Під час зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним у Великому Кремлівському палаці на початку цього місяця самопроголошений глава М’янми Мін Аун Хлаїнґ підлещувався до свого візаві, якого порівняв із царем із буддійської народної казки, і висловив підтримку його «спеціальній військовій операції» проти України.
Путін, своєю чергою, оголосив про збільшення двосторонньої торгівлі на 40% у порівнянні з минулим роком і подякував за шість слоненят, яких генерал Хлаїнг подарував Росії на знак вдячності за винищувачі Су-30, передані ВПС М’янми 10 січня.
Лише два тижні тому в Найп’їдо відбувся форум аналітичних центрів на тему багатополярності, на якому голова Державної адміністративної ради (ДАР) повторив, як папуга, тези Кремля про появу нового, більш справедливого світового порядку і розказав, як його зубожілий народ може отримати від нього вигоду.
Мало того, що М’янма є найслабшою ланкою і своєрідною білою вороною в блоці АСЕАН, так ще й більші сусіди, такі як Китай та Індія, дедалі частіше розглядають її як проблемну дитину, несучи на собі основний тягар її жахливої гуманітарної кризи.
Зайве говорити, що ця країна перетворилася на вигрібну яму злочинності та беззаконня відтоді, як чотири роки тому путч, очолюваний «Татмадау», змістив, а потім ув’язнив лідера Національної ліги за демократію (НЛД) Аун Сан Су Чжи (Aung San Suu Kyi). Колись улюблениця Заходу, найвідоміша захисниця свободи М’янми була списана більшістю міжнародної спільноти як зіпсований товар і залишена знемагати під домашнім арештом. Її свідома сліпота (якщо не мовчазна підтримка) щодо геноциду етнічної групи Рохінджа геноциду під час перебування на посаді державного радника М’янми прискорила її падіння і навіть викликала осуд з боку її колег-лауреатів Нобелівської премії. Контроль і виправдання ув’язнення двох відомих журналістів Reuters у грудні 2017 року погіршили становище хворої правозахисниці і спонукали західні еліти повністю вмити руки.
Зараз М’янма загрузла в повномасштабній громадянській війні, приблизно 42% її території контролюють партизанський «Альянс трьох братів» і збройні сили Мін Аун Хлаїнга, що доживають останні дні. Підтримуючи атрофованого бірманського силовика, Росія ризикує зробити таку ж помилку, що призвела до безповоротних витрат, яку вона зробила в Сирії, і, що ще гірше, зазнати ще одного зовнішньополітичного приниження, якщо продемократичні повстанці витіснять її проксі в Найп’їдау.
Тим не менш, Кремль продовжує експлуатувати «відсутність відносин» М’янми зі Сполученими Штатами та євроатлантичним світом в цілому. На відміну від інших членів АСЕАН, які мають суперечливі інтереси між Сходом і Заходом і тому не можуть приєднатися до жодного з таборів, десятиліття ізоляції та руйнівні санкції під проводом Заходу не залишають М’янмі іншого вибору, окрім як тяжіти до китайсько-російської орбіти заради виживання своєї економіки.
Путін прагне створити пан’євразійську архітектуру безпеки, яка конкуруватиме з НАТО
Що стосується розширення БРІКС, то Південно-Східна Азія разом із Африкою на південь від Сахари є ключовими географічними регіонами. Той факт, що це напівофіційне угруповання перетворилося на збіговисько збанкрутілих держав, теократичних диктатур і неліберальних демократій, означає, що будь-яка третя країна (неважливо, наскільки недієздатна чи бідна) з антизахідною ідеологією може претендувати на прискорений вступ до цієї організації.
Тут М’янма є легкою здобиччю для Путіна – можливо, навіть легшою, ніж таку партнери по сусідству, як Таїланд і Малайзія. З точки зору Путіна, міжурядові структури, в яких домінує Росія, – чи то БРІКС+, чи то Шанхайська організація співпраці (ШОС), чи то Організація договору про колективну безпеку (ОДКБ) – є лише засобом для досягнення мети. Зрештою, він прагне до злиття вищезгаданих об’єднань і намагається створити пан’євразійську архітектуру безпеки, яка конкуруватиме з НАТО.
Запровадження воєнного стану в лютому 2024 року зробило виїзд за кордон особливо складним для громадян призовного віку і призвело до появи злочинних угруповань, які переправляють людей через «Золотий трикутник».
Хоча Таїланд став головним бенефіціаром капіталу, що виводився зі М’янми, яка і без того перебуває у скрутному фінансовому становищі, терпіння місцевої влади до бірманських ухилянтів вичерпується, не в останню чергу через те, що вони, як вважається, становлять явну і реальну загрозу національній безпеці Королівства.
Пекін, який спочатку підтримував Мін Аун Хлаїнга, також розчарований нездатністю хунти прикрити цю імперію «шахрайства», жертвами якої стали тисячі китайських громадян, і не допустити перекидання внутрішнього хаосу на континентальний Китай.
Для тих, хто перебуває в охопленій війною М’янмі і має достатньо вільних коштів, щоб за хабарі виїхати з неї, Росія є одним із небагатьох напрямків, які залишаються для них легкодоступними. Після того, як Найп’їдо скасував вимоги щодо короткострокових віз для власників російських паспортів, це лише питання часу, коли Москва відповість тим же на тлі свого післявоєнного туристичного буму.
Безсумнівно, роблячи велику ставку на М’янму (в тому числі на ядерну співпрацю), Росія прагне розширення свого «ближнього зарубіжжя» за межі пострадянського простору
Після масової еміграції гастарбайтерів з Центральної Азії, які зазнали жорстокого поводження, Росія почала залучати робочу силу з М’янми – на початку березня в Росію приїхали 25 бірманців для роботи в будівельному секторі. Не секрет також, що розвиток і заселення російського Далекого Сходу вже давно є внутрішнім пріоритетом Путіна. Країни АСЕАН, які можуть похвалитися зростаючим середнім класом і продовжують розвивати пряме повітряне сполучення з Сибіром, розглядаються як незамінні союзники в цьому прагненні. Варто нагадати, що М’янма відправила одну з найбільших зарубіжних делегацій на минулорічний Східний економічний форум у Владивостоці, а нещодавно відкрила Генеральне консульство в Новосибірську.
Безсумнівно, роблячи велику ставку на М’янму (в тому числі на ядерну співпрацю і на будівництво малого модульного реактора (ММР) потужністю 110 МВт неподалік від столиці), Росія прагне розширення свого «ближнього зарубіжжя» за межі пострадянського простору.
Готовність Мін Аун Хлаїнга перетворити свою країну на клієнта Кремля і допомогти росіянам подолати гострий дефіцит робочої сили – чи то на полі бою, чи деінде – свідчить про те, що цей гамбіт може принести плоди, якщо, звісно, він залишиться при владі. Його реакція на нещодавній землетрус силою 7,7 балів, що стався в М’янмі і забрав життя понад 2 700 людей, може стати лакмусовим папірцем компетентності та легітимності хунти, або ж її відсутності.
Погляди, висловлені в цій авторській статті, належать автору і не обов’язково відображають позицію Kyiv Post.