Українське видання «Українська правда» опублікувало нову порцію «плівок Міндіча». Нагадаємо, бізнесмен Тимур Міндіч опинився в центрі скандалу спочатку влітку, а потім і восени 2025 року, коли стало ясно, що бізнесмена прослуховувало Національне антикорупційне бюро України.
Тоді скандал завдав удару по іміджу влади, оскільки, за даними медіа, Міндіч безпосередньо пов’язаний з президентом Зеленським – той користувався його автомобілем та бував в квартирі бізнесмена.
Як виявилося згодом, Міндіч був в епіцентрі корупційної схеми в енергетичній сфері. Це спричинило значний резонанс в Україні, особливо на тлі російських обстрілів, яких зазнавала українська енергетична система протягом останніх років. Було відкрито кримінальну справу, Тимур Міндіч і кілька інших учасників схеми втекли з України, сам він опинився під українськими санкціями.
Тепер, після публікації нових записів, ситуація ускладнилася: під удар потрапили не лише політичні фігури, а й український виробник критично важливої зброї.
Як це сталося? Пояснюємо коротко.
Найголовніша проблема полягає в тому, що наразі ніхто не підтвердив автентичність нової порції записів або, як назвали це самі журналісти-розслідувачі, «плівок Міндіча».
Адже демонстрації аудіо- чи відеозаписів, на відміну від осіннього скандалу, немає. У цьому випадку «Українська правда» зачитує лише роздруківки нібито записів, і жодна з державних структур не підтвердила чи спростувала їхню автентичність.
Це призвело до гарячих суперечок у соцмережах: чи справді записи є автентичними? А якщо так — чи не є вони матеріалами кримінального провадження, які не можна публікувати до рішення суду?
Незрозумілим залишається і джерело витоку інформації. Критики «Української правди» вважають, що це Національне антикорупційне бюро. «Союзники» розслідувачів — що документи надала саме сторона захисту, тобто Міндіча.
І це також не додає ясності ситуації.
Критичний абзац
Записи являють собою роздруківки телефонних розмов Тимура Міндіча з різними чиновниками, але найважливіша частина — його розмови з тодішнім міністром оборони Рустемом Умєровим.
Тих, хто вчитувався, вразив тон спілкування: Міндіч фактично повчає Умєрова та буквально розповідає і радить міністру, що і як робити в тій чи іншій ситуації.
Саме ця частина вразила широкий загал у соцмережах — фігурант розслідування, приватна особа, розповідає міністру оборони воюючої країни, що йому варто зробити.
Втім, найгострішим виявився буквально один абзац.
У ньому Міндіч просить додатково профінансувати компанію Fire Point, обіцяючи «крутити (виробляти) балістики (балістичні ракети) більше, ніж американці».
На це Умєров відповідає, що компанія Міндіча і так отримала значне державне фінансування.
«Стільки мільярдів на ракети… Я все розумію, але це занадто, брате», — відповідає міністр.
Саме цей фрагмент із майже двогодинних записів і став приводом для скандалу.
«Серйозна проблема»
Fire Point — молода українська компанія, яка виробляє одні з найефективніших дронів для діпстрайків по російських цілях у глибині території РФ. Йдеться про FP-1 та FP-2 — саме ними, за наявними даними, завдається до 70% ударів по російській території.
Крім того, компанія виробляє крилаті ракети FP-5 Flamingo з бойовим навантаженням до 1500 кг — це рекордний показник для такого типу озброєння. Також Fire Point продемонструвала випробування української балістичної ракети середньої дальності, заявивши про плани її подальшого виробництва.
Вперше про зв’язок Fire Point із Міндічем заговорили під час «Міндічгейту» восени.
Саме тоді на записах почав фігурувати один зі співробітників компанії. Тоді виникли підозри, що компанія, яка отримує значне державне фінансування, може бути пов’язана з Міндічем. Тепер, згідно з новими записами, Міндіч фактично підтвердив, що є бенефіціаром компанії.
