніше, президент навряд чи замінить одну токсичну фігуру на іншу не менш токсичну.
KP: Відомо, що на місце керівника Офісу офіційно розглядають щонайменше п’ять кандидатів. Серед них:
- Віце-премʼєр-міністр, міністр цифрової трансформації Михайло Федоров;
- міністр Оборони України і колишній голова уряду Денис Шмигаль;
- Начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, генерал-лейтенант Кирило Буданов;
- Заступник Керівника Офісу Президента України Павло Паліса;
- Перший заступник Міністра закордонних справ України, кар’єрний дипломат Сергій Кислиця.
KP: Хто з них, на вашу, думку має найбільші шанси зайняти посаду?
ВК: Прізвищ достатньо багато. В кожного із тих прізвищ відповідно, ми будемо бачити посилення якогось функціоналу і намагання посилити якогось вектора.
KP: Чи може цим вектором бути дипломатичний вектор? Про проведення крайньої співбесіди з Сергієм Кислицею стало відомо у п’ятницю. До цього, Кислиця брав участь у перемовинах щодо пропозиції мирного плану США з врегулювання ситуації в України. Чи можуть його розглядати на посаду голови ОП?
Не думаю, що новий голова Офісу Президента відразу ввійде в переговорний процес і спробує його очолити. Я думаю, що поки що лідерство в переговорному процесі буде належати Умєрову. Бо саме він має особистий контакт з Віткоффом. І поки що ми робимо ставку на цей особистий контакт Умєрова з американськими перемовниками.
Тому поки що саме Умєров буде керувати переговорним процесом. Лідерство Паліси в переговорах я поки слабко припускаю.
Не виключаю і наступний варіант: є основний представник (делегації України у перемовинах зі США — ред.), який веде переговори, в тому числі, технічні переговори стосовно букви й коми в угоді. А є голова президентської адміністрації, який здійснює інші функції, не пов’язані безпосередньо з переговорами.
KP: Як ви оцінюєте шанси призначення головою ОП представника силового сектору? Наприклад, голови ГУР МОУ Кирила Буданова.
ВК: Як бачимо, достатньо непогано справляється з переговорами Буданов. Він намагався взяти на себе ініціативу в певних переговорних кейсах.
Буданов є “важковиковиком”, який може зайти в Офіс Президента і сконцентруватися більшою мірою не на політиці, а на в питаннях безпеки та оборони. Можливо, в Україні починається етап, коли така людина сьогодні потрібна в Офісі Президента.
Окрім того, в нього зберігається і буде зберігатися вплив на безпекову інституцію.
KP: Дуже оговорюється вірогідність призначення секретаря РНБО і колишнього міністра оборони Рустема Умєрова.
ВК: Стосовно Умєрова, в мене питання лише щодо його участі в “Міндічгейті”. Якщо не буде поставлено крапку або не з’явиться ясність у питанні звинувачень щодо Умєрова, його лідерство у переговорах стосовно підписання мирної угоди буде “підвішене” та викликатиме сумніви у суспільства.
Якщо ж НАБУ скаже, що до Умєрова немає претензій, а слідчі дії щодо нього не будуть здійснюватись, тоді так, я бачу його на посаді голови Офісу Президента України.
Хоча, важливо відзначити, що статус секретаря Ради Національної безпеки та оборони набагато сильніший, ніж статус голови Офісу президента.
KP: А чому Федоров — не найкращий варіант на посаду голови ОП? Його вважають успішним міністром.
ВК: Річ у тім, що успішний міністр і ведення зовнішньополітичних безпекових кейсів достатньо різні штуки. Можна бути успішним міністром, реалізовувати програми, мати позитивний баланс довіри і недовіри в Україні, але потребувати ще певного часу для занурення в матерії переговорного процесу.
Можливо, Федоров пізніше зможе набути цього. Спочатку він мав би попрацювати в переговорній групі разом з Умєровим, а вже потім міг би очолити процес.
KP: Ексголова Кабміну й сьогоднішній очільник Міністерства оборони України Денис Шмигаль має шанси стати головою ОП?
ВК: Так, але я б бачив Шмигаля прем’єр-міністром знову. У Шмигаля виходило управління промислово-економічними процесами й управління економікою і соціалкою в глобальному розумінні цього слова.
Він став таким собі рекордсменом по часу проведеному в кріслі прем’єр-міністра та не набув якого корупційного скандалу, який би його “поховав” як посадовця. Тому, коли заговорять про перезавантаження українського уряду, не виключаю можливість повернення Шмигаля в крісло очільника Кабінету міністрів. Я припускаю, що про уряд народної довіри заговорять вже на початку 2026-го року.
