Південний Кавказ Кремль давно розглядає як свій ексклюзивний геополітичний «задній двір» — регіон, де навіть найменший прояв інакомислення може викликати негайну реакцію.
Приїзд державного секретаря США Марко Рубіо до Вірменії – перший візит головного дипломата Америки до цієї країни з 2012 року – став прямим викликом російським залякуванням.
Результатом зустрічі Рубіо з міністром закордонних справ Вірменії Араратом Мірзояном стало підписання Хартії всеосяжного стратегічного партнерства, а також рамкової угода щодо «Маршруту Трампа для міжнародного миру та процвітання» (TRIPP) – ключового транзитного коридору, що з’єднує Азербайджан з його ексклавом Нахічевань через південну Вірменію.
Завдяки прямому прив’язуванню Вашингтона до економічного та логістичного майбутнього Південного Кавказу США підривають регіональну безпекову монополію Москви.
Москва стверджує, що TRIPP суперечить інтересам Вірменії, і натомість просуває власну концепцію Мегрі-коридору, яка передбачає розміщення персоналу російської ФСБ вздовж маршруту.
Вибір часу говорить сам за себе
Літак Рубіо приземлився в Єревані менш ніж за два тижні до важливих парламентських виборів у Вірменії, які відбудуться 7 червня. Наразі на реформаторський уряд прем’єр-міністра Нікола Пашиняна чиниться тиск з боку щедро фінансованих проросійських опозиційних угруповань, які прагнуть повернути Єреван в орбіту Москви.
Росія вже місяцями веде відкриту кампанію залякування, щоб змусити Вірменію підкоритися. Відколи Пашинян почав призупиняти участь Вірменії в очолюваній Росією Організації Договору колективної безпеки (ОДКБ) та повертатися до партнерства із Заходом, Москва активно посилила політичний та економічний тиск на уряд Пашиняна.
Зовсім нещодавно Москва виступила з відвертими погрозами економічної війни, попередивши, що може різко підвищити ціну на природний газ, якщо Вірменія продовжить рухатися шляхом євроатлантичної інтеграції. Водночас російські регулятори визнали низку вірменських імпортних товарів – від овочів до квітів та алкогольних напоїв – нібито непридатними для російського ринку. На практиці такі заходи, схоже, мають на меті залякати вірменський бізнес і посилити тиск на виборців перед виборами.
На тлі цього економічного шантажу візит Рубіо надсилає чіткий сигнал: Вірменія більше не сама.
Мирний саміт у Вашингтоні 8 серпня 2025 року, організований президентом США Дональдом Трампом, кардинально порушив тривалу роль Москви як незамінного арбітра в регіоні. Угода TRIPP, просування якої під час свого візиту продовжив Рубіо, забезпечує західний план регіональної інтеграції.
Замість того, щоб дозволити прикордонникам російської ФСБ контролювати транзитні маршрути через південну Вірменію (цього давно вимагала Москва), підтримана США рамкова угода підтверджує суверенітет Вірменії.
Як зазначив Рубіо в Єревані, налагодження цих економічних зв’язків дозволяє вірменам самостійно досягати процвітання.
Про що промовчав Рубіо
Візит також виявив дещо важливе в тому, чого Рубіо не сказав.
По-перше, Вашингтон уникнув звичних формулювань про «просування демократії», а натомість зосередився на конкретних результатах у сфері економіки та безпеки.
По-друге, у своїх заявах Рубіо уникнув повного вписування майбутнього Вірменії в брюссельську парадигму. Наголошуючи на прямому співробітництві між США та Вірменією та на ініційованій США TRIPP, Вашингтон зберіг за собою центральне місце в дипломатичній архітектурі Південного Кавказу. Це також дозволило уникнути надання Москві легкої пропагандистської лінії про те, що перед чутливими виборами Вірменію нібито повністю втягують у західний блок.
По-третє, під час візиту вдалося уникнути пастки «кольорової революції». Відкрита підтримка уряду Пашиняна напередодні голосування 7 червня дала би проросійським силам привід стверджувати про втручання США.
Фактор України
Геополітична ситуація навколо 8-го саміту Європейського політичного співтовариства (ЄПС) у Єревані на початку травня різко загострилася після несподіваного прибуття президента Володимира Зеленського. Його присутність поруч із керівництвом Вірменії викликала гнівну реакцію Кремля.
Виступаючи на екстреному засіданні Ради безпеки Росії, міністр оборони Серґєй Шойгу гнівно засудив цю зустріч, заявивши, що Зеленський «загрожує Москві з Єревана», який на папері залишається членом ОДКБ.
Рішення Вірменії прийняти лідера країни, проти якої воює Росія, свідчить про те, що Єреван тепер фактично вважає свої зобов’язання в рамках ОДКБ недійсними.
Конфронтація Путіна і Пашиняна
Кілька тижнів тому структурний розрив між Москвою та Єреваном оголила рідкісна та напружена особиста зустріч Путіна з Ніколом Пашиняном у Кремлі.
Путін виступив на телебаченні з різким застереженням від поглиблення інтеграції Вірменії з Брюсселем. Він заявив, що Вірменія не може одночасно залишатися в очолюваному Росією Євразійському економічному союзі та дотримуватися митної системи Європейського Союзу, і пригрозив Єревану економічною ізоляцією в разі такої зміни курсу, яка коштуватиме йому мільярдів доларів.
Цей вибуховий тон Кремля пояснює, чому приїзд Рубіо до Єревана – навіть на кілька годин, не виходячи з аеропорту – був таким важливим.
Надавши 49-річну оренду інфраструктури корпорації під контролем США, Єреван прагне забезпечити підтримку своїх суверенних рішень на десятиліття вперед.