Перевірка російських спортсменів перед зимовою Олімпіадою 2026 року, яку МОК проводить за власними правилами, переходить у практичну площину й охоплює дедалі більше зимових дисциплін.
Детальний аналіз українського Інституту розвідки Molfar, підготовлений за підтримки команди Artycoders, показує, що проблема нейтральності має системний характер і не зводиться до окремих спортсменів. У звіті описано повторювані випадки в різних видах спорту, коли потенційні учасники Олімпіади публічно підтримували війну, брали участь у заходах за участю державних структур або мають тісні родинні зв’язки з представниками російських силових і пропагандистських органів.
Цей матеріал є продовженням попереднього дослідження (посилання на 1 частину) і зосереджується на інших дисциплінах, згаданих у звіті, а також на тому, як принцип нейтральності застосовують на практиці напередодні Ігор у Мілані та Кортіна-д’Ампеццо 2026 року.
Бобслей: системні прояви підтримки війни
Серед зимових видів спорту, проаналізованих Molfar, бобслей вирізняється масштабом задокументованих проявів підтримки війни або чинного режиму. Із 56 російських спортсменів із зимових дисциплін, згаданих у звіті, 26 виступають саме в бобслеї, що робить його найбільш представленою дисципліною у списку.
У соцмережах кількох спортсменів — Кирила Голубєва, Віри Серишевої, Максима Жестянкіна та Анни Глазкової — фахівці Molfar зафіксували вподобання або взаємодію з зображеннями колишнього російського бобслеїста Владислава Жаровцева у військовій формі, опублікованими на початку 2025 року. Цей жест трактують як символічне схвалення дій Збройних сил Росії.
Інституційні та родинні зв’язки
Випадок Кирила Голубєва демонструє перетин елітного спорту з державними структурами. У 2023 році він відвідав форум «Територія сенсів» разом із представниками руху «Двіженіє пєрвих» — молодіжної організації, співзаснованої за участі мілітаризованої «Юнармії», яка проводила парамілітарні заходи, зокрема й на тимчасово окупованих Росією українських територіях.
Батько спортсмена, Сергій Голубєв — віцепрезидент Федерації бобслею Росії — також публікував відверто провоєнний контент. У березні 2022 року, за кілька днів після початку вторгнення, він поширив відео з образами Другої світової війни та гаслом: «Наша справа права, ворог буде розбитий, перемога буде за нами».
Подібний родинний контекст простежується і у випадку Віри Серишевої. У профілях її близьких родичів у соцмережах зафіксовано зображення осіб у військовій формі, а також фотографії російських солдатів, які позують на тлі українського прапора.
Державні структури та публічна риторика
В інших випадках спортсмени мають формальні або професійні зв’язки з інституціями, що підтримують воєнні зусилля Росії. Зокрема, наприкінці 2022 року Єлена Мамедова була активною в Telegram-групах, які допомагали російським військовим, а до початку вторгнення була зареєстрована в окупованому Криму. В інтерв’ю 2023 року вона заявила, що після повернення російських спортсменів до міжнародних змагань ті виступатимуть «із злістю», аби довести, що вони «досі сильніші й найкращі».
Анна Глазкова має як символічні, так і фінансові ознаки залученості. Вона з’являлася в одязі з державними символами Росії, закінчила університет, який публічно просуває військові контракти, а також, за даними розслідувального видання The Insider, у 2023 році отримувала доходи від дочірньої компанії «Газпрому».
Найбільш відвертим у звіті названо випадок Даниїла Кулєшова. Його онлайн-активність містить повідомлення, адресовані українському скелетоністу Владиславу Гераскевичу, в яких у березні 2022 року він бажав, щоб снаряд влучив у його дім.
Шорт-трек: націоналістична риторика та порушення нейтральностіУ шорт-треку аналіз Molfar акцентує на відкритих націоналістичних меседжах та публічних жестах, несумісних із нейтральним статусом, зокрема у випадку Іларіона Саболдашєва.
У своїх публічних комунікаціях Саболдашєв послідовно подає спортивну кар’єру в національних, а не нейтральних термінах. У дописах у TG він писав, що навіть без олімпійської медалі повернеться «з гарним настроєм і парою вигуків “Росія, вперед!”» — формулювання, яке позиціонує його як представника російської держави, а не незалежного спортсмена.