Вплив звільнення Андрія Єрмака на перемовини з США
KP: Цікаво поспостерігати й за заявами колишнього керівника офісу президента Андрія Єрмака після свого звільнення. Він заявив, що може відправитися на фронт, але чомусь у коментарі не нашим, а американським журналістам з New York Post. Чому відбувається комунікація таким чином та чи є ризик побачити Єрмака на іншій державній посаді.
ВК: Я бачу в цьому більше істерики, ніж якоїсь виваженої комунікаційної стратегії після підписання президентом указу про його звільнення. Тому це питання, скоріше, до нього. Чи справді він може відправитись на фронт? Ну, чому б і ні? Ну, не штурмову бригаду, звичайно, але чому б і ні? Це достатньо сильний крок з його боку був би.
KP: Але ж відомо, що він залишається членом Ради національної безпеки та оборони, й продовжує займати ще близько десятка державних посад. Зокрема, залишається співголовою міжнародної консультативної групи “Єрмака-Расмуссена” щодо гарантій безпеки України.
Це все було пов’язано з посадою очільника Голови Офісу президента. Після звільнення він втрачає статус спікера і перемовника в цих групах та комітетах. Єрмака ще можуть призначити, наприклад, радником президента з питань національної безпеки. І тоді він буде зберігати всі ці посади. Але мені щось мені здається, що він не буде на посаді ніякого радника. А будь-які державна посада для Єрмака зараз неможлива.
Kyiv Post: Українське суспільство звикло до того, що в умовах повномасштабної війни є багато чутливих тем, які можуть нашкодити перемовинам. Сьогодні це особливо важливо коли українські представники беруть участь в черговому раунді перемовин в Сполучених Штатах Америки із командою Президента Трампа.
Але ж ми чуємо заяви і Юлії Мендель щодо Єрмака, і відомого дипломата Кулеби про те як Єрмак забороняв йому налагоджувати дипломатичні стосунки з зятем Трампа Джаредом Кушнером. Чи ці внутрішні скандали в Україні можуть негативно вплинути на перемовини?
Віталій Кулик: Ця ситуація почута, я думаю. Це все моніториться, це все відслідковується.
Звичайно, все це впливає і послаблює українську переговорну позицію, оскільки Київ не говорить одним голосом.
І протиріччя і певні невідповідності в заявлених позиціях, в наявності суспільного компромісу - дисонують. Захід нам на це чітко вказував. Мовляв, ви одне декларуєте, а у вас насправді зовсім інше відбувається у суспільстві. Мовляв, “по настроям, ваша мобілізаційна спроможність, ваша національна стійкість, вона не така, як ви декларуєте”.
Очевидно, що це буде використовуватися і на українську делегацію будуть тиснути.
Я маю на увазі, що на Зеленського можуть тиснути, вказуючи на те, що в нього політична криза в країні, і в цій політичній кризі треба бути дуже виваженим. Тобто більше погоджуватися з позицією Заходу, а в першу чергу - Сполучених Штатів. Мовляв, вам варто не створювати якісь точки напруги з Вашингтоном, які можуть призвести до несподіваних рішень з боку Трампа.
Я не бачу можливості посилити українську позицію шляхом замовчування ситуації щодо корупції і щодо проблем в українському управлінні.
Єрмак взяв в себе максимальну кількість негативу. Він став як таким потужним громовідводом всієї внутрішньополітичної ситуації в Україні. Сформована ним “офісно-президентська республіка” має просто гігантську кількість “багів”. І це його персональна відповідальність.
І я вважаю, що поки ми це не проговоримо, всі ці баги, які він створив - вийти на новий якість політичної системи й перезапустити політику в Україні буде складно.
KP: До слова, Володимир Зеленський заявив, що проводить консультації щодо кандидатур на посаду наступного керівника Офісу. Як ви вважаєте, чи приймають в них участь і наші американські партнери? Чи може бути кандидат, якого порадить призначити Вашингтон?
ВК: Я не думаю, що Зеленський погодиться і піде на те, щоб призначати будь-кого, кого будуть радити зовнішні партнери. Хоча, Зеленський може піти на призначення прем’єр-міністра, який буде більш приємний для Заходу. Але щодо голови Офісу Президента, то навряд чи. Адже це людина, яка 24 години працює поруч з президентом.
KP: Хто, на вашу думку, найбільш приємний заходу для перемовин?
Хороше питання, але немає таких фігур. Можливо, це деякі колишні дипломати або деякі фігури політичного характеру, які могли б виступати з заявами про готовність до компромісів. Тобто більш компромісні - політично-надійні для США. Але вони зараз не біля президента.