І це моментально змінює картину відносин між компанією, що виробляє засоби для найрезультативніших українських ударів по Росії, та українською державою.
Бо Тимур Міндіч із осені перебуває в розшуку українських правоохоронних органів і під державними санкціями.
«Вони (антикорупціонери-розслідувачі — ред.) і далі просуватимуть цю тему. Не знаю, що вони зараз ділять з Умєровим. Але Міндіч як бенефіціар компанії — це серйозна юридична проблема. Якщо це справді так», — каже нам джерело в Міноборони.
Головне питання — співпраця коінвесторів (зокрема арабських), замовників і, власне, української держави з компанією, головний бенефіціар якої — підсанкційна особа.
Крім того, не виключені репутаційні ризики для Fire Point, якщо інформація підтвердиться і головним бенефіціаром справді є підсанкційна особа, пов’язана з великим корупційним скандалом.
Швидке рішення?
Одразу з’явилася реакція — щоправда, не від правоохоронних органів, а від впливової Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони.
«…Компанія Fire Point повністю втратить можливість постачати свою продукцію у Сили оборони України через те, що Тимур Міндіч перебуває під санкціями. Вже зараз зрозуміло, що компанія надала завідомо неправдиві дані щодо бенефіціарів. І, як наслідок, має отримати штраф та набути статусу ризикової для постачальників», — йдеться в заяві ради.
Там також закликали врятувати компанію шляхом націоналізації — щоб вона не асоціювалася з підсанкційним бізнесменом, якщо це підтвердиться.
«ГАР МОУ закликає: президенту України як голові РНБО ініціювати процес селективної (часткової) націоналізації компанії Fire Point в українських резидентів, що дозволить, за виконання певних умов, продовжити безперебійне постачання продукції на фронт без збагачення осіб, причетних до корупційних зловживань», — йдеться в заяві.
Втім, одразу з’явилися й критики цієї ідеї.
Так, колишній голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв вважає, що «націоналізація цю компанію просто вб’є».
«Чому? Бо як тільки менеджмент цієї компанії відчує на собі всю глибинну мудрість та справедливість державного корпоративного управління, він того ж дня збере речі і звільниться. Або через тиждень-місяць опиниться в СІЗО через здійснення витрат без узгодження фінансового плану з якимось молодим недосвідченим спеціалістом (вжито обсценне слово — ред.) з Міністерства фінансів України», — пише Коболєв.
Реакція компанії
На тлі мовчання офіційних державних органів сама компанія відреагувала оперативно. Ще ввечері 30 квітня вона опублікувала на своєму сайті заяву співвласника Дениса Штілермана.
«Компанія Fire Point категорично спростовує інформацію, поширену в так званих “журналістських” розслідуваннях, зокрема від “Української правди”. Усе, що видається за сенсацію, є відвертою брехнею, яка базується виключно на чутках і вигадках… Це цілеспрямована інформаційна атака та спроба зруйнувати репутацію одного з найкращих і найефективніших виробників зброї в Україні», — йдеться в заяві.
Окремо компанія надіслала лист до Національного антикорупційного бюро України та закликала надати чітку відповідь, чи є записи автентичними і чи є вони матеріалами кримінального провадження.
«Ми не виключаємо, що за цими діями стоять конкуренти, які прагнуть позбавити нас фінансування, зупинити контракти та закрити наше підприємство», — йдеться в заяві Штілермана.
Розділене суспільство
Українці, як завжди в хаосі подій, розділилися на два непримиренні табори.
Частина вважає, що викрито черговий факт корупції, з якою потрібно боротися всюди і без винятків — зокрема навіть тоді, коли йдеться про велику компанію, що постачає ракети українському війську.