У січні 2025 року він опублікував зображення з російським прапором і регулярно з’являвся в одязі з гербом Російської Федерації. У попередніх дописах також є згадки, що свідчать про обізнаність із військовою службою або підготовкою, зокрема порівняння власного досвіду з тим, що це «ніби знову в армії».У звіти Molfar також звернули увагу на онлайн-ідентифікатори Саболдашєва. У 2024 році його нікнейм у Telegram містив слово «гойда» — термін, що набув поширення після 2022 року як гасло на прокремлівських заходах, присвячених анексії Росією окупованих регіонів України. Аналітики зазначають, що цей термін пов’язують із мілітаризованим націоналізмом і, в окремих контекстах, з екстремістськими субкультурами.
Ще один шорт-трекіст, згаданий у звіті, Іван Посашков, підписаний у VK на групи, які прославляють радянське минуле та відкрито вихваляють чинне російське керівництво. Серед них — спільноти, в описах яких прямо зазначено «Путін схвалює», а також сторінки, що поширюють позитивне висвітлення війни Росії проти України. Посашков також підписаний на акаунт колишнього російського хокеїста, який брав участь у війні та зазнав тяжкого поранення — його постать часто використовують у російських державних воєнних наративах.
Скелетон: глибокі інституційні зв’язки з російським силовим апаратом
У скелетоні аналіз виявляє особливо тісні та формалізовані зв’язки з військовими й безпековими інституціями Росії — насамперед у випадку олімпійського чемпіона Олександра Третьякова.
Третьяков активно взаємодіє з провоєнними та контрольованими державою інформаційними каналами. У VK він підписаний на низку спільнот і медіа, тісно пов’язаних із російською військовою та пропагандистською екосистемою, зокрема на Міністерство оборони Росії, військовий телеканал Звєзда, агентство РІА Новості, медіаресурси, пов’язані з концерном «Калашников», а також акаунти, що просувають мілітаристські наративи про війну Росії.
Зокрема він підписаний на Владлена Татарського — відомого провоєнного блогера, який загинув унаслідок вибуху в Санкт-Петербурзі у 2023 році.
Третьяков також формально пов’язаний із ЦСКА — спортивним клубом, що діє під егідою Міністерство оборони Росії. Згідно з інформацією в його профілі, він був нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня — державною відзнакою. В інтерв’ю у квітні 2025 року Третьяков визнав, що його членство в ЦСКА може ускладнити допуск до Зимових Олімпійських ігор 2026 за нейтральним статусом. На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році російські медіа прямо називали його «армійським спортсменом».
Публічні меседжі в родині Третьякова також підсилюють цю асоціацію. У травні 2022 року його дружина опублікувала світлини дитини у військовій формі, супроводивши їх коментарями з підтримкою майбутньої військової служби.
Інша скелетоністка, згадана у звіті, Аліна Тарариченкова, демонструє інший тип інституційних зв’язків. Вона публічно висловлювала скепсис щодо допуску росіян до Олімпіади 2026 року та відкрито відкидала можливість зміни спортивного громадянства.
Сімейний контекст Тарариченкової додатково свідчить про зв’язок із державними структурами Росії. Мати спортсменки обіймає керівну посаду в адміністрації міста Орел — приблизно за 350 км на південь від Москви — де відповідає за молодіжну політику та взаємодію з громадськими організаціями. Офіційні канали, пов’язані з її підрозділом, поширювали заяви з прямою підтримкою так званої «спеціальної військової операції», подаючи війну як захист історії, віри та суверенітету.
Наприкінці 2024 року її також призначили заступницею голови новоствореної ради, створеної указом президента, яка має на меті просування «традиційних духовно-моральних цінностей» і збереження історичної пам’яті.
Коли нейтральність ризикує стати фікцією
Звіт Molfar не закликає до заборони російських спортсменів виключно за національною ознакою. Натомість у ньому ставиться під сумнів, чи є чинна процедура перевірки на нейтральний статус достатньо надійною, щоб відсіяти осіб, які своїми словами, діями або зв’язками фактично підтримували війну агресії.
У сукупності розглянуті випадки свідчать, що елітний спорт у Росії залишається тісно переплетеним із державними інституціями, мілітаризованою символікою та очікуваннями політичної лояльності — навіть за відсутності формального національного представництва.
У звіті застерігають, що нейтральність у її нинішньому застосуванні ризикує перетворитися на процедурний ярлик, а не на змістовний стандарт — такий, що не враховує публічну поведінку, інституційні зв’язки та символічну незаангажованість.У міру наближення рішень щодо допуску до Зимові Олімпійські ігри Мілан—Кортіна 2026 міжнародні спортивні федерації опиняються перед вибором: або розглядати нейтральний статус як формальну юридичну категорію, або застосовувати його як змістовний стандарт, що вимагає підтвердженого дистанціювання від війни, яка триває поза олімпійською ареною.