«Приватна компанія отримує 312 мільярдів гривень замовлень! Це більше половини річного бюджету України на зброю. Бенефіціар компанії, бізнесмен Міндіч, паралельно виводить 100 мільйонів доларів через корупційні схеми з державної компанії “Енергоатом”. Під час повномасштабної війни. Під час обстрілів наших міст. Коли наші діти сиділи в бомбосховищах без світла та тепла. Це жахливий серіал, у якому ми з вами живемо», — зазначає співзасновниця та виконавча директорка київського Центру протидії корупції Дарія Каленюк.
Втім, є й протилежна позиція. Її дотримуються ті, хто вважає, що в такий час українських виробників зброї потрібно підтримувати — навіть якщо в їхній роботі є корупційна складова. А тих, хто публікує подібну інформацію, як-от «Українська правда», називають ледь не ворогами української оборонки.
«Питання, кому це вигідно, теж риторичне — США і Росії. Так само, як і знищення FP загалом. Тому медійне базікання має дуже високу і дуже конкретну ціну… Суть моменту в тому, що одні неідеальні люди роблять правильні речі, які посилюють суверенітет України, а інші неідеальні люди — свідомо або несвідомо — цей суверенітет убивають під прапором “ідеальної державної політики”, яку ці самі неідеальні люди щоразу провалювали, коли опинялися на державних посадах», — пише відомий аналітик та громадський діяч Юрій Романенко.
«Я навіть для себе ще не визначилася, як ставитися до успішних менеджерів утилізації москалів, які мають дуже негативне, навіть антидержавне минуле і взагалі є потворами як люди. Що з цим робити? Я вже давно в моральному ступорі. Адже вони рятують особисто моє життя. Якби не їхні дітища, мене на першій лінії фронту москалі вже би катком переламали», — зазначає офіцер ЗСУ, колишня народна депутатка Тетяна Чорновол.
Досвідчені експерти залишаються стриманими в оцінках, але зауважують: у військовій промисловості немає «гострих кутів», і це потрібно враховувати.
«Читаю, що “Фламінго” слабо влучає і її часто збивають. Але сам факт, що ракета з’явилася за два роки, заслуговує на повагу. А ми збиваємо і “Калібри”, і “Кінджали”, які розроблялися десятиліттями. Як інженер, я розумію, що “Фламінго” — це не розробка з нуля, а набір відомих рішень. Але навіть відомі рішення скомпонувати в систему, яка літає і ще й влучає — і це за два роки — майже нереально. Балістика. Заява про власну балістику, яка має з’явитися за рік, виглядає просто фантастикою. Якщо таке станеться — мають бути найвищі нагороди… Чому зараз напали на компанію — припущень багато. У війні не буває білих пальт. Головне, аби цей напад не став ударом по нашій обороні. Це вже було у 2018–2019 роках: клістрони, гвинти до гелікоптерів, спецтехніка для Су-27», — пише інженер, який розробляв системи для радянських винищувачів, екснардеп та один з авторів реформи децентралізації Анатолій Ткачук.
Таке було вже?
Ткачук згадує про прецедент 2018–2019 років не просто так.
Подібний скандал спалахнув в останні місяці президентства Петра Порошенка — навесні 2019 року. У центрі опинилися особи — діти та співробітники одного з найближчих соратників Порошенка, Олега Гладковського. Вони керували компанією, що займалася постачанням через треті країни радянських і російських запчастин до літаків-винищувачів, які перебували на озброєнні України, і до яких держава не могла напряму отримати доступ до комплектуючих з Росії, що веде війну проти України з 2014 року.
Тоді розмови фігурантів активно поширювалися в мережі журналістами-розслідувачами.
Перемовини, що велися у вальяжному тоні, з використанням обсценної лексики, обговорення цін і завищені суми на ці частини спричинили скандал, який фактично «добив» рейтинг Порошенка на виборах. Втім, тоді так і не було чітко пояснено, чи можна було знайти критично важливі запчастини для літаків на чорному ринку — де немає ринкових цін — за нижчою ціною. За сім років відтоді справа проти фігурантів суттєво не просунулася.
Як вплине на компанію нинішній скандал?
Поки що невідомо, адже станом на середину дня 1 травня реакції державних органів немає.